Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Діяння святих апостолів: Діян. 20:16–18, 28–36
Глава 20
1Коли́ за́колот припини́вся, Па́вел, покли́кавши у́чнів і да́вши їм настано́ви та попроща́вшись з ни́ми, ви́йшов і пішо́в до Македо́нії.
2Коли́ ж він пройшо́в ті місця́ і дав ві́руючим ще́дрі настано́ви, прийшо́в до Елла́ди.
3Там він пробу́в три мі́сяці. Коли́ ж, вна́слідок змо́ви, вчи́неної про́ти ньо́го іуде́ями, він хоті́в ви́рушити до Сі́рії, спа́ло йому́ на ду́мку поверну́тися че́рез Македо́нію.
4Його́ супрово́джували до Асі́ї Сосипа́тр Пі́ррів з Ве́рії, та з фессалонікі́йців Аріста́рх і Секу́нд, і Га́ій де́рвянин і Тимофі́й, та асі́йці Ти́хик і Трофи́м.
5Вони́, йдучи́ попе́реду, чека́ли нас у Троа́ді.
6А ми пі́сля днів опрі́сночних відпливли́ з Фили́п і днів за п’ять прийшли́ до них у Троа́ду, де пробули́ сім днів.
зач. 437Пе́ршого ж дня ти́жня, коли́ у́чні зібра́лися для перело́млення хлі́ба, Па́вел, ма́ючи на́мір ви́рушити вра́нці насту́пного дня, розмовля́в з ни́ми і продо́вжив сло́во до пі́вночі.
8У го́рниці, де ми зібра́лися, було́ бага́то світи́льників.
9Під час трива́лої бе́сіди Па́влової одного́ юнака́ на ім’я́ Євти́х, яки́й сиді́в на вікні́, огорну́в глибо́кий сон, і похитну́вшись, со́нний упа́в додо́лу з тре́тього житла́, і підняли́ його́ ме́ртвим.
10Па́вел, зійшо́вши, впав на ньо́го і, обня́вши його́, сказа́в: заспоко́йтесь, бо душа́ його́ в ньо́му.
11Увійшо́вши ж і переломи́вши хліб та вкуси́вши, до́вго бесі́дував аж до світа́нку, і по́тім ви́йшов.
12Тим ча́сом о́трока привели́ живо́го, і нема́ло вті́шилися.
13Ми пішли́ впере́д на корабе́ль, і попливли́ до Асс, щоб взя́ти зві́дти Па́вла; бо він так наказа́в нам, наміря́ючись сам іти́ пі́шки.
14Коли́ ж він зустрі́вся з на́ми в А́ссі, то взя́вши його́, ми прибули́ до Мітілі́ни.
15І, відпли́вши зві́дти, насту́пного дня зупини́лися навпро́ти Хі́оса, а дру́гого дня приста́ли до Са́мосу і, побува́вши в Трогі́ллії, насту́пного дня прибули́ до Мілі́ту,
зач. 4416бо Па́влові спа́ло на ду́мку обмину́ти Ефе́с, щоб не затри́матися йому́ в Асі́ї, бо він поспіша́в, якщо́ мо́жна, на день П’ятидеся́тниці бу́ти в Ієрусали́мі.
17З Мілі́ту ж, посла́вши до Ефе́су, він скли́кав пресві́терів Це́ркви,
18і, коли́ вони́ прийшли́ до ньо́го, він сказа́в їм: ви зна́єте, що я з пе́ршого дня, як прийшо́в в Асі́ю, весь час перебува́в з ва́ми,
19служи́в Го́споду з уся́кою смиренному́дрістю і рясни́ми сльоза́ми се́ред споку́с, що їх я зазна́в че́рез пі́дступи іуде́їв;
20що я не пропусти́в нічо́го кори́сного, про що вам не пропові́дував би і чого́ б не навча́в всенаро́дно і по дома́х,
21засві́дчуючи іуде́ям і е́ллінам покая́ння пе́ред Бо́гом і ві́ру в Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.
22І ось, ни́ні я, за велі́нням Ду́ха, йду до Ієрусали́ма, не зна́ючи, що там ста́неться зі мно́ю;
23ті́льки Дух Святи́й по всіх міста́х сві́дчить, ка́жучи, що у́зи і скорбо́ти чека́ють мене́.
24Але́ ж я ні на що не зважа́ю і не дорожу́ свої́м життя́м, ті́льки б з ра́дістю здійсни́ти по́прище моє́ і служі́ння, яке́ я прийня́в від Го́спода Іісу́са, пропові́дувати Єва́нгеліє благода́ті Бо́жої.
25І ни́ні, ось, я зна́ю, що вже не поба́чите обли́ччя мого́ всі ви, се́ред котри́х я ходи́в, пропові́дуючи Ца́рство Бо́же.
26Тому́ сві́дчу вам у ни́нішній день, що чи́стий я від кро́ві всіх,
27бо я не ухиля́вся сповіща́ти вам усю́ во́лю Бо́жу.
28Ото́ж пильну́йте себе́ і всю ота́ру, в які́й Дух Святи́й поста́вив вас єпи́скопами, пасти́ Це́ркву Го́спода і Бо́га, яку́ Він придба́в Собі́ Кро́в’ю Своє́ю.
29Бо я зна́ю, що пі́сля відхо́ду мого́, при́йдуть до вас лю́ті вовки́, які́ не щади́тимуть ста́да;
30та і з вас сами́х повста́нуть лю́ди, які́ говори́тимуть неправди́во, щоб замани́ти у́чнів за собо́ю.
31А тому́ пильну́йте, пам’ята́ючи, що я три ро́ки день і ніч безпереста́нно зі сльоза́ми навча́в ко́жного з вас.
32І ни́ні передаю́ вас, бра́ття, Бо́гові і сло́ву благода́ті Його́, яке́ мо́же повча́ти вас бі́льше і да́ти вам спа́дщину з усіма́ освя́ченими.
33Ні срі́бла, ні зо́лота, ні оде́жі я ні від ко́го не побажа́в:
34самі́ зна́єте, що потре́бам мої́м і тих, що були́ зі мно́ю, послужи́ли ру́ки мої́ ці.
35У всьо́му показа́в я вам, що так працю́ючи, тре́ба підтри́мувати слабки́х і пам’ята́ти сло́во Го́спода Іісу́са, бо Він Сам сказа́в: блаже́нніше дава́ти, ніж прийма́ти.
36Сказа́вши це, він став на колі́на свої́ і з усіма́ ни́ми помоли́вся.
37Тоді́ вели́кий плач був у всіх, і, па́даючи на ши́ю Па́влові, цілува́ли його́,
38суму́ючи найбі́льш від ска́заного ним сло́ва, що вони́ вже не поба́чать обли́ччя його́. І проводжа́ли його́ до корабля́.