Читання днясереда
На літургії
Апостол
Гал. 6:2–10 Послання до Галатів
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
3Бо хто вважа́є себе́ чим- не́будь, коли́ він є ніщо́, той обма́нює себе́.
4Ко́жний хай випробо́вує своє́ ді́ло, і тоді́ ма́тиме похвалу́ ті́льки в собі́, а не в і́ншому,
5бо ко́жний свій тяга́р понесе́.
6Той, хто навча́ється сло́вом, хай ді́литься з наста́вником уся́ким добро́м.
7Не обма́нюйтесь: Бог знева́женим не бува́є. Що посі́є люди́на, те й пожне́.
8Хто сі́є в плоть свою́, від пло́ті пожне́ тлі́ння, а хто сі́є в дух, від ду́ха пожне́ життя́ ві́чне.
9Ро́блячи добро́, не бу́демо сумува́ти, бо в свій час пожнемо́, якщо́ не осла́бнемо.
10О́тже, до́ки є час, бу́демо роби́ти добро́ всім, а найбі́льше ж свої́м по ві́рі.
Предтечі Гал. 4:22–31 Послання до Галатів
22Бо напи́сано: Авраа́м мав двох сині́в: одного́ від раби́ні, а дру́гого від ві́льної.
23Але́ той, хто від раби́ні, народи́вся за пло́ттю, а той, хто від ві́льної – за обі́тницею.
24У цьо́му є іносказа́ння. Це два заві́ти: оди́н від гори́ Сіна́йської, що наро́джує в ра́бство, це є Ага́р,
25бо Ага́р означа́є го́ру Сіна́й в Араві́ї і відповіда́є ни́нішньому Ієрусали́му, бо він зі свої́ми ді́тьми в ра́бстві;
26а го́рній Ієрусали́м – ві́льний: він ма́ти усі́м нам.
27Бо напи́сано: звесели́ся, неплі́дна, яка́ не роди́ла; ви́гукни і ви́голоси, яка́ не му́чилася ро́дами; бо в зали́шеної зна́чно бі́льше діте́й, ніж у тіє́ї, що ма́є чолові́ка.
зач. 21128Ми, бра́ття, ді́ти обі́тниці за Ісаа́ком.
29Але́, як тоді́ той, яки́й народи́вся за пло́ттю, переслі́дував наро́дженого за ду́хом, так і ни́ні.
30Що ж гово́рить Писа́ння? Ви́жени раби́ню ра́зом із си́ном її́, бо не мо́же син раби́ні бу́ти спадкоє́мцем ра́зом із си́ном ві́льної.
31О́тже, бра́ття, ми ді́ти не раби́ні, а ві́льної.
Євангеліє
Лк. 4:1–15 Євангеліє від Луки
зач. 121Іісу́с, спо́внений Ду́ха Свято́го, поверну́вся від Іорда́ну і пове́дений був Ду́хом у пусти́ню.
2Там со́рок днів Він був споку́шуваний дия́волом і нічо́го не їв у ці дні і по їх закі́нченні наоста́нку зголодні́в.
3І сказа́в Йому́ дия́вол: якщо́ Ти Син Бо́жий, то звели́ ка́меню цьому́, щоб став хлі́бом.
4Іісу́с відпові́в йому́: напи́сано, що не хлі́бом єди́ним жи́тиме люди́на, а вся́ким сло́вом Бо́жим.
5І, ви́вівши Його́ на висо́ку го́ру, дия́вол показа́в Йому́ всі ца́рства сві́ту в одну́ мить,
6і сказа́в Йому́ дия́вол: Тобі́ дам вла́ду над усіма́ ци́ми ца́рствами і сла́ву ї́хню, бо вон́а мені́ пере́дана, і я кому́ схо́чу, даю́ її́;
7о́тже, якщо́ Ти покло́нишся мені́, то все бу́де Твоє́.
8Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: відійди́ від Ме́не, сатана́; напи́сано: Го́споду Бо́гу твоє́му поклоня́йся і Йому́ єди́ному служи́.
9І пові́в Його́ до Ієрусали́ма, і поста́вив Його́ на крилі́ хра́му, і сказа́в Йому́: якщо́ Ти Син Бо́жий, ки́нься зві́дси вниз,
10бо напи́сано: А́нгелам Свої́м запові́сть про Те́бе зберегти́ Тебе́;
11і на рука́х понесу́ть Тебе́, щоб не спіткну́вся об ка́мінь ного́ю Твоє́ю.
12Іісу́с відпові́в йому́: ска́зано: не спокуша́й Го́спода Бо́га твого́.
13І, закінчи́вши всі споку́шування, дия́вол відійшо́в від Ньо́го до ча́су.
14І поверну́вся Іісу́с в си́лі ду́ху до Галіле́ї; і рознесла́ся чу́тка про Ньо́го по всьо́му кра́ю.
15Він учи́в у синаго́гах ї́хніх, і всі Його́ прославля́ли.
Предтечі Лк. 1:5–25 Євангеліє від Луки
зач. 25У дні І́рода, царя́ Іуде́йського, був свяще́нник на ім’я́ Заха́рія, з де́нної че́рги Аві́євої, і жі́нка його́ з ро́ду Ааро́нового, ім’я́ її́ Єлисаве́та.
6Обо́є вони́ були́ пра́ведні пе́ред Бо́гом, вико́нуючи всі за́повіді і уста́ви Госпо́дні бездога́нно.
7У них не було́ діте́й, бо Єлисаве́та була́ неплі́дна, і обо́є були́ вже похи́лого ві́ку.
8Одного́ ра́зу, коли́ він у поря́дку своє́ї че́рги служи́в пе́ред Бо́гом,
9за же́ребом, як звича́йно було́ у свяще́нників, йому́ ви́пало ввійти́ в храм Госпо́дній для каді́ння,
10а вся бе́зліч наро́ду моли́лася зо́вні під час каді́ння, –
11тоді з’яви́вся йому́ А́нгел Госпо́дній, стоячи́ право́руч жерто́вника кади́льного.
12Заха́рія, поба́чивши його́, збенте́жився, і страх напа́в на ньо́го.
13А́нгел же сказа́в йому́: не бі́йся, Заха́ріє, бо почу́та моли́тва твоя́, і жі́нка твоя́ Єлисаве́та наро́дить тобі́ си́на, і нарече́ш ім’я́ йому́ Іоа́нн;
14і бу́де тобі́ ра́дість і вті́ха, і бага́то наро́дженню його́ зраді́ють,
15бо він бу́де вели́кий пе́ред Го́сподом; вина́ і сіке́ра не пи́тиме, і Ду́ха Свято́го спо́вниться ще від утро́би ма́тері своє́ї;
16і багатьо́х з сині́в Ізра́їлевих наверне́ до Го́спода Бо́га ї́хнього;
17і йти́ме пе́ред Ним в ду́сі і си́лі Іллі́, щоб наверну́ти серця́ батькі́в до діте́й, і непокі́рних до о́бразу думо́к пра́ведників, щоб предста́вити Го́споду наро́д пригото́ваний.
18І сказа́в Заха́рія А́нгелові: з чо́го я зна́тиму це? бо я стари́й, і жі́нка моя́ вже похи́лого ві́ку.
19А́нгел сказа́в йому́ у ві́дповідь: я Гавриї́л, що стою́ пе́ред Бо́гом, і по́сланий говори́ти з тобо́ю і благовісти́ти тобі́ це;
20і ось, ти бу́деш мовча́ти і не ма́тимеш можли́вості говори́ти до то́го дня, коли́ збу́деться це, за те, що ти не пові́рив слова́м мої́м, котрі́ збу́дуться в свій час.
21Тим ча́сом наро́д чека́в Заха́рію і дивува́вся, що він забари́вся в хра́мі.
22Він же, ви́йшовши, не міг говори́ти до них; і вони́ зрозумі́ли, що він ба́чив виді́ння в хра́мі; і він говори́в з ни́ми зна́ками і залиша́вся німи́м.
23А коли́ закінчи́лися дні служі́ння його́, поверну́вся до свого́ до́му.
зач. 324Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:
25так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.