Читання днясереда
На утрені
Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки
зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,
40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.
41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.
42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!
43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?
44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.
45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.
46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,
47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,
48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;
49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.
56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.
На літургії
Апостол
Рим. 15:7–16 Послання до Римлян
зач. 1177Тому́ прийма́йте оди́н о́дного, як і Христо́с прийня́в вас до сла́ви Бо́жої.
8Розумі́ю те, що Іісу́с Христо́с став служи́телем для обрі́заних – зара́ди і́стини Бо́жої, щоб ви́конати обі́тниці отця́м,
9а для язи́чників – з ми́лості, щоб сла́вили Бо́га, як напи́сано: за те бу́ду сла́вити Тебе́ (Го́споди) між язи́чниками і бу́ду співа́ти і́мені Твоє́му.
10І ще ска́зано: звеселі́ться, язи́чники, з наро́дом Його́.
11І ще: хвалі́ть Го́спода, всі язи́чники, і прославля́йте Його́, усі́ наро́ди.
12Іса́ія тако́ж гово́рить: бу́де ко́рінь Ієссе́їв, і вста́не володі́ти наро́дами; на Ньо́го язи́чники наді́ятися бу́дуть.
13Хай же Бог наді́ї напо́внить вас уся́кою ра́дістю і ми́ром у ві́рі, щоб ви, си́лою Ду́ха Свято́го, збагати́лися наді́єю.
14І сам я впе́внений за вас, бра́ття мої́, що і ви по́вні бла́гості і уся́кого пізна́ння, і мо́жете повча́ти оди́н о́дного;
15але́ пи́сав вам, бра́ття, з де́якою сміли́вістю, частко́во ні́би для нага́дування вам, за да́ною мені́ від Бо́га благода́ттю
16бу́ти служи́телем Іісу́са Христа́ у язи́чників і вико́нувати священноді́йство благові́стя Бо́жого, щоб ця же́ртва язи́чників, освя́чена Ду́хом Святи́м, була́ благоприє́мна Бо́гові.
Вмч. (під зачало) 2 Тим. 2:1–10 Друге послання до Тимофія
зач. 2921Ото́ж змі́цнюйся, си́ну мі́й, у благода́ті Христо́м Іісу́сом,
2і що чув від ме́не при багатьо́х сві́дках, те переда́й ві́рним лю́дям, які́ були́ б спромо́жні й і́нших навчи́ти.
3Ото́ж терпи́ стражда́ння, як до́брий во́їн Іісу́са Христа́.
4Нія́кий во́їн не зв’я́зує себе́ діла́ми жите́йськими, щоб догоди́ти воєнача́льникові.
5А якщо́ хто і подвиза́ється, не увінча́ється, якщо́ незако́нно бу́де подвиза́тися.
6Трудя́щому землеро́бові пе́ршому нале́жить вкуси́ти від плоді́в.
7Розумі́й, що я кажу́. Хай дасть тобі́ Госпо́дь розумі́ння в усьо́му.
8Пам’ята́й Го́спода Іісу́са Христа́ від сі́м’я Дави́дового, що воскре́с з ме́ртвих за благові́стям мої́м,
9за яке́ я стражда́ю на́віть до кайда́нів, як зло́дій; але́ для сло́ва Бо́жого нема́ кайда́нів.
10Тому́ я все терплю́ зара́ди ви́браних, щоб і вони́ оде́ржали спасі́ння в Христі́ Іісу́сі з ві́чною сла́вою.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Мф. 12:38–45 Євангеліє від Матфея
зач. 4838Тоді́ де́хто з кни́жників і фарисе́їв сказа́ли: Учи́телю! хоті́лося б поба́чити нам від Те́бе знаме́ння.
39Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: рід лука́вий і перелю́бний шука́є знаме́ння; і знаме́ння не да́сться Йому́, крім знаме́ння Іо́ни проро́ка;
40бо як був Іо́на в утро́бі кита́ три дні і три но́чі, так і Син Людськи́й бу́де в се́рці землі́ три дні і три но́чі.
41Ніневі́тяни вста́нуть на суд з ро́дом цим і осу́дять його́, бо вони́ пока́ялись пі́сля про́повіді Іо́ниної; а ось тут Бі́льший від Іо́ни.
42Цари́ця півде́нна вста́не на суд з ро́дом цим і осу́дить його́, бо вона́ прихо́дила з кра́ю землі́ послу́хати му́дрість Соломо́нову; а ось тут Бі́льший від Соломо́на.
43Коли́ нечи́стий дух ви́йде з люди́ни, то блука́є по безво́дних місця́х, шука́ючи спо́кою, і не знахо́дить;
44тоді́ ка́же: поверну́ся в дім мій, зві́дки я ви́йшов. Та, прийшо́вши, знахо́дить його́ неза́йнятим, заме́теним і при́браним;
45тоді́ йде і бере́ з собо́ю сім і́нших ду́хів, люті́ших за се́бе, і, ввійшо́вши, живу́ть там; і бу́ває для тіє́ї люди́ни оста́ннє гі́рше пе́ршого. Так бу́де і з цим злим ро́дом.
Вмч. (під зачало) Мф. 10:37–11:1 Євангеліє від Матфея
зач. 3910:37Хто лю́бить ба́тька чи ма́тір бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́; і хто лю́бить си́на чи дочку́ бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́;
38і хто не бере́ хреста́ свого́ і йде слі́дом за Мно́ю, той недосто́йний Мене́.
39Хто зберіга́є ду́шу свою́, загу́бить її́, а хто загу́бить ду́шу свою́ зара́ди Мене́, збереже́ її́.
40Хто вас прийма́є, той прийма́є Мене́, а хто прийма́є Мене́, прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́;
41хто прийма́є проро́ка в ім’я́ проро́ка, оде́ржить нагоро́ду проро́ка; і хто прийма́є пра́ведника в ім’я́ пра́ведника, оде́ржить нагоро́ду пра́ведника.
42І хто напо́їть одного́ з мали́х цих ті́льки ча́шею холо́дної води́, в ім’я́ у́чня, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить нагоро́ди своє́ї.
11:1І коли́ Іісу́с закінчи́в навча́ти дванадцятьо́х у́чнів Свої́х, перейшо́в зві́дти учи́ти й пропові́дувати в міста́х ї́хніх.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.