Читання дняп’ятниця
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
2 Кор. 1:12–20 Друге послання до Коринфян
зач. 16912Бо похвала́ на́ша – це сві́дчення со́вісті на́шої, що ми в простоті́ і богоуго́дній щи́рості, не за тіле́сною му́дрістю, але́ за благода́ттю Бо́жою, жили́ на сві́ті, особли́во ж у вас.
13І ми пи́шемо вам не і́нше, як те, що ви чита́єте або́ розумі́єте, і що, як наді́юсь, до кінця́ зрозумі́єте.
14Бо ви частко́во і зрозумі́ли вже, що ми бу́демо ва́шою похвало́ю, так са́мо й ви на́шою, в день Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.
15І з ціє́ї впе́вненості я мав на́мір прийти́ до вас рані́ше, щоб ви вдру́ге оде́ржали благода́ть,
16і че́рез вас пройти́ в Македо́нію, з Македо́нії знов прийти́ до вас, а ви провели́ б мене́ до Іуде́ї.
17Ма́ючи таки́й на́мір, хіба́ легкова́жно я зроби́в? Або́ те, що я роблю́, за пло́ттю роблю́, так що в ме́не то «так, так», то «ні, ні»?
18Ві́рний Бог, що на́ше сло́во до вас не було́, то «так», то «ні».
19Бо Син Бо́жий, Іісу́с Христо́с, пропові́даний у вас на́ми, мно́ю та Силуа́ном і Тимофі́єм, не був «так» і «ні»; але́ в Ньо́му було́ «так», –
20бо всі обі́тниці Бо́жі в Ньо́му «так» і в Ньо́му «амі́нь», – у сла́ву Бо́жу, че́рез нас.
і за суботу (під зачало) Рим. 15:30–33 Послання до Римлян
зач. 11930Тим ча́сом блага́ю вас, бра́ття, Го́сподом на́шим Іісу́сом Христо́м і любо́в’ю Ду́ха, подвиза́тися зі мно́ю в моли́твах за ме́не до Бо́га,
31щоб позбу́тися мені́ неві́руючих в Іуде́ї і щоб служі́ння моє́ для Ієрусали́ма було́ приє́мне святи́м,
32щоб мені́ в ра́дості, якщо́ Бо́гові уго́дно, прийти́ до вас і заспоко́їтись з ва́ми.
33Бог же ми́ру хай бу́де з усіма́ ва́ми. Амі́нь.
Прп. Євр. 13:7–16 Послання до Євреїв
зач. 3347Пам’ята́йте наста́вників ва́ших, котрі́ пропові́дували вам сло́во Бо́же, і, ди́влячись на кончи́ну життя́ ї́хнього, наслі́дуйте ві́ру їх.
8Іісу́с Христо́с учо́ра і сього́дні і наві́ки Той же.
9Вче́ннями рі́зними й чужи́ми не захо́плюйтесь; бо до́бре благода́ттю змі́цнювати серця́, а не стра́вами, від яки́х не оде́ржали ко́ристі ті, що займа́лися ни́ми.
10Ми ма́ємо жерто́вник, від яко́го не ма́ють пра́ва спожива́ти ті, що слу́жать скі́нії.
11Так як тіла́ твари́н, кров яки́х для очи́щення гріха́ вно́сить первосвяще́нник у святи́лище, спа́люються за ста́ном, –
12то і Іісу́с, щоб освяти́ти люде́й Кро́в’ю Своє́ю, постражда́в по́за воро́тами.
13Ото́ж ви́йдемо до Ньо́го за стан, несучи́ Його́ нару́гу;
14бо не ма́ємо тут пості́йного мі́ста, але́ шука́ємо майбу́тнього.
15Ото́ж бу́демо че́рез Ньо́го безуста́нно прино́сити Бо́гові же́ртву хвали́, то́бто плід уст, що прославля́ють ім’я́ Його́.
16Не забува́йте та́кож доброді́йності і спілкува́ння, бо такі́ же́ртви благоуго́дні Бо́гу.
Євангеліє
Мф. 22:23–33 Євангеліє від Матфея
зач. 9123У той день приступи́ли до Ньо́го саддуке́ї, які́ гово́рять, що нема́ воскресі́ння, і запитали Його́:
24Учи́телю! Мойсе́й сказа́в: коли́ хто помре́, не ма́ючи діте́й, то брат його́ хай ві́зьме собі́ жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му;
25було́ в нас сім браті́в; пе́рший, одружи́вшись, поме́р і, не ма́ючи діте́й, залиши́в жі́нку свою́ бра́тові своє́му;
26так са́мо і дру́гий, і тре́тій, на́віть до сьо́мого;
27а пі́сля всіх поме́рла і жі́нка.
28О́тже, в час воскресі́ння, котро́го з семи́ бу́де вона́ жі́нкою? бо всі ма́ли її́.
29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: помиля́єтесь, не зна́ючи Писа́ння, ні си́ли Бо́жої,
30бо у воскресі́нні ні же́няться, ні вихо́дять за́між, а перебува́ють, як А́нгели Бо́жі на небеса́х.
31А про воскресі́ння ме́ртвих, чи не чита́ли ви ска́заного вам Бо́гом:
32Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова? Бог не є Бог ме́ртвих, а живи́х.
33І, чу́ючи, наро́д дивува́вся вченню́ Його́.
і за суботу (під зачало) Мф. 17:24–18:4 Євангеліє від Матфея
зач. 7317:24Коли́ ж вони́ прийшли́ до Капернау́ма, то підійшли́ до Петра́ збирачі́ дідра́хм і сказа́ли: чи не дасть Учи́тель ваш дідра́хми?
25Він гово́рить: так. І коли́ увійшо́в він у дім, то Іісу́с, ви́передивши його́, сказа́в: як тобі́ здає́ться, Си́моне? царі́ земні́ з ко́го беру́ть ми́то або́ пода́тки: зі свої́х сині́в, чи з чужи́х?
26Петро́ гово́рить Йому́: з чужи́х. Іісу́с сказа́в йому́: ото́ж сини́ ві́льні;
27але, щоб нам не спокуси́ти їх, піди́ до мо́ря, заки́нь ву́дку, і пе́ршу спі́йману ри́бу візьми́, відкри́й їй ро́та і знайде́ш стати́р; візьми́ його́ і відда́й їм за Ме́не і за се́бе.
зач. 7418:1У той час у́чні підійшли́ до Іісу́са і ка́жуть: хто бі́льший у Ца́рстві Небе́сному?
2Іісу́с, покли́кавши дитя́, поста́вив його́ посере́д них
3і сказа́в: і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви не навернете́сь і не бу́дете, як ді́ти, не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.
4О́тже, хто ума́литься, як дитя́ це, той і бі́льший у Ца́рстві Небе́сному;
Прп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.