Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Діяння святих апостолів

Глава 19

зач. 42 1 Під час перебува́ння Аполло́са в Кори́нфі Па́вел, пройшо́вши ве́рхні краї́ни, прибу́в до Ефе́са і, знайшо́вши там де́яких у́чнів,

2 сказа́в їм: чи прийняли́ ви Свято́го Ду́ха, уві́рувавши? Вони́ ж сказа́ли йому́: ми на́віть і не чу́ли, чи є Дух Святи́й.

3 Він сказа́в їм: у що ж ви хрести́лись? Вони́ відповіда́ли: в Іоа́ннове хре́щення.

4 Па́вел сказа́в: Іоа́нн хрести́в хре́щенням покая́ння, гово́рячи лю́дям, щоб ві́рували в Гряду́щого за ним, то́бто в Христа́ Іісу́са.

5 Почу́вши це, вони́ хрести́лися в ім’я́ Го́спода Іісу́са,

6 і, коли́ Па́вел покла́в на них ру́ки, зійшо́в на них Дух Святи́й, і вони́ ста́ли говори́ти і́ншими мо́вами і пророкува́ти.

7 Всіх їх було́ чолові́к бли́зько двана́дцяти.

8 Прийшо́вши до синаго́ги, він безбо́язно пропові́дував три мі́сяці, бесі́дуючи та засві́дчуючи про Ца́рство Бо́же.

9 Але́ як де́які розлюти́лися і не ві́рили, злосло́влячи шлях Госпо́дній пе́ред наро́дом, то він, залиши́вши їх, відділи́в у́чнів, і щоде́нно пропові́дував в учи́лищі одного́ Тира́нна.

10 Це трива́ло ма́йже два ро́ки, так що всі жи́телі Асі́ї чу́ли про́повідь про Го́спода Іісу́са, як іуде́ї, так і е́лліни.

11 Бог же твори́в нема́ло чуде́с ру́ками Па́вла,

12 так що на хво́рих кла́ли хустки́ і опоя́сання з ті́ла його́, і вони́ зціля́лися від хворо́б, і злі ду́хи вихо́дили з них.

13 На́віть де́які з мандрівни́х іуде́йських заклина́телів почали́ використо́вувати ім’я́ Го́спода Іісу́са над ти́ми, що ма́ли злих ду́хів, гово́рячи: заклина́ємо вас Іісу́сом, Котро́го Па́вел пропові́дує.

14 Це роби́ли які́сь се́меро сині́в іуде́йського первосвяще́нника Ске́ви.

15 Але́ злий дух сказа́в у ві́дповідь: Іісу́са зна́ю, і Па́вел мені́ відо́мий, а ви хто?

16 І ки́нувся на них чолові́к, в яко́му перебува́в злий дух, і, подола́вши їх, взяв над ни́ми таку́ си́лу, що вони́ наги́ми й поби́тими втекли́ з до́му того́.

17 Це ста́ло відо́мо всім іуде́ям і е́ллінам, що прожива́ли у Ефе́сі, і напа́в страх на всіх них, і звели́чувалося ім’я́ Го́спода Іісу́са.

18 Бага́то з тих, що уві́рували, прихо́дили, сповіда́ючи і відкрива́ючи діла́ свої́.

19 А до́сить бага́то з тих, що займа́лись чароді́йством, зібра́вши свої́ кни́ги, спали́ли пе́ред усіма́, і скла́ли ці́ну їх, і ви́явилось їх на п’ятдеся́т ти́сяч дра́хм.

20 З тако́ю си́лою зроста́ло й міцні́ло сло́во Госпо́днє.

21 Коли́ ж це ста́лось, Па́вел заду́мав, пройшо́вши Македо́нію і Аха́ію, йти до Ієрусали́ма, сказа́вши: побува́вши там, я пови́нен ба́чити і Рим.

22 І, посла́вши в Македо́нію двох з тих, що служи́ли йому́, Тимофі́я та Єра́ста, сам залиши́вся на де́який час в Асі́ї.

23 Того́ ча́су ста́вся чимали́й за́колот про́ти путі́ Госпо́дньої,

24 бо оди́н срібля́ник, на ім’я́ Дими́трій, яки́й роби́в срі́бні хра́ми Артемі́ди і дава́в худо́жникам немалі́ прибу́тки,

25 зібра́вши їх та і́нших поді́бних ремісникі́в, сказа́в: дру́зі! ви зна́єте, що від цьо́го ремесла́ зале́жить добро́бут наш;

26 проте́ ви ба́чите і чу́єте, що не ті́льки в Ефе́сі, а ма́йже по всій Асі́ї цей Па́вел свої́ми перекона́ннями відверну́в нема́ло люде́й, гово́рячи, що те, що зро́блене рука́ми людськи́ми, не є боги́.

27 А це нам загро́жує тим, що не ті́льки ремесло́ на́ше при́йде до зане́паду, але́ й храм вели́кої боги́ні Артемі́ди не ва́ртий бу́де нічо́го, і зни́щиться ве́лич тіє́ї, котру́ шану́є вся Асі́я і все́світ.

28 Ви́слухавши це, вони́ набра́лися лю́тості і почали́ крича́ти, гово́рячи: вели́ка Артемі́да ефе́ська!

29 І все мі́сто збенте́жилося. Схопи́вши македо́нян Га́ія і Аріста́рха, супу́тників Па́влових, вони́ одноду́шно ки́нулись до видо́вища.

30 Коли́ ж Па́вел хоті́в увійти́ в наро́д, у́чні не допусти́ли його́.

31 Та́кож і де́які з асі́йських нача́льників, що були́ його́ дру́зями, посла́вши до ньо́го, проси́ли не з’явля́тися на видо́вищі.

32 А тим ча́сом одні́ крича́ли одне́, а і́нші – дру́ге, бо збо́ри були́ безла́дні, і бі́льша части́на тих, що зійшли́ся, не зна́ли, для чо́го вони́ зібра́лися.

33 За пропози́цією іуде́їв, з наро́ду був ви́кликаний Олекса́ндр. Пода́вши знак руко́ю, Олекса́ндр хоті́в говори́ти до наро́ду.

34 Дові́давшись, що він іуде́й, всі закрича́ли в оди́н го́лос і бли́зько двох годи́н викри́кували: вели́ка Артемі́да ефе́ська!

35 Охоро́нець поря́дку, утихоми́ривши наро́д, сказа́в: мужі́ ефе́ські! яки́й чолові́к не зна́є, що мі́сто Ефе́с є служи́тель вели́кої боги́ні Артемі́ди і Діопе́та?

36 Якщо́ ж у цьо́му нема́ супере́чок, то тре́ба вам бу́ти спокі́йними і нічо́го не роби́ти необа́чно.

37 А ви приве́ли цих мужі́в, які́ ні хра́му Артемі́ди не обікра́ли, ні боги́ні ва́шої не хули́ли.

38 Якщо́ ж Дими́трій та і́нші з ним худо́жники ма́ють ска́ргу на ко́гось, то є суди́, і є проко́нсули; хай ска́ржаться оди́н на о́дного.

39 А коли́ ви домага́єтесь чого́сь і́ншого, то це бу́де ви́рішено на зако́нних збо́рах,

40 бо ми перебува́ємо в небезпе́ці – за те, що ста́лося ни́ні, нас мо́жуть звинува́тити в за́колоті, оскі́льки нема́ нія́кої причи́ни, яко́ю ми могли́ б ви́правдати таке́ збо́рище. Сказа́вши це, він розпусти́в збо́ри.