Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Діяння святих апостолів

Глава 21

1 Коли́ ж ми, розлучи́вшись з ни́ми, відпливли́, одра́зу прийшли́ до Ко́су, дру́гого дня в Ро́дос, а зві́дти до Па́тари,

2 і, знайшо́вши корабе́ль, що прямува́в до Фінікі́ї, зійшли́ на ньо́го і відпливли́.

3 Коли́ показа́вся Кіпр, ми, залиши́вши його́ ліво́руч, попливли́ до Сі́рії і приста́ли в Ти́рі, бо тут тре́ба було́ розванта́жити корабе́ль.

4 І, знайшо́вши у́чнів, пробули́ там сім днів. Вони́, з натхне́ння Ду́ха, говори́ли Па́влові, щоб він не йшов до Ієрусали́ма.

5 Перебу́вши ці дні, ми ви́йшли і пішли́, і нас усі́ проводжа́ли з жінка́ми і дітьми́ аж за мі́сто; а на бе́резі, ста́вши на колі́на, помоли́лись.

6 І, попроща́вшись оди́н з о́дним, ми зійшли́ на корабе́ль, а вони́ поверну́лися додо́му.

7 Ми ж, заверши́вши пла́вання, з Ти́ру прибули́ до Птолемаї́ди, де, привіта́вши бра́тію, пробули́ в них оди́н день.

зач. 45 8 А на дру́гий день Па́вел і ми, що були́ з ним, ви́йшовши, прийшли́ до Кеса́рії і, увійшо́вши в дім Фили́па благові́сника, одного́ з семи́ дия́конів, залиши́лись у ньо́го.

9 У ньо́го було́ чоти́ри до́чки діви́ці, які́ пророкува́ли.

10 Тим ча́сом, як ми перебува́ли у них бага́то днів, прийшо́в з Іуде́ї яки́йсь проро́к, на ім’я́ Ага́в,

11 і, увійшо́вши до нас, він взяв Па́влів по́яс і, зв’яза́вши свої́ ру́ки й но́ги, сказа́в: так гово́рить Дух Святи́й: му́жа, яко́му нале́жить цей по́яс, так зв’я́жуть іуде́ї в Ієрусали́мі і ви́дадуть в ру́ки язи́чників.

12 Коли́ ж ми почу́ли це, то і ми, і місце́ві проси́ли, щоб він не ходи́в до Ієрусали́ма.

13 Але́ Па́вел у ві́дповідь сказа́в: що ви ро́бите? що пла́чете і засму́чуєте се́рце моє́? я не ті́льки хо́чу бу́ти в’я́знем, а гото́вий поме́рти в Ієрусали́мі за ім’я́ Го́спода Іісу́са.

14 Коли́ ж ми не змогли́ умо́вити його́, то заспоко́їлись, сказа́вши: хай бу́де во́ля Госпо́дня!

15 Пі́сля цих днів, приготува́вшись, ми пішли́ до Ієрусали́ма.

16 З на́ми йшли і де́які у́чні з Кеса́рії, проводжа́ючи нас до яко́гось да́внього у́чня, Мнасо́на кіпря́нина, в яко́го мо́жна було́ б нам жи́ти.

17 Коли́ прибули́ ми до Ієрусали́ма, бра́ття приві́тно прийняли́ нас.

18 Дру́гого дня Па́вел прийшо́в з на́ми до Я́кова; прийшли́ і всі пресві́тери.

19 Привіта́вши їх, Па́вел розповіда́в докла́дно, що сотвори́в Бог у язи́чників че́рез його́ служі́ння.

20 Вони́ ж, ви́слухавши, просла́вили Бо́га і сказа́ли йому́: ба́чиш, бра́те, скі́льки ти́сяч іуде́їв, які́ уві́рували, і всі вони́ – ревни́телі зако́ну.

21 Вони́ ж наслу́хались про те́бе, що ти всіх іуде́їв, які́ живу́ть між язи́чниками, навча́єш відсту́пництву від Мойсе́я, гово́рячи, щоб вони́ не обрі́зували діте́й свої́х і не чини́ли за зви́чаями.

22 І що ж? Неодмі́нно зі́йдеться наро́д, бо почу́ють, що ти прийшо́в.

23 Зроби́ ж те, що ска́жемо тобі́: є в нас чоти́ри чоловіки́, які́ взяли́ на се́бе обі́тницю.

24 Взя́вши їх, очи́сться з ни́ми і прийми́ на се́бе витра́ти на же́ртву за них, щоб постри́гли собі́ го́лову, і дізна́ються всі, що почу́те ни́ми про те́бе несправедли́ве, але́ що і сам ти продо́вжуєш дотри́муватися зако́ну.

25 А про язи́чників, які́ уві́рували, ми писа́ли, щоб вони́ нічо́го тако́го не доде́ржувалися, а лише́ берегли́ се́бе від ідоложерто́вного, від кро́ві, від уда́вленини та від блу́ду.

зач. 46 26 Тоді́ Па́вел, взя́вши тих мужі́в і очи́стившись з ни́ми, насту́пного дня увійшо́в у храм і оголоси́в закі́нчення днів очи́щення, коли́ ма́ло бу́ти прине́сене за ко́жного з них прино́шення.

27 Коли́ ж сім днів закі́нчувалися, тоді́ асі́йські іуде́ї, поба́чивши його́ в хра́мі, підбу́рили весь наро́д і накла́ли на ньо́го ру́ки,

28 викри́куючи: мужі́ ізра́їльські, допоможі́ть! цей чолові́к скрізь навча́є всіх про́ти наро́ду і зако́ну і мі́сця цього́; до то́го ж і е́ллінів уві́в у храм і оскверни́в це святе́ мі́сце.

29 Бо пе́ред тим вони́ ба́чили з ним у мі́сті Трофи́ма ефе́сянина і ду́мали, що Па́вел уві́в його́ до хра́му.

30 Усе́ мі́сто заворуши́лося і наро́д збі́гся і, схопи́вши Па́вла, потягли́ його́ геть з хра́му, і нега́йно були́ зачи́нені две́рі.

31 Коли́ ж вони́ хоті́ли вби́ти його́, дійшла́ зві́стка до тисячонача́льника по́лку, що весь Ієрусали́м збунтува́вся.

32 Він, нега́йно взя́вши во́їнів і со́тників, ру́шив на них; вони́ ж, поба́чивши тисячонача́льника та во́їнів, переста́ли би́ти Па́вла.

33 Тоді́ тисячонача́льник, набли́зившись, взяв його́ і звелі́в скува́ти двома́ ланцюга́ми, і допи́тувався: хто він, та що вчини́в?

34 У наро́ді одні́ крича́ли одне́, а і́нші – і́нше. Він же, не змі́гши че́рез сум’я́ття дові́датись про щось пе́вне, звелі́в вести́ його́ до форте́ці.

35 Коли́ ж він був на схо́дах, то во́їнам довело́ся нести́ його́ по причи́ні сти́снення від наро́ду,

36 бо бага́то люде́й йшли слі́дом і крича́ли: сме́рть йому́!

37 Вхо́дячи до форте́ці, Па́вел сказа́в тисячонача́льникові: чи мо́жна мені́ щось тобі́ сказа́ти? А той сказа́в: ти зна́єш по-гре́цьки?

38 Так чи не ти той єгиптя́нин, яки́й пе́ред ци́ми дня́ми вчини́в повста́ння і ви́вів у пусти́ню чоти́ри ти́сячі розбі́йників?

39 Па́вел же сказа́в: я іуде́янин, тарся́нин, громадяни́н до́сить відо́мого Кілікі́йського мі́ста; прошу́ тебе́, дозво́ль мені́ говори́ти до наро́ду.

40 Коли́ ж той дозво́лив, Па́вел, стоячи́ на схо́дах, пода́в знак руко́ю наро́дові; і коли́ наста́ло глибо́ке мовча́ння, поча́в говори́ти євре́йською мо́вою так: