Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
2 Кор. 11:5–21 Друге послання до Коринфян
зач. 1925Але́ я ду́маю, що в ме́не нема́ ні в чо́му недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів:
6хоч я і не́ук у сло́ві, але́ не в пізна́нні. Втім ми у всьо́му цілко́м відо́мі вам.
7Чи згріши́в я тим, що прини́жував себе́, щоб піднести́ вас; бо безкори́сливо пропові́дував вам Єва́нгеліє Бо́же?
8Від і́нших Церко́в я оде́ржував пла́ту для служі́ння вам; і, перебува́ючи у вас, хоч і терпі́в неста́ток, ніко́му не докуча́в,
9бо неста́ток мій доповня́ли бра́ття, що прийшли́ з Македо́нії; і у всьо́му я стара́вся і постара́юсь не бу́ти для вас тягаре́м.
10По і́стині Христо́вій, що в мені́, скажу́, що ця похвала́ не відбере́ться від ме́не в краї́нах Аха́ії.
11Чому́ ж я так роблю́? Чи тому́, що не люблю́ вас? Бо́гові відо́мо! Але́ як роблю́, так і роби́тиму,
12щоб не да́ти при́воду тим, хто шука́є при́воду, щоб вони́, чим хва́ляться, в то́му ви́явились таки́ми ж, як і ми.
13Бо такі́ лжеапо́столи, лука́ві робітники́, які́ ро́блять ви́гляд Апо́столів Христо́вих.
14І не ди́вно: адже́ сам сатана́ прийма́є ви́гляд А́нгела сві́тла,
15а тому́ не вели́ке ді́ло, коли́ й слу́ги його́ прийма́ють ви́гляд служи́телів пра́вди; але́ кіне́ць їх бу́де по діла́х ї́хніх.
16Ще скажу́: хай не вважа́є хто- не́будь мене́ нерозу́мним, а якщо́ не так, то приймі́ть мене́, хоч як нерозу́много, щоб і мені́ скі́льки-не́будь похвали́тися.
17А що скажу́, те скажу́ не в Го́споді, але́ ні́би в безу́мстві при такі́й відва́зі на похвалу́.
18Як бага́то хто хва́литься за пло́ттю, то і я бу́ду хвали́тися.
19Бо ви, лю́ди розу́мні, охо́че те́рпите нерозу́мних:
20ви те́рпите, коли́ хто вас понево́лює, коли́ хто об’їда́є, коли́ хто вас оббира́є, коли́ хто звели́чується, коли́ хто б’є вас в обли́ччя.
зач. 19321На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.
Сщмч. (під зачало) Євр. 11:33–40 Послання до Євреїв
зач. 33033які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,
34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;
35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;
36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,
37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;
38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.
39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,
40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.
Свт. Євр. 13:17–21 Послання до Євреїв
зач. 33517Слу́хайте наста́вників ва́ших і бу́дьте покі́рні, бо вони́ пості́йно дба́ють про ду́ші ва́ші, як зобов’я́зані да́ти звіт; щоб вони́ роби́ли це з ра́дістю, а не зітха́ючи, бо це для вас некори́сно.
18Молі́ться за нас, бо ми впе́внені, що ма́ємо до́бру со́вість, тому́ що в усьо́му бажа́ємо пово́дитися че́сно.
19Особли́во ж прошу́ роби́ти це, щоб я скорі́ше був пове́рнений вам.
20Бог же ми́ру, Котри́й підня́в з ме́ртвих Па́стиря ове́ць вели́кого Кро́в’ю заві́ту ві́чного, Го́спода на́шого Іісу́са Христа́,
21хай вдоскона́лить вас у вся́кому до́брому ді́лі, на викона́ння во́лі Його́, ро́блячи у вас благоуго́дне Йому́ че́рез Іісу́са Христа́. Йому́ сла́ва на віки́ ві́чні! Амі́нь.
Євангеліє
Мк. 4:1–9 Євангеліє від Марка
зач. 151І зно́ву поча́в учи́ти бі́ля мо́ря; і зібра́лося до Ньо́го бага́то наро́ду, так що Він увійшо́в у чо́вен і сиді́в на мо́рі; а весь наро́д був на землі́ бі́ля мо́ря.
2І бага́то вчив їх при́тчами, і в повча́нні Своє́му говори́в їм:
3слу́хайте: ось, ви́йшов сія́ч сі́яти;
4і, коли́ сі́яв, тра́пилося, що одне́ зерно́ впа́ло при доро́зі, і налеті́ли птахи́ і поклюва́ли його́.
5І́нше ж упа́ло на кам’яни́сте мі́сце, де небага́то було́ землі́; і ско́ро зійшло́, бо земля́ була́ неглибо́ка;
6коли́ ж зійшло́ со́нце, зів’я́ло і засо́хло, бо не ма́ло ко́реня.
7І́нше впа́ло в терни́; і ви́росли терни́, і заглуши́ли зерно́, і воно́ не дало́ пло́ду.
8А і́нше впа́ло на до́бру зе́млю і дало́ плід, яки́й зійшо́в і ви́ріс; і вроди́ло в три́дцять, в шістдеся́т і в стокра́т.
9І сказа́в їм: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
Сщмч. (під зачало) Лк. 12:32–40 Євангеліє від Луки
зач. 6732Не бі́йся, мале́ ста́до! бо Оте́ць ваш благоволи́в да́ти вам Ца́рство.
33Продава́йте майно́ ва́ше і дава́йте ми́лостиню. Приготу́йте собі́ гаманці́, що не старі́ють, і скарби́, що не зме́ншуються на небеса́х, куди́ зло́дій не наближа́ється, і де міль не то́чить,
34бо де скарб ваш, там і се́рце ва́ше бу́де.
35Хай бу́дуть чре́сла ва́ші підпере́зані і світи́льники засві́чені.
36І ви будьте поді́бні до люде́й, які́ чека́ють пове́рнення госпо́даря свого́ з весі́лля, щоб, коли́ при́йде і посту́кає, нега́йно відчини́ти йому́.
37Блаже́нні ті раби́, госпо́дар яки́х, прийшо́вши, зна́йде їх пильну́ючими; і́стинно говорю́ вам, що він підпере́жеться і поса́дить їх, та, підхо́дячи, служи́тиме їм.
38І коли́ при́йде о дру́гій сторо́жі, або́ о тре́тій сторо́жі при́йде, і зна́йде їх так, то блаже́нні ті раби́.
39Ви зна́єте, що коли́ б знав госпо́дар до́му, о які́й годи́ні при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.
40Бу́дьте ж і ви гото́ві, бо в яки́й час не сподіва́єтесь, при́йде Син Людськи́й.
Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.