Читання днясубота

На утрені

Мф. 25:1–13 Євангеліє від Матфея

зач. 1041Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.

2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.

3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.

4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.

5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.

6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.

7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.

8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.

9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.

10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;

11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.

12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.

13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.

На літургії

Апостол

Свв. 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян

зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.

2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.

3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,

4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,

5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,

6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,

7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,

8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;

9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;

10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.

Ряд. Рим. 8:14–21 Послання до Римлян

зач. 9714Бо всі, що Ду́хом Бо́жим ве́дені, є сини́ Бо́жі.

15Тому́ що ви не прийняли́ ду́ха ра́бства, щоб зно́ву жи́ти в стра́сі, але́ прийняли́ Ду́ха усино́влення, Яки́м кли́чемо: «А́вва, О́тче!»

16Цей са́мий Дух сві́дчить ду́хові на́шому, що ми – ді́ти Бо́жі.

17А якщо́ ді́ти, то і спадкоє́мці, спадкоє́мці Бо́жі, співспадкоє́мці ж Христу́, коли́ ті́льки з Ним стражда́ємо, щоб з Ним і просла́витися.

18Бо ду́маю, що ни́нішні тимчасо́ві стражда́ння нічо́го не ва́рті порі́вняно з тіє́ю сла́вою, яка́ відкри́ється в нас.

19Бо творі́ння з наді́єю чека́є одкрове́ння сині́в Бо́жих,

20тому́ що творі́ння підкори́лося суєті́ не доброві́льно, а з во́лі Того́, Хто його́ підкори́в, у наді́ї,

21що й саме́ творі́ння бу́де ви́зволене від ра́бства тлі́нню на свобо́ду сла́ви діте́й Бо́жих.

Євангеліє

Свв. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки

зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.

37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром

38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.

39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.

40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.

41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,

42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?

43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.

44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;

45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;

46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.

47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.

48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.

49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?

50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.

Ряд. Мф. 9:9–13 Євангеліє від Матфея

зач. 309Прохо́дячи зві́дти, Іісу́с поба́чив чолові́ка, що сиді́в бі́ля ми́тниці, на ім’я́ Матфе́й, і ка́же йому́: іди́ за Мно́ю. І він вста́в і пішо́в за Ним.

10І коли́ Іісу́с возлежа́в у до́мі, прийшло́ ба́гато ми́тарів і грі́шників і возлежа́ли з Ним і у́чнями Його́.

11Поба́чивши те, фарисе́ї сказа́ли у́чням Його́: для чо́го Учи́тель ваш ї́сть і п’є з ми́тарями і грі́шниками?

12Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в їм: не здоро́ві потребу́ють лі́каря, а неду́жі,

13піді́ть та навчі́ться, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви. Бо Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників, а грі́шників до покая́ння.

«Величаем тя, святая равноапостольная княгине Ольго, и чтем святую память твою, идолы поправшую и многия люди русския Святым Крещением просветившую»