Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Діян. 15:5–34 Діяння святих апостолів
зач. 365Тоді́ вста́ли де́які з фарисе́йської є́ресі, які́ уві́рували, і говори́ли, що тре́ба обрі́зувати язи́чників та заповісти́ їм доде́ржувати зако́н Мойсе́їв.
6Апо́столи й пресві́тери зібра́лися для ро́згляду ціє́ї спра́ви.
7Пі́сля трива́лого обгово́рення Петро́ встав і сказа́в їм: мужі́ бра́ття! ви зна́єте, що Бог з пе́рших днів ви́брав з нас мене́, щоб з уст мої́х язи́чники почу́ли сло́во Єва́нгелія і уві́рували;
8і Серцеви́дець Бог засві́дчив їм, да́вши їм Ду́ха Свято́го, як і нам;
9і не покла́в ні́якої різни́ці між на́ми і ни́ми, ві́рою очи́стивши серця́ ї́хні.
10Що ж ви ни́ні спокуша́єте Бо́га, бажа́ючи покла́сти на ши́ю у́чнів ярмо́, яке́ не могли́ понести́ ні батьки́ на́ші, ні ми.
11Але́ ми ві́руємо, що благода́ттю Го́спода Іісу́са Христа́ спасе́мось, як і вони́.
12Тоді́ замо́вкли всі, що зібра́лися і слу́хали Варна́ву і Па́вла, які́ розповіда́ли про знаме́ння й чудеса́, сотво́рені Бо́гом че́рез них се́ред язи́чників.
13Коли́ ж вони́ замо́вкли, поча́в говори́ти Я́ків і сказа́в: мужі́ бра́ття! послу́хайте мене́.
14Си́мон розпові́в, як Бог спе́ршу згля́нувся на язи́чників, щоб зібра́ти з них наро́д в ім’я́ Своє́.
15І з цим згі́дні слова́ проро́ків, як напи́сано:
16пі́сля цьо́го зверну́ся і відбуду́ю скі́нію Дави́дову, що впа́ла, і те, що в ній зруйно́ване, відновлю́, і ви́правлю її́,
17щоб знайшли́ Го́спода і́нші лю́ди і всі наро́ди, се́ред яки́х звісти́ться ім’я́ Моє́, гово́рить Госпо́дь, Котри́й тво́рить все це.
18Відо́мі Бо́гові від ві́ку всі діла́ Його́.
19Тому́, я вважа́ю, не тре́ба утрудня́ти язи́чників, які́ наверта́ються до Бо́га,
20а написа́ти їм, щоб вони́ утри́мувались від оскве́рненого і́долами, від блу́ду, уда́вленини і кро́ві, і щоб не роби́ли і́ншим того́, чого́ не бажа́ють собі́.
21Бо зако́н Мойсе́їв з да́вніх роді́в ма́є по всіх міста́х тих, які́ пропові́дують його́, і чита́ється в синаго́гах ко́жної субо́ти.
22Тоді́ Апо́столи і пресві́тери з усі́єю Це́рквою розсуди́ли, ви́бравши зі свого́ середо́вища мужі́в, посла́ти їх до Антіохі́ї з Па́влом і Варна́вою, а са́ме: Іу́ду, про́званого Варса́вою, та Си́лу, мужі́в, які́ нача́льствували між бра́ттями,
23написа́вши і вручи́вши їм таке́: Апо́столи і пресві́тери і бра́ття – бра́ттям з язи́чників, які́ знахо́дяться в Антіохі́ї, Сі́рії та Кілікі́ї: ра́дуватися.
24Оскі́льки ми почу́ли, що де́які, ви́йшовши від нас, збенте́жили вас свої́ми слова́ми і схвилюва́ли ва́ші ду́ші, ка́жучи, що тре́ба обрі́зуватися і доде́ржувати зако́н, чого́ ми їм не доруча́ли,
25то ми, зібра́вшись, одноду́шно розсуди́ли: ви́бравши мужі́в, посла́ти їх до вас з улю́бленими на́шими Варна́вою і Па́влом,
26чоловіка́ми, які́ віддали́ ду́ші свої́ за ім’я́ Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.
27Ото́ж ми посла́ли Іуду́ та Си́лу, котрі́ поя́снять вам те са́ме і слова́ми.
28Бо уго́дно Свято́му Ду́хові і нам не поклада́ти на вас нія́кого тягаря́ бі́льше, крім цьо́го необхі́дного:
29утри́муватися від ідоложерто́вного і кро́ві, і уда́вленини, і блу́ду, і не роби́ти і́ншим того́, чого́ собі́ не бажа́єте. Доде́ржуючись цього́, до́бре зро́бите. Бу́дьте здоро́ві.
30О́тже, посланці́ прийшли́ до Антіохі́ї і, зібра́вши люде́й, вручи́ли посла́ння.
31Вони́ ж, прочита́вши, зраді́ли цьому́ повча́нню.
32Іу́да і Си́ла, бу́дучи та́кож проро́ками, бага́тим сло́вом дали́ настано́ви бра́ттям і утве́рдили їх.
33Пробу́вши там де́який час, вони́ з ми́ром були́ відпу́щені бра́ттями до Апо́столів.
34Але́ Си́лі розсуди́лося залиши́тися там (а Іу́да поверну́вся до Ієрусали́ма).
Євангеліє
Ін. 10:17–28 Євангеліє від Іоанна
зач. 3717Тому́ лю́бить Мене́ Оте́ць, що Я життя́ Моє́ віддаю́, щоб знов прийня́ти його́.
18Ніхто́ не відбира́є його́ від Ме́не, але́ Я Сам віддаю́ його́. Ма́ю вла́ду відда́ти його́ і вла́ду ма́ю знов прийня́ти його́. Цю за́повідь Я оде́ржав від Отця́ Мого́.
19Від цих слів знов ви́никла супере́чка між іуде́ями.
20Бага́то з них говори́ли: Він бі́са ма́є і безу́мствує; чому́ ж слу́хаєте Його́?
21І́нші говори́ли: це слова́ не біснува́того; хіба́ мо́же біс відкрива́ти о́чі сліпи́м?
22Було́ тоді́ в Ієрусали́мі свя́то оно́влення, і була́ зима́.
23Іісу́с ходи́в у хра́мі, в притво́рі Соломо́новому.
24Тут іуде́ї обступи́ли Його́ і говори́ли Йому́: чи до́вго трима́тимеш нас у неві́данні? якщо́ Ти Христо́с, скажи́ нам пря́мо.
25Іісу́с відпові́в їм: Я сказа́в вам, і не ві́рите; діла́, які́ Я творю́ в ім’я́ Отця́ Мого́, сві́дчать про Ме́не.
26Але́ ви не ві́рите, бо ви не з Мої́х ове́ць, як Я сказа́в вам.
зач. 3827Ві́вці Мої́ го́лосу Мого́ слу́хають, і Я зна́ю їх; і вони́ йдуть за Мно́ю.
28І Я даю́ їм життя́ ві́чне, і не заги́нуть пові́к; і ніхто́ не ви́краде їх з руки́ Моє́ї.