Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Діяння святих апостолів

Глава 22

1 Мужі́, бра́ття і отці́! ви́слухайте тепе́р моє́ ви́правдання пе́ред ва́ми.

2 Почу́вши ж, що він заговори́в з ни́ми євре́йською мо́вою, вони́ ще бі́льше сти́хли. Він сказа́в:

3 я – іуде́янин, народи́вся в Та́рсі Кілікі́йському, ви́хований в цьо́му мі́сті при нога́х Гамалії́ла, рете́льно на́вчений в ба́тьківському зако́ні, ревни́тель по Бо́зі, як і всі ви ни́ні.

4 Я на́віть до сме́рті гони́в послідо́вників цього́ вче́ння, зв’я́зуючи і віддаючи́ до темни́ці і чоловікі́в і жіно́к,

5 як засві́дчить про ме́не первосвяще́нник і всі старі́йшини, від котри́х, взя́вши листи́ до бра́тії, що живе́ в Дама́ску, я йшов, щоб тамте́шніх привести́ в кайда́нах до Ієрусали́ма на катува́ння.

6 І коли́ я був у доро́зі і наближа́вся до Дама́ска, бли́зько по́лудня несподі́вано ося́яло мене́ вели́ке сві́тло з не́ба.

7 Я впав на зе́млю і почу́в го́лос, що говори́в мені́: Са́вле, Са́вле! що ти го́ниш Мене́?

8 Я відпові́в: хто Ти, Го́споди? Він сказа́в мені́: Я Іісу́с Назоре́й, Котро́го ти го́ниш.

9 Ті що були́ зі мно́ю, ба́чили сві́тло і зляка́лися, але́ го́лосу Того́, Хто говори́в мені́, не чу́ли.

10 Тоді́ я сказа́в: Го́споди! що мені́ роби́ти? Госпо́дь же сказа́в мені́: встань і йди в Дама́ск, і там тобі́ ска́зано бу́де все, що призна́чено тобі́ роби́ти.

11 А як я від сла́ви сві́тла того́ позбу́вся зо́ру, то ті, що були́ зі мно́ю, за ру́ку привели́ мене́ до Дама́ска.

12 Яки́йсь Ана́нія, чолові́к благочести́вий за зако́ном, схва́люваний усіма́ іуде́ями, що жили́ в Дама́ску,

13 прийшо́в до ме́не і, підійшо́вши, сказа́в мені́: бра́те Са́вле! прозри́. І я зра́зу поба́чив його́.

14 Він же сказа́в мені́: Бог отці́в на́ших предви́брав тебе́, щоб ти пізна́в во́лю Його́, поба́чив Пра́ведника і почу́в го́лос з уст Його́,

15 бо ти бу́деш Йому́ сві́дком пе́ред усіма́ людьми́ в то́му, що ти ба́чив і чув.

16 О́тже, чого́ ж ти зволіка́єш? Вста́нь, охрести́ся та обми́й гріхи́ твої́, призва́вши ім’я́ Го́спода Іісу́са.

17 Коли́ я поверну́вся до Ієрусали́ма і моли́вся в хра́мі, прийшо́в я в нестя́му,

18 і поба́чив Його́, і Він сказа́в мені́: поспіши́ і скорі́ше ви́йди з Ієрусали́ма, бо тут не при́ймуть твого́ сві́дчення про Ме́не.

19 Я сказа́в: Го́споди! їм відо́мо, що я тих, хто ві́рував у Те́бе, ув’я́знював у темни́ці і бив у синаго́гах,

20 і коли́ пролива́лася кров Стефа́на, сві́дка Твого́, я стоя́в там, схва́люючи вби́вство його́, і стері́г оде́жу тих, хто вбива́в його́.

21 І Він сказа́в мені́: йди; Я пошлю́ тебе́ дале́ко до язи́чників.

22 До цьо́го сло́ва слу́хали його́; а по́тім підняли́ крик, гово́рячи: знищ із землі́ тако́го! бо йому́ не слід жи́ти.

23 Між тим як вони́ крича́ли, ки́дали о́дяг і по́рох у пові́тря,

24 тисячонача́льник звелі́в увести́ його́ в форте́цю, наказа́вши бичува́ти його́, щоб дові́датися, з яко́ї причи́ни так крича́ли про́ти ньо́го.

25 Але́ коли́ розтягли́ його́ ремі́нням, Па́вел сказа́в со́тникові, яки́й стоя́в: хіба́ вам дозво́лено бичува́ти ри́мського громадяни́на, до то́го ж без су́ду?

26 Почу́вши це, со́тник підійшо́в і допові́в тисячонача́льникові, гово́рячи: диви́сь, що ти хо́чеш роби́ти? цей чолові́к – ри́мський громадяни́н.

27 Тоді́ тисячонача́льник, підійшо́вши до ньо́го, сказа́в: скажи́ мені́, ти ри́мський громадяни́н? Він сказа́в: так.

28 Тисячонача́льник відпові́в: я за вели́кі гро́ші придба́в це громадя́нство. Па́вел же сказа́в: а я і народи́вся в ньо́му.

29 Тоді́ відра́зу відступи́ли від ньо́го ті, хто хоті́в катува́ти його́. А тисячонача́льник, дізна́вшись, що він ри́мський громадяни́н, зляка́вся, що зв’яза́в його́.

30 Дру́гого дня, бажа́ючи достові́рно зна́ти, в чо́му звинува́чують його́ іуде́ї, звільни́в його́ від кайда́нів, і звелі́в зібра́тися первосвяще́нникам і всьо́му синедріо́ну та, ви́вівши Па́вла, поста́вив його́ пе́ред ни́ми.