Читання днянеділя

На утрені

Ін. 21:1–14 Євангеліє від Іоанна

зач. 661Пі́сля то́го зно́ву яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м бі́ля мо́ря Тиверіа́дського. Яви́вся ж так:

2були́ ра́зом Си́мон Петро́, і Фома́, на́званий Близню́к, і Нафана́їл з Ка́ни Галіле́йської, і сини́ Зеведе́єві, і дво́є і́нших з у́чнів Його́.

3Си́мон Петро́ гово́рить їм: йду лови́ти ри́бу. Ка́жуть йому́: йдемо́ і ми з тобо́ю. Пішли́ і відра́зу ввійшли́ в чо́вен, і не впійма́ли в ту ніч нічо́го.

4А коли́ вже наста́в ра́нок, Іісу́с стоя́в на бе́резі; але́ у́чні не впізна́ли, що це Іісу́с.

5Іісу́с гово́рить їм: ді́ти! чи є у вас яка́ ї́жа? Вони́ відповіли́ Йому́: нема́.

6Він же сказа́в їм: заки́ньте сі́ті з пра́вого бо́ку човна́ і впійма́єте. Вони́ заки́нули, і вже не могли́ ви́тягти сі́ті че́рез вели́ку кі́лькість ри́би.

7Тоді́ у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, гово́рить Петро́ві: це Госпо́дь. Си́мон же Петро́, почу́вши, що це Госпо́дь, підпереза́вся оде́жею (бо він був наги́й) і ки́нувся в мо́ре.

8А і́нші у́чні припливли́ човно́м (бо недале́ко були́ від землі́, лі́ктів бли́зько двохсо́т) і тягли́ сіть з ри́бою.

9А коли́ вийшли́ на зе́млю, ба́чать розкла́дене во́гнище, і на ньо́му ри́бу і хліб.

10Іісу́с гово́рить їм: принесі́ть ри́би, яку́ ви тепе́р впійма́ли.

11Си́мон Петро́ пішо́в і ви́тяг на зе́млю сіть, напо́внену вели́кими ри́бами, яки́х було́ сто п’ятдеся́т три; і від тако́ї кі́лькості ри́би не прорва́лася сіть.

12Іісу́с гово́рить їм: підхо́дьте, обі́дайте. Ніхто́ ж з у́чнів не смів спита́ти Його́: хто Ти? зна́ючи, що це Госпо́дь.

13Іісу́с підхо́дить, бере́ хліб і дає їм, тако́ж і ри́бу.

14Це вже втре́тє яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м по воскресі́нні Своє́му з ме́ртвих.

На літургії

Апостол

1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян

зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.

10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.

11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,

12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;

13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.

14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,

15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.

16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.

Образу Кол. 1:12–18 Послання до Колосян

зач. 25012дя́куючи Бо́гові і Отце́ві, Котри́й покли́кав нас до у́часті в спа́дщині святи́х у сві́тлі,

13ви́зволив нас від вла́ди те́мряви і ввів у Ца́рство улю́бленого Си́на Свого́,

14у Котро́му ми ма́ємо ви́куплення Кро́в’ю Його́ і проще́ння гріхі́в,

15Котри́й є о́браз Бо́га неви́димого, наро́джений рані́ше вся́кого творі́ння;

16бо Ним ство́рене все, що на небеса́х і що на землі́, ви́диме і неви́диме: чи престо́ли, чи госпо́дства, чи нача́льства, чи вла́сті, – все Ним і для Ньо́го ство́рено;

17і Він є рані́ш усьо́го, і все Ним стої́ть.

зач. 25118І Він є глава́ ті́ла Це́ркви; Він – поча́ток, пе́рвісток з ме́ртвих, щоб ма́ти Йому́ в усьо́му пе́ршість,

Євангеліє

Мф. 17:14–23 Євангеліє від Матфея

зач. 7214Коли́ вони́ прийшли́ до наро́ду, то підійшо́в до Ньо́го чолові́к і, ста́вши пере́д Ним на колі́на,

15сказа́в: Го́споди! поми́луй си́на мого́; він у час ново́го мі́сяця бісну́ється і тя́жко стражда́є, бо ча́сто ки́дається у вого́нь і ча́сто у во́ду;

16я приво́див його́ до у́чнів Твої́х, та вони́ не змогли́ зціли́ти його́.

17Іісу́с же, відповіда́ючи, сказа́в: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки терпі́тиму вас? приведі́ть його́ до Ме́не сюди́.

18І заборони́в йому́ Іісу́с, і біс ви́йшов з ньо́го; і о́трок ви́дужав у ту ж мить.

19Тоді́ у́чні, підійшо́вши до Іісу́са на самоті́, сказа́ли: чому́ ми не змогли́ ви́гнати його́?

20Іісу́с же сказа́в їм: че́рез неві́р’я ва́ше; бо і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви ма́тимете ві́ру з гірчи́чне зерно́ і ска́жете горі́ цій: «перейди́ зві́дси туди́», і вона́ пере́йде; і не бу́де нічо́го неможли́вого для вас;

21цей же рід виганя́ється ті́льки моли́твою і посто́м.

22Під час перебува́ння їх у Галіле́ї, Іісу́с сказа́в їм: Син Людськи́й бу́де ви́даний в ру́ки людські́,

23і вб’ю́ть Його́, і на тре́тій день воскре́сне. І вони́ ду́же засмути́лися.

Образу Лк. 9:51–56;10:22–24 Євангеліє від Луки

9:51Коли́ ж наближа́лись дні відхо́ду Його́ з цьо́го сві́ту, Він ви́рішив іти́ до Ієрусали́ма;

52і посла́в ві́сників пе́ред лице́м Свої́м; і вони́ пішли́ і увійшли́ у село́ Самаря́нське, щоб приготува́ти Йому́;

53але́ там не при́йняли Його́, бо Він мав ви́гляд подоро́жнього, що йде в Ієрусали́м.

54Поба́чивши це, у́чні Його́, Я́ків і Іоа́нн, сказа́ли: Го́споди! хо́чеш, ми ска́жемо, щоб вого́нь зійшо́в з не́ба і спали́в їх, як і Ілля́ вчини́в?

55Але́ Він, оберну́вшись до них, заборони́в їм і сказа́в: не зна́єте, яко́го ви ду́ху;

56бо Син Людськи́й прийшо́в не губи́ти ду́ші людські́, а спаса́ти. І пішли́ до і́ншого села́.

зач. 5210:22І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в: усе́ переда́в Мені́ Оте́ць Мій; і ніхто́ не зна́є, хто є Син, ті́льки Оте́ць, і хто є Оте́ць, не зна́є ніхто́, крім Си́на і того́, кому́ Син хо́че відкри́ти.

23І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в їм окре́мо: блаже́нні о́чі, які ба́чать те, що ви ба́чите!

24бо кажу́ вам, бага́то проро́ків і царі́в бажа́ли ба́чити те, що ви ба́чите, і не ба́чили, і чу́ти, що ви чу́єте, і не чу́ли.

«Величаем Тя, Живодавче Христе, и почитаем вси Пречистаго Лика Твоего преславное изображение»