Читання днясубота
На літургії
Апостол
1 Кор. 2:6–9 Перше послання до Коринфян
зач. 1266Му́дрість же ми пропові́дуємо між доскона́лими, але́ му́дрість не ві́ку цього́ і не воло́дарів ві́ку цього́ скоромину́щих;
7а пропові́дуємо прему́дрість Бо́жу, тає́мну, прихо́вану, яку́ призна́чив Бог рані́ше вікі́в для сла́ви на́шої,
8яко́ї ніхто́ з князі́в ві́ку цього́ не пізна́в; бо якби́ пізна́ли, то не розп’я́ли б Го́спода сла́ви.
зач. 1279Але́, як напи́сано: Не ба́чило того́ о́ко і ву́хо не чу́ло, і на се́рце люди́ні не прихо́дило те, що Бог приготува́в тим, хто лю́бить Його́.
Ряд. (під зачало) 1 Кор. 4:1–5 Перше послання до Коринфян
зач. 1301Ото́ж ко́жен пови́нен розумі́ти нас як служи́телів Христо́вих і домобудівни́чих та́їн Бо́жих.
2Від будівни́чих же вимага́ється, щоб ко́жний був ві́рним.
3Для ме́не не важли́во, як су́дите про ме́не ви або́ як су́дять і́нші лю́ди; я і сам не суджу́ про се́бе.
4Бо хоч я і нічо́го не зна́ю за собо́ю, але́ тим не виправдо́вуюсь; суддя́ ж мені́ Госпо́дь.
5Тому́ не суді́ть нія́к передча́сно, аж до́ки не при́йде Госпо́дь, Котри́й осві́тить тає́мне у те́мряві і ви́явить серде́чні на́міри; і тоді́ ко́жному бу́де похвала́ від Бо́га.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Мф. 10:37–11:1 Євангеліє від Матфея
зач. 3910:37Хто лю́бить ба́тька чи ма́тір бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́; і хто лю́бить си́на чи дочку́ бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́;
38і хто не бере́ хреста́ свого́ і йде слі́дом за Мно́ю, той недосто́йний Мене́.
39Хто зберіга́є ду́шу свою́, загу́бить її́, а хто загу́бить ду́шу свою́ зара́ди Мене́, збереже́ її́.
40Хто вас прийма́є, той прийма́є Мене́, а хто прийма́є Мене́, прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́;
41хто прийма́є проро́ка в ім’я́ проро́ка, оде́ржить нагоро́ду проро́ка; і хто прийма́є пра́ведника в ім’я́ пра́ведника, оде́ржить нагоро́ду пра́ведника.
42І хто напо́їть одного́ з мали́х цих ті́льки ча́шею холо́дної води́, в ім’я́ у́чня, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить нагоро́ди своє́ї.
11:1І коли́ Іісу́с закінчи́в навча́ти дванадцятьо́х у́чнів Свої́х, перейшо́в зві́дти учи́ти й пропові́дувати в міста́х ї́хніх.
Ряд. (під зачало) Мф. 23:1–12 Євангеліє від Матфея
зач. 931Тоді́ Іісу́с поча́в говори́ти до наро́ду і у́чнів Свої́х
2і сказа́в: на Мойсе́євому сіда́лищі сі́ли кни́жники та фарисе́ї;
3ото́ж все, чого́ вони́ ка́жуть дотри́муватися, дотри́муйтеся і робі́ть; а по діла́х ї́хніх не робі́ть, бо вони́ гово́рять і не ро́блять:
4зв’я́зують тяжкі́ но́ші, які́ незру́чно носи́ти, і кладу́ть їх лю́дям на пле́чі; самі́ ж і па́льцем свої́м не хо́чуть ворухну́ти їх;
5всі ж діла́ свої́ ро́блять так, щоб їх ба́чили лю́ди: розширя́ють пов’я́зки свої́ і подо́вжують край оде́жі своє́ї;
6та́кож лю́блять возлежа́ти на пе́рших місця́х на вече́рях і сиді́ти на пе́рших місця́х у синаго́гах
7і віта́ння на наро́дних зібрання́х, та щоб лю́ди зва́ли їх: учи́телю! учи́телю!
8Ви ж не назива́йтесь учителя́ми, бо оди́н у вас Учи́тель – Христо́с; усі́ ж ви – бра́ття;
9і отце́м собі́ не назива́йте ніко́го на землі́, бо оди́н у вас Оте́ць, Котри́й на небеса́х;
10і не назива́йтесь наста́вниками, бо оди́н у вас Наста́вник – Христо́с.
11Бі́льший з вас хай бу́де вам слуго́ю;
12бо, хто звели́чує себе́, той прини́жений бу́де, а хто прини́жує себе́, той возвели́читься.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.
На утрені замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята