Читання дняпонеділок
На літургії
Апостол
2 Кор. 2:4–15 Друге послання до Коринфян
4Від вели́кої скорбо́ти і ту́ги се́рця я писа́в вам з вели́кими сльоза́ми не для то́го, щоб засмути́ти вас, але́ щоб ви пізна́ли любо́в, яку́ я без мі́ри ма́ю до вас.
5Коли́ ж хто засмути́в, то не мене́ засмути́в, а частко́во, – щоб не сказа́ти бага́то, – і всіх вас.
6Для тако́го до́сить цього́ покара́ння від багатьо́х,
7то ж вам кра́ще вже прости́ти його́ і вті́шити, щоб його́ не погли́нула надмі́рна печа́ль.
8І тому́ прошу́ вас ви́явіть до ньо́го любо́в.
9Бо я для то́го і писа́в, щоб дізна́тися на до́свіді, чи в усьо́му ви слухня́ні.
10А кого́ ви в чо́му проща́єте, того́ і я; бо і я, коли́ прости́в кого́ в чо́му, прости́в для вас від лиця́ Христо́вого,
11щоб не заподі́яв шко́ди нам сатана́, бо нам відо́мі його́ на́міри.
12Прийшо́вши до Троа́ди благовісти́ти про Христа́, хоч Госпо́дь і відчини́в мені́ две́рі,
13я не мав спо́кою ду́ху моє́му, бо не знайшо́в там бра́та мого́ Ти́та; але́, попроща́вшись з ни́ми, я пішо́в до Македо́нії.
зач. 17214Але́ дя́ка Бо́гові, Котри́й завжди́ дає́ нам торжествува́ти у Христі́, і благоуха́ння пізна́ння про Се́бе розповсю́джує на́ми у всяко́му мі́сці.
15Бо ми Христо́ве благоуха́ння Бо́гові в тих, що спаса́ються і в тих, що ги́нуть.
Євангеліє
Мф. 23:13–22 Євангеліє від Матфея
зач. 9413Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що зачиня́єте Ца́рство Небе́сне лю́дям, бо ви самі́ не вхо́дите і тих, хто хо́че увійти́, не пуска́єте.
14Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що поїда́єте доми́ вдови́ць і лицемі́рно до́вго мо́литесь: за те ще бі́льший о́суд при́ймете.
15Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що обхо́дите мо́ре і су́шу, щоб наверну́ти хоч одного́; і коли́ це ста́неться, ро́бите його́ си́ном геє́ни, удво́є гі́ршим за вас.
16Го́ре вам, вожді́ сліпі́, які́ гово́рять: якщо́ хто покляне́ться хра́мом, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться зо́лотом хра́му, то винува́тий.
17Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: зо́лото чи храм, яки́й освя́чує зо́лото?
18Та́кож: якщо́ хто покляне́ться жерто́вником, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться да́ром, що на ньо́му, то винува́тий.
19Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: дар чи жерто́вник, яки́й освя́чує дар?
20Ото́ж хто кляне́ться жерто́вником, кляне́ться ним і всім, що на ньо́му;
21і хто кляне́ться хра́мом, кляне́ться ним і Тим, Хто живе́ в ньо́му;
22і хто кляне́ться не́бом, кляне́ться престо́лом Бо́жим і Тим, Хто сиди́ть на ньо́му.