Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Діяння святих апостолів
Глава 20
1 Коли́ за́колот припини́вся, Па́вел, покли́кавши у́чнів і да́вши їм настано́ви та попроща́вшись з ни́ми, ви́йшов і пішо́в до Македо́нії.
2 Коли́ ж він пройшо́в ті місця́ і дав ві́руючим ще́дрі настано́ви, прийшо́в до Елла́ди.
3 Там він пробу́в три мі́сяці. Коли́ ж, вна́слідок змо́ви, вчи́неної про́ти ньо́го іуде́ями, він хоті́в ви́рушити до Сі́рії, спа́ло йому́ на ду́мку поверну́тися че́рез Македо́нію.
4 Його́ супрово́джували до Асі́ї Сосипа́тр Пі́ррів з Ве́рії, та з фессалонікі́йців Аріста́рх і Секу́нд, і Га́ій де́рвянин і Тимофі́й, та асі́йці Ти́хик і Трофи́м.
5 Вони́, йдучи́ попе́реду, чека́ли нас у Троа́ді.
6 А ми пі́сля днів опрі́сночних відпливли́ з Фили́п і днів за п’ять прийшли́ до них у Троа́ду, де пробули́ сім днів.
зач. 43 7 Пе́ршого ж дня ти́жня, коли́ у́чні зібра́лися для перело́млення хлі́ба, Па́вел, ма́ючи на́мір ви́рушити вра́нці насту́пного дня, розмовля́в з ни́ми і продо́вжив сло́во до пі́вночі.
8 У го́рниці, де ми зібра́лися, було́ бага́то світи́льників.
9 Під час трива́лої бе́сіди Па́влової одного́ юнака́ на ім’я́ Євти́х, яки́й сиді́в на вікні́, огорну́в глибо́кий сон, і похитну́вшись, со́нний упа́в додо́лу з тре́тього житла́, і підняли́ його́ ме́ртвим.
10 Па́вел, зійшо́вши, впав на ньо́го і, обня́вши його́, сказа́в: заспоко́йтесь, бо душа́ його́ в ньо́му.
11 Увійшо́вши ж і переломи́вши хліб та вкуси́вши, до́вго бесі́дував аж до світа́нку, і по́тім ви́йшов.
12 Тим ча́сом о́трока привели́ живо́го, і нема́ло вті́шилися.
13 Ми пішли́ впере́д на корабе́ль, і попливли́ до Асс, щоб взя́ти зві́дти Па́вла; бо він так наказа́в нам, наміря́ючись сам іти́ пі́шки.
14 Коли́ ж він зустрі́вся з на́ми в А́ссі, то взя́вши його́, ми прибули́ до Мітілі́ни.
15 І, відпли́вши зві́дти, насту́пного дня зупини́лися навпро́ти Хі́оса, а дру́гого дня приста́ли до Са́мосу і, побува́вши в Трогі́ллії, насту́пного дня прибули́ до Мілі́ту,
зач. 44 16 бо Па́влові спа́ло на ду́мку обмину́ти Ефе́с, щоб не затри́матися йому́ в Асі́ї, бо він поспіша́в, якщо́ мо́жна, на день П’ятидеся́тниці бу́ти в Ієрусали́мі.
17 З Мілі́ту ж, посла́вши до Ефе́су, він скли́кав пресві́терів Це́ркви,
18 і, коли́ вони́ прийшли́ до ньо́го, він сказа́в їм: ви зна́єте, що я з пе́ршого дня, як прийшо́в в Асі́ю, весь час перебува́в з ва́ми,
19 служи́в Го́споду з уся́кою смиренному́дрістю і рясни́ми сльоза́ми се́ред споку́с, що їх я зазна́в че́рез пі́дступи іуде́їв;
20 що я не пропусти́в нічо́го кори́сного, про що вам не пропові́дував би і чого́ б не навча́в всенаро́дно і по дома́х,
21 засві́дчуючи іуде́ям і е́ллінам покая́ння пе́ред Бо́гом і ві́ру в Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.
22 І ось, ни́ні я, за велі́нням Ду́ха, йду до Ієрусали́ма, не зна́ючи, що там ста́неться зі мно́ю;
23 ті́льки Дух Святи́й по всіх міста́х сві́дчить, ка́жучи, що у́зи і скорбо́ти чека́ють мене́.
24 Але́ ж я ні на що не зважа́ю і не дорожу́ свої́м життя́м, ті́льки б з ра́дістю здійсни́ти по́прище моє́ і служі́ння, яке́ я прийня́в від Го́спода Іісу́са, пропові́дувати Єва́нгеліє благода́ті Бо́жої.
25 І ни́ні, ось, я зна́ю, що вже не поба́чите обли́ччя мого́ всі ви, се́ред котри́х я ходи́в, пропові́дуючи Ца́рство Бо́же.
26 Тому́ сві́дчу вам у ни́нішній день, що чи́стий я від кро́ві всіх,
27 бо я не ухиля́вся сповіща́ти вам усю́ во́лю Бо́жу.
28 Ото́ж пильну́йте себе́ і всю ота́ру, в які́й Дух Святи́й поста́вив вас єпи́скопами, пасти́ Це́ркву Го́спода і Бо́га, яку́ Він придба́в Собі́ Кро́в’ю Своє́ю.
29 Бо я зна́ю, що пі́сля відхо́ду мого́, при́йдуть до вас лю́ті вовки́, які́ не щади́тимуть ста́да;
30 та і з вас сами́х повста́нуть лю́ди, які́ говори́тимуть неправди́во, щоб замани́ти у́чнів за собо́ю.
31 А тому́ пильну́йте, пам’ята́ючи, що я три ро́ки день і ніч безпереста́нно зі сльоза́ми навча́в ко́жного з вас.
32 І ни́ні передаю́ вас, бра́ття, Бо́гові і сло́ву благода́ті Його́, яке́ мо́же повча́ти вас бі́льше і да́ти вам спа́дщину з усіма́ освя́ченими.
33 Ні срі́бла, ні зо́лота, ні оде́жі я ні від ко́го не побажа́в:
34 самі́ зна́єте, що потре́бам мої́м і тих, що були́ зі мно́ю, послужи́ли ру́ки мої́ ці.
35 У всьо́му показа́в я вам, що так працю́ючи, тре́ба підтри́мувати слабки́х і пам’ята́ти сло́во Го́спода Іісу́са, бо Він Сам сказа́в: блаже́нніше дава́ти, ніж прийма́ти.
36 Сказа́вши це, він став на колі́на свої́ і з усіма́ ни́ми помоли́вся.
37 Тоді́ вели́кий плач був у всіх, і, па́даючи на ши́ю Па́влові, цілува́ли його́,
38 суму́ючи найбі́льш від ска́заного ним сло́ва, що вони́ вже не поба́чать обли́ччя його́. І проводжа́ли його́ до корабля́.