Читання днячетвер
На літургії
Апостол
Як. 4:7–5:9 Соборне послання Якова
зач. 564:7Ото́ж покорі́ться Бо́гові; противоста́ньте дия́волові, і він утече́ від вас.
8Набли́зьтесь до Бо́га і набли́зиться до вас; очи́стіть ру́ки, грі́шники, ви́правте серця́, двоєду́шні.
9Сокруша́йтесь, пла́чте і рида́йте; сміх ваш хай оберне́ться на плач, і ра́дість – на печа́ль.
10Смирі́ться пе́ред Го́сподом, і піднесе́ вас.
11Не злосло́вте оди́н о́дного, бра́ття: бо хто злосло́вить бра́та або́ су́дить бра́та свого́, той злосло́вить зако́н і су́дить зако́н; коли́ ж ти зако́н су́диш, то ти не викона́вець зако́ну, а суддя́.
12Оди́н є Законода́вець і Суддя́, Котри́й мо́же спасти́ і погуби́ти; а ти хто, що су́диш бли́жнього?
13Тепе́р послу́хайте ви, що гово́рите: сього́дні або́ за́втра пі́демо в таке́-то мі́сто і проживе́мо там оди́н рік, і бу́демо торгува́ти й оде́ржувати прибу́ток;
14ви, які́ не зна́єте, що ста́неться за́втра: бо що таке́ ва́ше життя́? па́ра, що з’явля́ється на коро́ткий час, а по́тім зника́є.
15За́мість то́го, щоб вам говори́ти: якщо́ уго́дно бу́де Го́споду і бу́демо живі́, то зро́бимо те або́ і́нше, –
16ви ж ни́ні хва́литесь у го́рдощах ва́ших: вся́ка така́ похвальба́ є зло.
17О́тже, хто зна́є, як добро́ роби́ти і не ро́бить, тому́ гріх.
5:1Послу́хайте ви, бага́ті; пла́чте і рида́йте від бід ва́ших, що наближа́ються до вас.
2Бага́тство ва́ше згни́ло, і о́дяг ваш пото́чений мі́ллю.
3Зо́лото ва́ше і срі́бло поржаві́ло, і іржа́ їх бу́де сві́дчити про́ти вас і з’їсть плоть ва́шу, як вого́нь: ви зібра́ли собі́ скарб на оста́нні дні.
4Ось, пла́та, яку́ ви утри́мали у робітникі́в, що працюва́ли на ва́ших поля́х, голоси́ть, і голосі́ння женці́в дійшли́ до слу́ху Го́спода Савао́фа.
5Ви розкошува́ли на землі́ та насоло́джувались; наси́тили серця́ ва́ші, ні́би на день зако́лення.
6Ви засуди́ли, уби́ли пра́ведника; він не проти́виться вам.
7О́тже, бра́ття, бу́дьте довготерпели́ві до прише́стя Го́спода. Ось землеро́б чека́є до́брого пло́ду від землі́ і до́вго те́рпить за́для ньо́го, по́ки діста́неться йому́ дощ ра́нній і пі́зній.
8Терпі́ть же до́вго і ви, зміцні́ть серця́ ва́ші, бо прише́стя Го́спода наближа́ється.
9Не наріка́йте, бра́ття, оди́н на о́дного, щоб і ви не були́ осу́джені: ось, Суддя́ стої́ть пе́ред двери́ма.
і за п’ятницю (під зачало) 1 Пет. 1:1–2,10–12;2:6–10 Перше соборне послання Петра
зач. 581:1Петро́, Апо́стол Іісу́са Христа́, прише́льцям, розсі́яним у По́нті, Галаті́ї, Каппадокі́ї, Асі́ї і Віфіні́ї, ви́браним,
2за передба́ченням Бо́га Отця́ і освя́ченням Ду́ха, на послуша́ння і окро́плення Кро́в’ю Іісу́са Христа́: благода́ть вам і мир хай примно́жаться.
10До цьо́го-то спасі́ння нале́жали по́шуки і дослі́дження проро́ків, які́ провіща́ли про ви́значену вам благода́ть,
11дослі́джуючи, на котри́й і на яки́й час вка́зував су́щий в них Дух Христа́, споча́тку провіща́ючи Христо́ві стражда́ння і насту́пну за ни́ми сла́ву.
12Їм же було́ відкри́то, що не їм сами́м, а нам служи́ло те, що ни́ні пропові́дане ти́ми, хто благовіствува́в вам Ду́хом Святи́м, по́сланим з небе́с, у що бажа́ють прони́кнути А́нгели.
2:6Бо ска́зано в Писа́нні: ось, Я кладу́ в Сіо́ні ка́мінь нарі́жний, ви́браний, дорогоці́нний; і ві́руючий в Ньо́го не посоро́миться.
7Ото́ж Він для вас, ві́руючих, кошто́вність, а для неві́руючих ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, але́ яки́й став нарі́жним, ка́мінь спотика́ння і ка́мінь споку́си,
8об яки́й вони́ спотика́ються, не підкоря́ючись сло́ву, на що вони́ й зали́шені.
9А ви – рід ви́браний, ца́рственне свяще́нство, наро́д святи́й, лю́ди відно́влення, поста́влені для то́го, щоб сповіща́ти доскона́лості Того́, Хто покли́кав вас з те́мряви в чудо́ве Своє́ сві́тло;
10коли́сь не наро́д, а ни́ні наро́д Бо́жий; коли́сь непоми́лувані, а ни́ні поми́лувані.
Сщмч. Євр. 4:14–5:6 Послання до Євреїв
зач. 3114:14Отже, ма́ючи Первосвяще́нника Вели́кого, Котри́й пройшо́в небеса́, Іісу́са Си́на Бо́жого, бу́демо тве́рдо трима́тися спові́дування на́шого.
15Бо ми ма́ємо не тако́го первосвяще́нника, яки́й не мо́же співстражда́ти нам в не́мочах на́ших, але́ Тако́го, Яки́й, поді́бно до нас, зазна́в споку́си у всьо́му, крім гріха́.
16Тому́ з дерзнові́нням приступа́ймо до престо́лу благода́ті, щоб оде́ржати ми́лість і знайти́ благода́ть для своєча́сної допомо́ги.
5:1Бо ко́жний первосвяще́нник, котри́й з люде́й обира́ється, для люде́й поставля́ється на служі́ння Бо́гові, щоб прино́сити дари́ й же́ртви за гріхи́,
2яки́й мо́же бу́ти побла́жливим до не́уків та заблу́дливих, тому́ що й сам обкла́дений не́міччю,
3і тому́ він пови́нен як за наро́д, так і за се́бе прино́сити же́ртви за гріхи́.
4І ніхто́ сам собо́ю не прийма́є ціє́ї че́сті, але́ покли́каний Бо́гом, як і Ааро́н.
5Так і Христо́с не Сам Собі́ присво́їв сла́ву бу́ти первосвяще́нником, але́ Той, Хто сказа́в Йому́: Ти Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́;
6як і в і́ншому мі́сці гово́рить: Ти – свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.
Євангеліє
Мк. 11:27–33 Євангеліє від Марка
зач. 5227Прийшли́ зно́ву до Ієрусали́ма. І коли́ Він ходи́в у хра́мі, підійшли́ до Ньо́го первосвяще́нники і кни́жники, і старі́йшини
28і говори́ли Йому́: яко́ю вла́дою Ти це ро́биш? і хто дав Тобі́ вла́ду роби́ти це?
29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́, відповіда́йте Мені́; тоді́ і Я скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.
30Хре́щення Іоа́ннове з небе́с було́ чи від люде́й? відповіда́йте Мені́.
31Вони́ міркува́ли між собо́ю: якщо́ ска́жемо: з небе́с, то Він ска́же: чому́ ж ви не пові́рили йому́?
32а сказа́ти: від люде́й – боя́лись наро́ду, бо всі вважа́ли, що Іоа́нн воі́стину був проро́к.
33І сказа́ли у ві́дповідь Іісу́сові: не зна́ємо. Тоді́ Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: і Я не скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.
і за п’ятницю (під зачало) Мк. 12:1–12 Євангеліє від Марка
зач. 531І поча́в говори́ти їм при́тчами: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і обні́с огоро́жею, і ви́копав виното́ку, і збудува́в ба́шту, і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.
2І посла́в у свій час до виногра́дарів слугу́ – оде́ржати від виногра́дарів плоди́ з виногра́дника.
3Вони́ ж, схопи́вши його́, би́ли, і відісла́ли ні з чим.
4Зно́ву посла́в до них і́ншого слугу́; і тому́ камі́нням розби́ли го́лову і відпусти́ли з безче́стям.
5І зно́ву і́ншого посла́в: і того́ вби́ли; і багатьо́х і́нших то би́ли, то вбива́ли.
6Ма́ючи ж єди́ного си́на, улю́бленого свого́, наоста́нку посла́в і його́ до них, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.
7Але́ виногра́дарі сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́м, уб’є́мо його́ і спа́дщина буде́ на́ша.
8І, схопи́вши його́, вби́ли і ви́кинули геть з виногра́дника.
9Що ж зро́бить госпо́дар виногра́дника? – При́йде і покара́є виногра́дарів сме́ртю, і відда́сть виногра́дник і́ншим.
10Невже́ ви не чита́ли цього́ в Писа́нні: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним;
11це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.
12І намага́лися схопи́ти Його́, але́ побоя́лись наро́ду, бо зрозумі́ли, що про них сказа́в при́тчу; і, залиши́вши Його́, відійшли́.
Сщмч. Мк. 9:33–41 Євангеліє від Марка
зач. 4133Прийшо́в до Капернау́ма; і коли́ був у до́мі, запита́в їх: про що доро́гою ви міркува́ли між собо́ю?
34Вони́ мовча́ли; бо доро́гою міркува́ли між собо́ю, хто бі́льший.
35І, сі́вши, покли́кав дванадцятьо́х і сказа́в їм: хто хо́че бу́ти пе́ршим, хай бу́де з усі́х оста́ннім і всім слуго́ю.
36І, взя́вши дитя́, поста́вив його́ посере́д них і, обня́вши його́, сказа́в їм:
37хто при́йме в ім’я́ Моє́ одного́ з таки́х діте́й, той Мене́ прийма́є; а хто Мене́ при́йме, той не Мене́ прийма́є, а Того́, Хто посла́в Мене́.
38При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Учи́телю! ми ба́чили чолові́ка, яки́й Твої́м і́менем виганя́є бі́сів, а не хо́дить за на́ми; і заборони́ли йому́, бо не хо́дить за на́ми.
39Іісу́с сказа́в: не забороня́йте йому́, бо ніхто́, сотвори́вши чу́до і́менем Мої́м, не мо́же ско́ро злосло́вити Мене́.
40Бо хто не про́ти вас, той за вас.
41І хто напо́їть вас ча́шею води́ в ім’я́ Моє́, тому́ що ви Христо́ві, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить своє́ї нагоро́ди.