Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:36–53 Євангеліє від Луки
зач. 11436Коли́ вони́ про це говори́ли, Сам Іісу́с став посере́д них і сказа́в їм: мир вам.
37Вони́ схвилюва́лись і зляка́лись, ду́маючи, що ба́чать ду́ха.
38Але́ Він сказа́в їм: що хвилю́єтесь, і для чо́го такі́ думки́ вхо́дять до серде́ць ва́ших?
39Погля́ньте на ру́ки Мої́ і на но́ги Мої́; це Я Сам; доторкні́ться до Ме́не і роздиві́ться; бо дух ті́ла і кісто́к не ма́є, як ба́чите у Ме́не.
40І, сказа́вши це, показа́в їм ру́ки і но́ги.
41Коли́ ж вони́ від ра́дості ще не ві́рили і дивува́лись, Він сказа́в їм: чи ма́єте тут яку́сь ї́жу?
42Вони́ подали́ Йому́ части́ну пече́ної ри́би і стільнико́вого ме́ду.
43І, взя́вши, їв пе́ред ни́ми.
44І сказа́в їм: ось те, про що Я говори́в вам, коли́ ще був з ва́ми, що нале́жить здійсни́тися всьо́му, напи́саному про Ме́не в зако́ні Мойсе́євому, і у проро́ків, та в псалма́х.
45Тоді́ відкри́в їм ро́зум до розумі́ння Писа́нь.
46І сказа́в їм: так напи́сано і так нале́жало постражда́ти Христу́, і воскре́снути з ме́ртвих на тре́тій день,
47і щоб в ім’я́ Його́ пропові́дувалося покая́ння і про́щення гріхі́в між усіма́ наро́дами, почина́ючи від Ієрусали́ма.
48Ви ж сві́дки цьому́.
49І Я пошлю́ обі́тницю Отця́ Мого́ на вас; ви ж залиша́йтесь у мі́сті Ієрусали́мі, до́ки не спо́внитеся си́лою з не́ба.
50І ви́вів їх з мі́ста до Віфа́нії і, підня́вши ру́ки Свої́, благослови́в їх.
51І коли́ Він благословля́в їх, поча́в віддаля́тися від них і возно́ситися на не́бо.
52Вони́ поклони́лись Йому́ і поверну́лись до Ієрусали́ма з вели́кою ра́дістю.
53І перебува́ли завжди́ в хра́мі, прославля́ючи і благословля́ючи Бо́га. Амі́нь.
На літургії
Апостол
Рим. 12:6–14 Послання до Римлян
зач. 1106І як, за да́ною нам благода́ттю, ма́ємо рі́зні дарува́ння, то, чи ма́єш проро́цтво, пророку́й за мі́рою ві́ри;
7чи ма́єш служі́ння, перебува́й у служі́нні; чи учи́тель, – у навча́нні;
8чи уті́шитель, утіша́й; хто роздає́, роздава́й у простоті́; нача́льник, нача́льствуй зі стара́нністю; хто милосе́рдствує, милосе́рдствуй зі щи́рістю.
9Любо́в хай бу́де нелицемі́рна; відверта́йтесь зла, прихиля́йтесь до добра́;
10бу́дьте братолю́бні оди́н до о́дного з ні́жністю; випереджа́йте оди́н о́дного шанобли́вістю;
11у стара́нності не ослабля́йтесь; ду́хом па́лайте; Го́споду служі́ть;
12утіша́йтесь наді́єю; в скорбо́тах бу́дьте терпели́ві; в моли́тві пості́йні;
13у потре́бах святи́х бері́ть у́часть; бу́дьте гости́нні до подоро́жніх.
14Благословля́йте гони́телів ва́ших; благословля́йте, а не проклина́йте.
Прп. (під зачало) Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Свв. отцям Євр. 13:7–16 Послання до Євреїв
зач. 3347Пам’ята́йте наста́вників ва́ших, котрі́ пропові́дували вам сло́во Бо́же, і, ди́влячись на кончи́ну життя́ ї́хнього, наслі́дуйте ві́ру їх.
8Іісу́с Христо́с учо́ра і сього́дні і наві́ки Той же.
9Вче́ннями рі́зними й чужи́ми не захо́плюйтесь; бо до́бре благода́ттю змі́цнювати серця́, а не стра́вами, від яки́х не оде́ржали ко́ристі ті, що займа́лися ни́ми.
10Ми ма́ємо жерто́вник, від яко́го не ма́ють пра́ва спожива́ти ті, що слу́жать скі́нії.
11Так як тіла́ твари́н, кров яки́х для очи́щення гріха́ вно́сить первосвяще́нник у святи́лище, спа́люються за ста́ном, –
12то і Іісу́с, щоб освяти́ти люде́й Кро́в’ю Своє́ю, постражда́в по́за воро́тами.
13Ото́ж ви́йдемо до Ньо́го за стан, несучи́ Його́ нару́гу;
14бо не ма́ємо тут пості́йного мі́ста, але́ шука́ємо майбу́тнього.
15Ото́ж бу́демо че́рез Ньо́го безуста́нно прино́сити Бо́гові же́ртву хвали́, то́бто плід уст, що прославля́ють ім’я́ Його́.
16Не забува́йте та́кож доброді́йності і спілкува́ння, бо такі́ же́ртви благоуго́дні Бо́гу.
Євангеліє
Мф. 9:1–8 Євангеліє від Матфея
зач. 291Тоді́ Він, увійшо́вши в чо́вен, перепли́в наза́д і прибу́в до Свого́ мі́ста.
2І ось, принесли́ до Ньо́го розсла́бленого, покла́деного на посте́лі. І, ба́чачи ві́ру ї́хню, Іісу́с сказа́в розсла́бленому: дерза́й, ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́!
3При цьо́му де́які з кни́жників сказа́ли в собі́: Він богоху́льствує.
4Іісу́с же, вбача́ючи по́мисли ї́хні, промо́вив: наві́що ви ду́маєте лука́ве в серця́х ва́ших?
5Бо що ле́гше сказа́ти: проща́ються тобі́ гріхи́, чи сказа́ти: вста́нь і ходи́?
6Але́ щоб зна́ли ви, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – тоді́ гово́рить розсла́бленому: вста́нь, візьми́ по́стіль твою́, і йди до до́му твого́.
7І він встав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в до до́му свого́.
8Наро́д же, поба́чивши це, здивува́вся і просла́вив Бо́га, Котри́й дав таку́ вла́ду лю́дям.
Прп. (під зачало) Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.
Свв. отцям Ін. 17:1–13 Євангеліє від Іоанна
зач. 561Пі́сля цих слів Іісу́с звів о́чі Свої́ до не́ба і сказа́в: О́тче! прийшо́в час, просла́в Си́на Твого́, щоб і Син Твій просла́вив Тебе́,
2так як Ти дав Йому́ вла́ду над уся́кою пло́ттю, щоб усьо́му, що Ти дав Йому́, дасть Він життя́ ві́чне.
3Це ж є життя́ ві́чне, щоб зна́ли Тебе́, єди́ного і́стинного Бо́га і по́сланого Тобо́ю Іісу́са Христа́.
4Я просла́вив Тебе́ на землі́, зверши́в ді́ло, яке́ Ти доручи́в Мені́ ви́конати.
5І ни́ні просла́в Мене́ Ти, О́тче, в Те́бе Само́го сла́вою, яку́ Я мав у Те́бе рані́ше буття́ сві́ту.
6Я відкри́в ім’я́ Твоє́ лю́дям, котри́х Ти дав Мені́ від сві́ту; вони́ були́ Твої́, і Ти дав їх Мені́, і вони́ зберегли́ сло́во Твоє́.
7Ни́ні зрозумі́ли вони́, що все, що Ти дав Мені́, від Те́бе є,
8бо слова́, які́ Ти дав Мені́, Я переда́в їм, і вони́ прийняли́ і зрозумі́ли і́стинно, що Я зійшо́в від Те́бе, і уві́рували, що Ти посла́в Мене́.
9Я за них молю́: не за весь світ молю́, а за тих, котри́х Ти дав Мені́, тому́ що вони́ Твої́.
10І все Моє́ – Твоє́, і Твоє́ – Моє́; і Я просла́вився в них.
11Я вже не в сві́ті, та вони́ в сві́ті, а Я до Те́бе йду. О́тче Святи́й! збережи́ їх в ім’я́ Твоє́, котри́х Ти дав Мені́, щоб вони́ були́ єди́не, як і Ми.
12Коли́ Я був з ни́ми у сві́ті, Я зберіга́в їх в ім’я́ Твоє́; тих, яки́х Ти дав Мені́, Я збері́г, і ніхто́ з них не заги́нув, крім си́на поги́белі, щоб збуло́ся Писа́ння.
13Ни́ні ж до Те́бе йду, і це говорю́ у сві́ті, щоб вони́ ма́ли в собі́ ра́дість Мою́ по́вну.