Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:19–31 Євангеліє від Іоанна

зач. 6519Того́ ж пе́ршого дня на ти́жні, вве́чері, коли́ две́рі до́му, де збира́лися у́чні Його́, були́ за́мкнені з о́страху пе́ред іуде́ями, прийшо́в Іісу́с і став посере́дині і ка́же їм: мир вам!

20Сказа́вши це, Він показа́в їм ру́ки і но́ги, і ре́бра Свої́. У́чні зраді́ли, поба́чивши Го́спода.

21Іісу́с же сказа́в їм вдру́ге: мир вам! як посла́в Мене́ Оте́ць, так і Я посила́ю вас.

22Сказа́вши це, ду́нув і гово́рить їм: приймі́ть Ду́ха Свято́го.

23Кому́ простите́ гріхи́, тим простя́ться, на ко́му зали́шите, зали́шаться.

24Фома́ ж, оди́н з дванадцятьо́х, яки́й назива́вся Близню́к, не був тут з ни́ми, коли́ прихо́див Іісу́с.

25І́нші у́чні сказа́ли йому́: ми ба́чили Го́спода. Він же сказа́в їм: якщо́ не поба́чу на рука́х Його́ ран від цвяхі́в і не вкладу́ па́льця мого́ в ра́ни від цвяхі́в, і не вкладу́ руки́ моє́ї в ре́бра Його́, не пові́рю.

26Пі́сля восьми́ днів у́чні Його́ зно́ву були́ в до́мі і Фома́ з ни́ми. Прийшо́в Іісу́с, коли́ две́рі були́ за́мкнені, став посере́д них і сказа́в: мир вам!

27По́тім гово́рить Фомі́: дай па́лець твій сюди́ і подиви́сь на ру́ки Мої́; пода́й ру́ку твою́ і вклади́ в ре́бра Мої́, і не будь неві́рним, а ві́рним.

28Фома́ у ві́дповідь сказа́в Йому́: Госпо́дь мій і Бог мій!

29Іісу́с гово́рить йому́: ти пові́рив, тому́ що поба́чив Мене́; блаже́нні ті, що не ба́чили і уві́рували.

30Бага́то і́нших чуде́с сотвори́в Іісу́с пе́ред у́чнями Свої́ми, про які́ не напи́сано в кни́зі цій.

31Це ж напи́сано, щоб ви уві́рували, що Іісу́с є Хри́стос, Син Божи́й, і, ві́руючи, ма́ли життя́ в ім’я́ Його́.

На літургії

Апостол

1 Кор. 3:9–17 Перше послання до Коринфян

зач. 1289Бо ми співробі́тники у Бо́га, а ви Бо́жа ни́ва, Бо́жа будо́ва.

10Я, за да́ною мені́ від Бо́га благода́ттю, як му́дрий будівни́к, покла́в осно́ву, а і́нший буду́є на ній; але́ хай ко́жний пильну́є, як він буду́є.

11Бо ніхто́ не мо́же покла́сти і́ншої осно́ви, крім покла́деної, яка́ є Іісу́с Христо́с.

12Чи буду́є хто на цій осно́ві із зо́лота, срі́бла, дорогоці́нних ка́менів, де́рева, сі́на, соло́ми, –

13ді́ло ко́жного ви́явиться; бо день пока́же, тому́ що у вогні́ відкрива́ється, і вого́нь випробо́вує ді́ло ко́жного, яке́ воно́ є.

14У ко́го ді́ло, яке́ він будува́в, устої́ть, той оде́ржить нагоро́ду.

15А в ко́го ді́ло згори́ть, той зазна́є втра́ти; а втім сам спасе́ться, але́ так, ні́би з вогню́.

16Хіба́ ж не зна́єте, що ви храм Бо́жий, і Дух Бо́жий живе́ в вас?

17Якщо́ хто зруйну́є храм Бо́жий, того́ покара́є Бог: бо храм Бо́жий святи́й, а цей храм – ви.

Ап. Діян. 1:12–17,21–26 Діяння святих апостолів

зач. 212Тоді́ вони́ поверну́лися до Ієрусали́ма з гори́, що зве́ться Єлео́н і знахо́диться поблизу́ Ієрусали́ма, на ві́дстані субо́тньої путі́.

13І, прийшо́вши, увійшли́ до го́рниці, де й перебува́ли, Петро́ та Я́ків, Іоа́нн та Андрі́й, Фили́п та Фома́, Варфоломі́й та Матфе́й, Я́ків Алфе́їв та Си́мон Зіло́т, і Іу́да, брат Я́кова.

14Усі́ вони́ одноду́шно перебува́ли в моли́тві й молі́нні, з де́якими жінка́ми і Марі́єю, Ма́тір’ю Іісу́са, та з брата́ми Його́.

15В ті дні Петро́, ста́вши посере́д у́чнів, сказа́в (зібра́лося ж бли́зько ста двадцяти́ чолові́к):

16мужі́ бра́ття! Нале́жало ста́тися тому́, що в Писа́нні провісти́в Дух Святи́й уста́ми Дави́довими про Іу́ду, коли́шнього проводиря́ тих, що взя́ли Іісу́са;

17він був причи́слений до нас і оде́ржав же́реб служі́ння цього́;

21Ото́ж тре́ба, щоб оди́н з тих, котрі́ були́ з на́ми уве́сь час, коли́ перебува́в і ходи́в з на́ми Госпо́дь Іісу́с,

22почина́ючи від хре́щення Іоа́ннового до того́ дня, коли́ Він возні́сся від нас, був ра́зом з на́ми сві́дком воскресі́ння Його́.

23І поста́вили двох: Йо́сифа, зва́ного Варса́вою, яко́го прозва́ли Іу́стом, та Матфі́я;

24і помоли́лись і сказа́ли: Ти, Го́споди, Серцеви́дець всіх, покажи́ з цих двох одного́, яко́го Ти ви́брав

25прийня́ти же́реб цього́ служі́ння і Апо́стольства, від яко́го відпа́в Іу́да, щоб іти́ в своє́ мі́сце.

26І ки́нули про них же́реб, і впав же́реб на Матфі́я, і він причи́слений до одина́дцяти Апо́столів.

Євангеліє

Мф. 14:22–34 Євангеліє від Матфея

зач. 5922І за́раз же звелі́в Іісу́с у́чням Свої́м сі́сти в чо́вен і відпра́витись рані́ш Ньо́го на той бік, по́ки Він відпу́стить наро́д.

23І, відпусти́вши наро́д, Він зійшо́в на го́ру помоли́тися на самоті́; і вве́чері залиша́вся там оди́н.

24А чо́вен був уже́ на сере́дині мо́ря, і би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був зустрі́чний.

25У четве́рту ж сторо́жу но́чі пішо́в Іісу́с до них, ідучи́ по мо́рю.

26І у́чні, поба́чивши, що Він іде́ по мо́рю, стриво́жились і говори́ли: це при́вид; і зі стра́ху скри́кнули.

27Але́ Іісу́с за́раз же заговори́в до них і сказа́в: заспоко́йтесь! це Я, не бі́йтеся.

28Петро́ сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! якщо́ це Ти, звели́ мені́ прийти́ до Те́бе по воді́.

29Він же сказа́в: іди́. І, ви́йшовши з човна́, Петро́ пішо́в по воді́, щоб підійти́ до Іісу́са,

30та, поба́чивши си́льний ві́тер, зляка́вся, і, коли́ поча́в тону́ти, закрича́в: Го́споди, спаси́ мене́!

31Іісу́с за́раз же простя́г ру́ку, підтри́мав його́ і гово́рить йому́: малові́рний! чого́ ти засумніва́вся?

32І, як увійшли́ вони́ в чо́вен, ві́тер стих.

33Ті, що були́ в човні́, підійшли́, поклони́лися Йому́ й сказа́ли: воі́стину Ти Син Бо́жий.

34Перепра́вившись, вони́ прибули́ в зе́млю Геннісаре́тську.

Ап. Лк. 9:1–6 Євангеліє від Луки

зач. 401Скли́кавши дванадцятьо́х, Іісу́с дав їм си́лу і вла́ду над усіма́ бі́сами і зціля́ти від неду́гів,

2і посла́в їх пропові́дувати Ца́рство Бо́же та зціля́ти хво́рих.

3І сказа́в їм: нічо́го не бері́ть на доро́гу: ні па́лиці, ні то́рби, ні хлі́ба, ні срі́бла, і не ма́йте по дві оде́жі;

4і в яки́й дім увійде́те, там залиша́йтесь і зві́дти вихо́дьте в доро́гу.

5А якщо́ де не при́ймуть вас, то, вихо́дячи з то́го мі́ста, обтрусі́ть і по́рох з ніг ва́ших в сві́дчення на них.

6Вони́ пішли́ і прохо́дили по се́лах, благовіству́ючи і зціля́ючи повсю́ди.