Читання днянеділя

На утрені

Ін. 21:1–14 Євангеліє від Іоанна

зач. 661Пі́сля то́го зно́ву яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м бі́ля мо́ря Тиверіа́дського. Яви́вся ж так:

2були́ ра́зом Си́мон Петро́, і Фома́, на́званий Близню́к, і Нафана́їл з Ка́ни Галіле́йської, і сини́ Зеведе́єві, і дво́є і́нших з у́чнів Його́.

3Си́мон Петро́ гово́рить їм: йду лови́ти ри́бу. Ка́жуть йому́: йдемо́ і ми з тобо́ю. Пішли́ і відра́зу ввійшли́ в чо́вен, і не впійма́ли в ту ніч нічо́го.

4А коли́ вже наста́в ра́нок, Іісу́с стоя́в на бе́резі; але́ у́чні не впізна́ли, що це Іісу́с.

5Іісу́с гово́рить їм: ді́ти! чи є у вас яка́ ї́жа? Вони́ відповіли́ Йому́: нема́.

6Він же сказа́в їм: заки́ньте сі́ті з пра́вого бо́ку човна́ і впійма́єте. Вони́ заки́нули, і вже не могли́ ви́тягти сі́ті че́рез вели́ку кі́лькість ри́би.

7Тоді́ у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, гово́рить Петро́ві: це Госпо́дь. Си́мон же Петро́, почу́вши, що це Госпо́дь, підпереза́вся оде́жею (бо він був наги́й) і ки́нувся в мо́ре.

8А і́нші у́чні припливли́ човно́м (бо недале́ко були́ від землі́, лі́ктів бли́зько двохсо́т) і тягли́ сіть з ри́бою.

9А коли́ вийшли́ на зе́млю, ба́чать розкла́дене во́гнище, і на ньо́му ри́бу і хліб.

10Іісу́с гово́рить їм: принесі́ть ри́би, яку́ ви тепе́р впійма́ли.

11Си́мон Петро́ пішо́в і ви́тяг на зе́млю сіть, напо́внену вели́кими ри́бами, яки́х було́ сто п’ятдеся́т три; і від тако́ї кі́лькості ри́би не прорва́лася сіть.

12Іісу́с гово́рить їм: підхо́дьте, обі́дайте. Ніхто́ ж з у́чнів не смів спита́ти Його́: хто Ти? зна́ючи, що це Госпо́дь.

13Іісу́с підхо́дить, бере́ хліб і дає їм, тако́ж і ри́бу.

14Це вже втре́тє яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м по воскресі́нні Своє́му з ме́ртвих.

На літургії

Апостол

Діян. 20:16–18,28–36 Діяння святих апостолів

зач. 4416бо Па́влові спа́ло на ду́мку обмину́ти Ефе́с, щоб не затри́матися йому́ в Асі́ї, бо він поспіша́в, якщо́ мо́жна, на день П’ятидеся́тниці бу́ти в Ієрусали́мі.

17З Мілі́ту ж, посла́вши до Ефе́су, він скли́кав пресві́терів Це́ркви,

18і, коли́ вони́ прийшли́ до ньо́го, він сказа́в їм: ви зна́єте, що я з пе́ршого дня, як прийшо́в в Асі́ю, весь час перебува́в з ва́ми,

28Ото́ж пильну́йте себе́ і всю ота́ру, в які́й Дух Святи́й поста́вив вас єпи́скопами, пасти́ Це́ркву Го́спода і Бо́га, яку́ Він придба́в Собі́ Кро́в’ю Своє́ю.

29Бо я зна́ю, що пі́сля відхо́ду мого́, при́йдуть до вас лю́ті вовки́, які́ не щади́тимуть ста́да;

30та і з вас сами́х повста́нуть лю́ди, які́ говори́тимуть неправди́во, щоб замани́ти у́чнів за собо́ю.

31А тому́ пильну́йте, пам’ята́ючи, що я три ро́ки день і ніч безпереста́нно зі сльоза́ми навча́в ко́жного з вас.

32І ни́ні передаю́ вас, бра́ття, Бо́гові і сло́ву благода́ті Його́, яке́ мо́же повча́ти вас бі́льше і да́ти вам спа́дщину з усіма́ освя́ченими.

33Ні срі́бла, ні зо́лота, ні оде́жі я ні від ко́го не побажа́в:

34самі́ зна́єте, що потре́бам мої́м і тих, що були́ зі мно́ю, послужи́ли ру́ки мої́ ці.

35У всьо́му показа́в я вам, що так працю́ючи, тре́ба підтри́мувати слабки́х і пам’ята́ти сло́во Го́спода Іісу́са, бо Він Сам сказа́в: блаже́нніше дава́ти, ніж прийма́ти.

36Сказа́вши це, він став на колі́на свої́ і з усіма́ ни́ми помоли́вся.

Євангеліє

Ін. 17:1–13 Євангеліє від Іоанна

зач. 561Пі́сля цих слів Іісу́с звів о́чі Свої́ до не́ба і сказа́в: О́тче! прийшо́в час, просла́в Си́на Твого́, щоб і Син Твій просла́вив Тебе́,

2так як Ти дав Йому́ вла́ду над уся́кою пло́ттю, щоб усьо́му, що Ти дав Йому́, дасть Він життя́ ві́чне.

3Це ж є життя́ ві́чне, щоб зна́ли Тебе́, єди́ного і́стинного Бо́га і по́сланого Тобо́ю Іісу́са Христа́.

4Я просла́вив Тебе́ на землі́, зверши́в ді́ло, яке́ Ти доручи́в Мені́ ви́конати.

5І ни́ні просла́в Мене́ Ти, О́тче, в Те́бе Само́го сла́вою, яку́ Я мав у Те́бе рані́ше буття́ сві́ту.

6Я відкри́в ім’я́ Твоє́ лю́дям, котри́х Ти дав Мені́ від сві́ту; вони́ були́ Твої́, і Ти дав їх Мені́, і вони́ зберегли́ сло́во Твоє́.

7Ни́ні зрозумі́ли вони́, що все, що Ти дав Мені́, від Те́бе є,

8бо слова́, які́ Ти дав Мені́, Я переда́в їм, і вони́ прийняли́ і зрозумі́ли і́стинно, що Я зійшо́в від Те́бе, і уві́рували, що Ти посла́в Мене́.

9Я за них молю́: не за весь світ молю́, а за тих, котри́х Ти дав Мені́, тому́ що вони́ Твої́.

10І все Моє́ – Твоє́, і Твоє́ – Моє́; і Я просла́вився в них.

11Я вже не в сві́ті, та вони́ в сві́ті, а Я до Те́бе йду. О́тче Святи́й! збережи́ їх в ім’я́ Твоє́, котри́х Ти дав Мені́, щоб вони́ були́ єди́не, як і Ми.

12Коли́ Я був з ни́ми у сві́ті, Я зберіга́в їх в ім’я́ Твоє́; тих, яки́х Ти дав Мені́, Я збері́г, і ніхто́ з них не заги́нув, крім си́на поги́белі, щоб збуло́ся Писа́ння.

13Ни́ні ж до Те́бе йду, і це говорю́ у сві́ті, щоб вони́ ма́ли в собі́ ра́дість Мою́ по́вну.