Читання дняп’ятниця
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
Еф. 1:7–17 Послання до Ефесян
зач. 2177в Котро́му Ми ма́ємо ви́куплення Кро́в’ю Його́, про́щення гріхі́в че́рез бага́тство благода́ті Його́,
8яку́ Він ще́дро да́рував нам у вся́кій прему́дрості і розумі́нні,
9відкри́вши нам таємни́цю во́лі Своє́ї, за Свої́м благоволі́нням, яке́ Він рані́ше покла́в у Ньо́му,
10в устано́влення повноти́ часі́в, щоб усе́ небе́сне і земне́ з’єдна́ти під главо́ю Христо́м.
11У Ньо́му ми і ста́ли спадкоє́мцями, бу́вши для то́го напере́д призна́ченими за ви́значенням Того́, Хто все тво́рить за ра́дою во́лі Своє́ї,
12щоб бу́ти нам, які́ рані́ше упова́ли на Христа́, на похвалу́ сла́ви Його́.
13В Ньо́му і ви, почу́вши сло́во і́стини, благові́стя ва́шого спасі́ння, та уві́рувавши в Ньо́го, були́ відзна́чені обітова́нним Святи́м Ду́хом,
14Котри́й є запору́кою спа́дщини на́шої для ви́куплення уді́лу Його́, на похвалу́ сла́ви Його́.
15Тому́ і я, почу́вши про ва́шу ві́ру в Христа́ Іісу́са і про любо́в до всіх святи́х,
зач. 21816безпереста́нно дя́кую за вас Бо́гові, зга́дуючи вас в моли́твах мої́х,
17щоб Бог Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, Оте́ць сла́ви, дав вам Ду́ха прему́дрості і одкрове́ння для пізна́ння Його́,
і за суботу (під зачало) 1 Кор. 10:23–28 Перше послання до Коринфян
зач. 14623Усе мені́ дозво́лено, та не все на ко́ристь; усе́ мені́ дозво́лено, та не все повча́є.
24Хай ніхто́ не шука́є для се́бе, але́ ко́жний для бли́жнього.
25Усе́, що продає́ться на торгу́, ї́жте, не вага́ючись, для спо́кою со́вісті;
26бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.
27Якщо́ хтось з неві́рних запро́сить вас, і ви захо́чете піти́, то все, що даду́ть вам, ї́жте без найме́ншого вага́ння, для спо́кою со́вісті.
зач. 14728Але́ якщо́ хтось ска́же вам: це ідоложерто́вне, – то не ї́жте зара́ди того́, хто сказа́в вам і зара́ди со́вісті. Бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.
Прп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Лк. 4:22–30 Євангеліє від Луки
22І всі засві́дчили Йому́ це, і дивува́лися слова́м благода́ті, що вихо́дили з уст Його́. І говори́ли: чи ж не Йо́сифів це син?
зач. 1423Він сказа́в їм: звича́йно, ви ска́жете Мені́ при́казку: лі́карю, зціли́ Само́го Себе́, зроби́ і тут, на Твої́й батьківщи́ні, те, що, ми чу́ли, було́ в Капернау́мі.
24І сказа́в: і́стинно кажу́ вам: нія́кого проро́ка не прийма́ють на батьківщи́ні свої́й.
25Попра́вді кажу́ вам: бага́то вдів було́ в Ізра́їлі за днів Іллі́, коли́ не́бо замкну́лося на три ро́ки і шість мі́сяців, так що наста́в вели́кий го́лод по всій землі́,
26і до жо́дної з них не був по́сланий Ілля́, а ті́льки до вдови́ в Саре́пту Сидо́нську;
27бага́то та́кож було́ прокаже́них в Ізра́їлі за проро́ка Єлисе́я, і жо́ден з них не очи́стився, крім Неєма́на сірія́нина.
28Почу́вши це, всі в синаго́зі напо́внились гні́вом
29і, вста́вши, ви́гнали Його́ геть з мі́ста і повели́ на верши́ну гори́, на які́й було́ збудо́ване ї́хнє мі́сто, щоб ски́нути Його́;
30Він же, пройшо́вши се́ред них, відійшо́в.
і за суботу (під зачало) Лк. 4:31–36 Євангеліє від Луки
зач. 1531І прийшо́в у Капернау́м, мі́сто Галіле́йське, і навча́в їх у дні субо́тні.
32І дивува́лися вченню́ Його́, бо сло́во Йоѓо було́ з вла́дою.
33Був у синаго́зі чолові́к, що мав ду́ха нечи́стого, і він закрича́в гучни́м го́лосом:
34обли́ш; що Тобі́ до нас, Іісу́се Назаряни́не? Ти прийшо́в погуби́ти нас; зна́ю Тебе́, хто Ти, Святи́й Бо́жий.
35Іісу́с заборони́в йому́, сказа́вши: замо́вкни і ви́йди з ньо́го. І біс, ки́нувши його́ посере́д синаго́ги, ви́йшов з ньо́го, анітро́хи не пошко́дивши йому́.
36І усі́х охопи́в жах, і міркува́ли між собо́ю: що це зна́чить, що Він з вла́дою і си́лою нака́зує нечи́стим ду́хам і вони́ вихо́дять?
Прп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.