Читання днявівторок

На літургії

Апостол

Діян. 2:14–21 Діяння святих апостолів

зач. 414Петро́ ж, ста́вши з одинадцятьма́, підви́щив го́лос свій і промо́вив до них: мужі́ іуде́йські, і всі жи́телі Ієрусали́ма! хай це бу́де відо́мо вам, і ви́слухайте слова́ мої́:

15вони́ не п’я́ні, як ви ду́маєте, бо за́раз тре́тя годи́на дня;

16але́ це те, що провіща́в проро́к Іоі́ль:

17і бу́де в оста́нні дні, гово́рить Бог, зіллю́ Я від Ду́ха Мого́ на вся́ку плоть; і бу́дуть пророкува́ти сини́ ва́ші й до́чки ва́ші, і юнаки́ ва́ші виді́ння ба́читимуть, і ста́рці ва́ші сновиді́ннями наста́влені бу́дуть.

18І на рабі́в Мої́х і на раби́нь Мої́х у ті дні зіллю́ від Ду́ха Мого́, і бу́дуть пророкува́ти.

19І покажу́ чудеса́ вгорі́ на не́бі і знаме́ння внизу́ на землі́, кров і вого́нь і курі́ння ди́му.

20Со́нце перетво́риться у те́мряву, і мі́сяць у кров, перш ніж при́йде день Госпо́дній, вели́кий і сла́вний.

21І бу́де: вся́кий, хто призове́ ім’я́ Госпо́днє, спасе́ться.

Євангеліє

Лк. 24:12–35 Євангеліє від Луки

зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.

13Того́ ж дня дво́є з них йшли в село́, що було́ ста́дій за шістдеся́т від Ієрусали́ма і зва́лося Еммау́с.

14І розмовля́ли між собо́ю про всі ці поді́ї.

15І коли́ вони́ розмовля́ли і міркува́ли між собо́ю, Сам Іісу́с, набли́зившись, пішо́в з ни́ми.

16Але́ о́чі ї́хні були́ утри́мані, так що вони́ не впізна́ли Його́.

17Він же сказа́в до них: про що ви спереча́єтесь між собо́ю, ідучи́, і чим ви засму́чені?

18Оди́н з них, на ім’я́ Клео́па, сказа́в Йому́ у ві́дповідь: невже́ Ти оди́н з тих, що прийшли́ до Ієрусали́ма, не зна́єш, що ста́лося в ньо́му ци́ми дня́ми?

19І сказа́в їм: що са́ме? Вони́ сказа́ли Йому́: що було́ з Іісу́сом Назаряни́ном, Яки́й був проро́к, си́льний ді́лом і сло́вом пе́ред Бо́гом і всіма́ людьми́;

20як ви́дали Його́ первосвяще́нники і старі́йшини і нача́льники на́ші для засу́дження на смерть і розп’я́ли Його́.

21А ми сподіва́лись, що Він є Той, Котри́й ма́є ви́зволити Ізра́їля; до то́го ж сього́дні вже тре́тій день, як усе́ це ста́лося.

22Та ще й здивува́ли нас де́які жінки́ з на́ших: вони́ вра́нці були́ бі́ля гро́бу

23і не знайшли́ ті́ла Його́, і, прийшо́вши, розповіда́ли, що вони́ ба́чили і явлі́ння А́нгелів, які́ гово́рять, що Він живи́й.

24І пішли́ де́які з на́ших до гро́бу і знайшли́ так, як жінки́ говори́ли, а Його́ не ба́чили.

25Тоді́ Він сказа́в їм: о, нерозу́мні і пові́льні се́рцем, щоб ві́рувати всьо́му тому́, про що говори́ли проро́ки!

26Чи не так же нале́жало постражда́ти Христу́ і увійти́ в сла́ву Свою́?

27І, поча́вши від Мойсе́я, з усі́х проро́ків поя́снював їм ска́зане про Ньо́го у всьо́му Писа́нні.

28І набли́зились вони́ до то́го села́, куди́ йшли; і Він роби́в ви́гляд, що хо́че йти да́лі.

29А вони́ затри́мували Його́, ка́жучи: зоста́нься з на́ми, бо вже надве́чір, і день закі́нчується. І Він увійшо́в і зоста́вся з ни́ми.

30І коли́ Він возлежа́в з ни́ми, то взяв хліб, благослови́в, переломи́в і пода́в їм.

31Тоді́ відкри́лися у них о́чі і вони́ впізна́ли Його́. Але́ Він став неви́димим для них.

32І вони́ каза́ли оди́н о́дному: чи ж не пала́ло в нас се́рце на́ше, коли́ Він говори́в нам на доро́зі і коли́ поя́снював нам Писа́ння?

33І, вста́вши в той же час, поверну́лись до Ієрусали́ма і знайшли́ ра́зом одина́дцять Апо́столів і тих, що були́ з ни́ми,

34які́ говори́ли, що Госпо́дь воі́стину воскре́с і яви́вся Си́монові.

35І вони́ розповіли́, що було́ в доро́зі, і як вони́ Його́ впізна́ли в перело́мленні хлі́ба.