Читання дняп’ятниця
На утрені
Лк. 12:8–12 Євангеліє від Луки
зач. 648Кажу́ ж вам: ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, і Син Людськи́й ви́знає його́ пе́ред А́нгелами Бо́жими;
9а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, той відки́нутий бу́де пе́ред А́нгелами Бо́жими.
10І ко́жному, хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться; а хто ска́же хулу́ на Свято́го Ду́ха, тому́ не прости́ться.
11Коли́ ж приведу́ть вас у синаго́ги, до прави́телів і воло́дарів, не турбу́йтесь, як і що відповіда́ти, або що говори́ти,
12бо в той час Святи́й Дух навчи́ть вас, що тре́ба говори́ти.
На літургії
Апостол
Діян. 19:1–8 Діяння святих апостолів
зач. 421Під час перебува́ння Аполло́са в Кори́нфі Па́вел, пройшо́вши ве́рхні краї́ни, прибу́в до Ефе́са і, знайшо́вши там де́яких у́чнів,
2сказа́в їм: чи прийняли́ ви Свято́го Ду́ха, уві́рувавши? Вони́ ж сказа́ли йому́: ми на́віть і не чу́ли, чи є Дух Святи́й.
3Він сказа́в їм: у що ж ви хрести́лись? Вони́ відповіда́ли: в Іоа́ннове хре́щення.
4Па́вел сказа́в: Іоа́нн хрести́в хре́щенням покая́ння, гово́рячи лю́дям, щоб ві́рували в Гряду́щого за ним, то́бто в Христа́ Іісу́са.
5Почу́вши це, вони́ хрести́лися в ім’я́ Го́спода Іісу́са,
6і, коли́ Па́вел покла́в на них ру́ки, зійшо́в на них Дух Святи́й, і вони́ ста́ли говори́ти і́ншими мо́вами і пророкува́ти.
7Всіх їх було́ чолові́к бли́зько двана́дцяти.
8Прийшо́вши до синаго́ги, він безбо́язно пропові́дував три мі́сяці, бесі́дуючи та засві́дчуючи про Ца́рство Бо́же.
Свт. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Євангеліє
Ін. 14:1–11 Євангеліє від Іоанна
зач. 471Хай не триво́житься се́рце ва́ше: ві́руйте в Бо́га, і в Ме́не ві́руйте.
2В до́мі Отця́ Мого́ осе́ль бага́то. А якби́ не так, Я сказа́в би вам: Я йду приготува́ти мі́сце вам.
3І коли́ піду́ і приготу́ю вам мі́сце, прийду́ зно́ву і візьму́ вас до Се́бе, щоб і ви були́, де Я.
4А куди́ Я йду, ви зна́єте, і путь зна́єте.
5Фома́ сказа́в Йому́: Го́споди! не зна́ємо, куди́ йдеш; і як мо́жемо зна́ти путь?
6Іісу́с сказа́в йому́: Я є путь і і́стина і життя́; ніхто́ не прихо́дить до Отця́, як ті́льки че́рез Ме́не.
7Коли́ б ви зна́ли Мене́, то зна́ли б і Отця́ Мого́. І відни́ні зна́єте Його́ і ба́чили Його́.
8Фили́п сказа́в Йому́: Го́споди! покажи́ нам Отця́, і до́сить нам.
9Іісу́с сказа́в йому́: сті́льки ча́су Я з ва́ми, і ти не зна́єш Мене́, Фили́пе? Хто ба́чив Мене́, той і Отця́ ба́чив; як же ти гово́риш: покажи́ нам Отця́?
10Хіба́ ти не ві́риш, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́? Слова́, які́ Я кажу́, не від Се́бе кажу́; Оте́ць, Яки́й в Мені́ перебува́є, Він тво́рить діла́.
зач. 4811Ві́рте Мені́, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́; а якщо́ не так, то ві́рте Мені́ за сами́ми діла́ми.
Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.
«Бог наш на небеси...»