Читання дняп’ятниця
На 6-му часі
Іс. 45:11–17 Книга пророка Ісаії
11Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх?
12Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я.
13Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.
14Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога.
15Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель.
16Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів.
17Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку.
На вечірні
Бут. 22:1–18 Книга Буття
1І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я.
2Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
3Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
4На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
5І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
6І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
7І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
8Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
9І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
10І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
11Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
12Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
13І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
14І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
15І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
16і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
17то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
18і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
Притч. 17:17–18:5 Книга Притч Соломонових
17:17Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
25Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.
18:1Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.
2Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.
3З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.
4Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.
5Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.