Читання днявівторок

На літургії

Апостол

Діян. 17:19–28 Діяння святих апостолів

19І, взя́вши його́, привели́ в ареопа́г і говори́ли: чи мо́жемо ми зна́ти, що це за но́ве вче́ння, що ти його пропові́дуєш?

20Бо щось ди́вне ти вклада́єш у ву́ха на́ші. Тому́ хо́чемо зна́ти, що це таке́?

21Усі́ ж афі́няни та чужозе́мці, які́ жили́ се́ред них, ні в чо́му так охо́че не прово́дили час, як у то́му, щоб говори́ти або́ слу́хати про щось нове́.

22Па́вел, ста́вши посере́дині ареопа́гу, сказа́в: афі́няни! з усьо́го ба́чу я, що ви ні́би особли́во побо́жні.

23Бо, прохо́дячи і огляда́ючи ва́ші святи́ні, я знайшо́в і жерто́вник, на яко́му напи́сано: «невідо́мому Бо́гу». Са́ме Цього́, Котро́го ви, не зна́ючи, шану́єте, я і пропові́дую вам.

24Бог створи́в світ і все, що в ньо́му; Він, бу́дучи Го́сподом не́ба і землі́, не в рукотво́рних хра́мах живе́

25і не потребу́є служі́ння людськи́х рук, ні́би ма́ючи в чому́сь потре́бу, Сам даючи́ усьо́му життя́ і ди́хання і все.

26З одніє́ї кро́ві Він створи́в весь рід людськи́й для життя́ по всій землі́, напере́д ви́значивши час і ме́жі їх перебува́ння,

27щоб вони́ шука́ли Бо́га, чи не відчу́ють Його́ і чи не зна́йдуть, хоч Він і недале́ко від ко́жного з нас:

28бо ми Ним живемо́ і ру́хаємось і існу́ємо, як і де́які з ва́ших віршува́льників говори́ли: ми Його́ і рід.

Євангеліє

Ін. 12:19–36 Євангеліє від Іоанна

зач. 4219Фарисе́ї ж говори́ли між собо́ю: чи ба́чите, що нічо́го не встига́єте? весь світ іде́ за Ним.

20Між ти́ми, що прийшли́ поклони́тися на свя́то, де́які були́ е́лліни;

21вони́ підійшли́ до Фили́па, котри́й був з Віфсаї́ди Галіле́йської, і проси́ли його́, ка́жучи: госпо́дарю! хо́чемо ба́чити Іісу́са.

22Фили́п іде́ і гово́рить про те Андрі́єві; і по́тім Андрі́й і Фили́п розповіда́ють про те Іісу́сові.

23Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: наста́в час просла́витися Си́нові Людсько́му.

24І́стинно, і́стинно кажу́ вам: якщо́ пшени́чне зерно́, упа́вши на зе́млю, не помре́, то зали́шиться одне́, а якщо́ помре́, то принесе́ бага́то пло́ду.

25Хто лю́бить ду́шу свою́, погу́бить її́, а хто нена́видить ду́шу свою́ у сві́ті цьому́, збереже́ її́ в життя́ ві́чне.

26Хто Мені́ слу́жить, хай Мені́ послі́дує; і де Я, там і слуга́ Мій бу́де. І хто Мені́ слу́жить, того́ вшану́є Оте́ць Мій.

27Ни́ні душа́ Моя́ стриво́жилась; і що Мені́ сказа́ти? О́тче! ви́зволи Мене́ від ціє́ї годи́ни! Але́ на цю годи́ну Я і прийшо́в.

28Отче! просла́в ім’я́ Твоє́. Тоді́ зійшо́в го́лос з не́ба: і просла́вив і ще просла́влю.

29Наро́д, яки́й стоя́в і чув те, говори́в: це грім; а і́нші каза́ли: А́нгел говори́в Йому́.

30Іісу́с на це сказа́в: не для Ме́не був го́лос цей, а для наро́ду.

31Ни́ні суд сві́тові цьому́; ни́ні князь сві́ту цього́ ви́гнаний бу́де геть.

32І коли́ Я бу́ду підне́сений від землі́, то всіх приверну́ до Се́бе.

33Це говори́в Він, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.

34Наро́д відповіда́в Йому́: ми чу́ли із зако́ну, що Христо́с перебува́є пові́к; як же Ти гово́риш, що Си́нові Людсько́му нале́жить піднести́ся? Хто є Цей Син Людськи́й?

35Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ще на коро́ткий час сві́тло є з ва́ми; ході́ть, по́ки є сві́тло, щоб те́мрява вас не огорну́ла: а той, що хо́дить у те́мряві, не зна́є, куди́ йде.

зач. 4336До́ки сві́тло з ва́ми, ві́руйте у сві́тло, щоб бу́ти сина́ми сві́тла. шо́в від них і зник.