Читання дняп’ятниця

На 6-му часі

Іс. 45:11–17 Книга пророка Ісаії

11Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх?

12Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я.

13Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.

14Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога.

15Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель.

16Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів.

17Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку.

На вечірні

Бут. 22:1–18 Книга Буття

1І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я.

2Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.

3Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.

4На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.

5І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.

6І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.

7І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?

8Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.

9І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.

10І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.

11Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.

12Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.

13І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.

14І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.

15І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба

16і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]

17то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх;

18і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.

Притч. 17:17–18:5 Книга Притч Соломонових

17:17Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.

18Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.

19Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.

20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.

21Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.

22Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.

23Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.

24Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.

25Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.

26Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.

27Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.

28І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.

18:1Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.

2Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.

3З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.

4Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.

5Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.