Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
1 Кор. 4:5–8 Перше послання до Коринфян
5Тому́ не суді́ть нія́к передча́сно, аж до́ки не при́йде Госпо́дь, Котри́й осві́тить тає́мне у те́мряві і ви́явить серде́чні на́міри; і тоді́ ко́жному бу́де похвала́ від Бо́га.
6Це, бра́ття, я прикла́в до се́бе і Аполло́са зара́ди вас, щоб ви навчи́лись від нас не мудрува́ти зверх то́го, що напи́сано, та не велича́лися оди́н пе́ред о́дним.
7Бо хто тебе́ відрізня́є? Що ти ма́єш, чого́ б не оде́ржав? А якщо́ оде́ржав, чого́ хва́лишся, ні́би не оде́ржав?
8Ви вже переси́тились, ви вже збагати́лись, ви почали́ царюва́ти без нас; о, якби́ ви спра́вді царюва́ли, щоб і нам з ва́ми царюва́ти!
Вмц. 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян
зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.
2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.
3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,
4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,
5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,
6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,
7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,
8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;
9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;
10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.
Євангеліє
Мф. 13:44–54 Євангеліє від Матфея
зач. 5544Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до ска́рбу, зако́паного на по́лі, яки́й знайшо́в чолові́к і прихова́в, і на ра́дощах іде́ й продає́ все, що ма́є, і купу́є по́ле те.
45Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до купця́, яки́й шука́є до́брі пе́рла,
46і, знайшо́вши одну́ кошто́вну перли́ну, пішо́в і прода́в усе́, що мав, і купи́в її́.
47Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до не́вода, заки́нутого в мо́ре, що захопи́в ри́би вся́кого ро́ду,
48яки́й, коли́ напо́внився, ви́тягли на бе́рег і, сі́вши, ви́брали до́бре в по́суд, а пога́не ви́кинули геть.
49Так бу́де при кінці́ ві́ку: зі́йдуть А́нгели і відді́лять злих від пра́ведних,
50і вки́нуть їх у піч вогняну́: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.
51І запита́в їх Іісу́с: чи зрозумі́ли ви все це? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!
52Він же сказа́в їм: тому́ ко́жен кни́жник, на́вчений Ца́рства Небе́сного, поді́бний до госпо́даря, яки́й вино́сить зі своє́ї скарбни́ці нове́ й старе́.
зач. 5653І, коли́ скінчи́в Іісу́с при́тчі ці, пішо́в зві́дти.
54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?
Вмц. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки
зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.
37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром
38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.
39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.
40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.
41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,
42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?
43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.
44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;
45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;
46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.
47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.
48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.
49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?
50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.