Читання днявівторок

На літургії

Апостол

2 Пет. 2:9–22 Друге соборне послання Петра

зач. 679то, звича́йно, зна́є Госпо́дь, як визволя́ти благочести́вих від споку́си, а беззако́нників трима́ти на день су́ду, для покара́ння,

10а найпа́че тих, котрі́ йдуть услі́д за скве́рними по́хотями пло́ті, зневажа́ють нача́льства, зухва́лі, сваві́льні і не боя́ться злосло́вити ви́щих,

11тоді́ як і А́нгели, переве́ршуючи їх мі́ццю і си́лою, не промовля́ють на них пе́ред Го́сподом докі́рливого су́ду.

12Вони́, як безслове́сні твари́ни, води́мі приро́дою, наро́джені на уло́влення та зни́щення, лихосло́влячи те, чого́ не розумі́ють, в розтлі́нні своє́му зни́щаться,

13вони́ оде́ржать відпла́ту за беззако́ння, бо вони́ вважа́ють насоло́дою повсякде́нну ро́зкіш; скверни́телі та соромі́тники, вони́ насоло́джуються обма́нами свої́ми, бенкету́ючи з ва́ми;

14о́чі у них спо́внені блудодія́ння і безпереста́нного гріха́, вони́ зва́блюють ду́ші неутве́рджені; се́рце ї́хнє при́вчене до користолю́бства; це – сини́ прокля́ття.

15Залиши́вши прями́й шлях, вони́ заблуди́лися, йдучи́ сліда́ми Валаа́ма, си́на Восо́рового, яки́й полюби́в мзду непра́ведну,

16але́ був ви́критий у своє́му беззако́нні: безслове́сна осли́ця, промо́вивши людськи́м го́лосом, зупини́ла безу́мство проро́ка.

17Це безво́дні джере́ла, імла́ та хма́ри, що їх жене́ ві́тер: для них пригото́ваний мо́рок ві́чної те́мряви.

18Бо, висло́влюючи наду́те пустослі́в’я, вони́ ло́влять у плотські́ по́хоті і розпу́сту тих, які́ ле́две відста́ли від перебува́ючих в ома́ні.

19Обіця́ють їм во́лю, бу́дучи самі́ раба́ми тлі́ння; бо хто ким перемо́жений, той тому́ і раб.

20Бо якщо́, позба́вившись скве́рн сві́ту че́рез пізна́ння Го́спода і Спаси́теля на́шого Іісу́са Христа́, вони́ знов заплу́туються в них і перемага́ються ни́ми, то оста́ннє бува́є для них гі́рше за пе́рше.

21Кра́ще б їм не пізна́ти доро́ги пра́вди, ніж, пізна́вши, поверну́тися наза́д від пере́даної їм свято́ї за́повіді.

22Але́ з ни́ми стає́ться за правди́вим прислі́в’ям: пес поверта́ється до своє́ї блюво́тини, і: ви́мита свиня́ йде валя́тися в багно́.

Євангеліє

Мк. 13:14–23 Євангеліє від Марка

зач. 6014Коли́ ж поба́чите мерзо́ту запусті́ння, прові́щену проро́ком Даниї́лом, яка́ стоя́тиме, де не нале́жить (хто чита́є, хай розумі́є), тоді́ хто бу́де в Іуде́ї, хай біжи́ть у го́ри;

15а хто на покрі́влі, той не сходь у дім і не захо́дь взя́ти щось з до́му свого́;

16і хто на по́лі, не верта́йся наза́д взя́ти оде́жу свою́.

17Го́ре вагі́тним і матеря́м-годува́льницям у ті дні.

18Молі́ться, щоб не ста́лася вте́ча ва́ша взи́мку.

19Бо в ті дні бу́де така́ скорбо́та, яко́ї не було́ від поча́тку творі́ння, яке вчини́в Бог, на́віть і дони́ні, і не бу́де.

20І коли́ б Госпо́дь не скороти́в тих днів, то не спасла́сь би нія́ка плоть; але́ зара́ди ви́браних, яки́х Він ви́брав, скороти́в ті дні.

21Тоді́, якщо́ хто ска́же вам: ось, тут Христо́с, або́: ось там, – не ві́рте.

22Бо вста́нуть лжехристи́ і лжепроро́ки, і даду́ть знаме́ння і чудеса́, щоб спокуси́ти, якщо́ можли́во, і ви́браних.

23Ви ж бережі́ться. Ось, Я напере́д сказа́в вам усе́.