Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

Євр. 11:8,11–16 Послання до Євреїв

зач. 3278Ві́рою Авраа́м скори́вся по́клику йти в краї́ну, яку́ мав оде́ржати у спа́док, і пішо́в, не зна́ючи, куди́ йде.

11Ві́рою і сама́ Са́рра (бу́дучи неплі́дна) оде́ржала си́лу прийня́ти сі́м’я і, незважа́ючи на вік, народи́ла, бо зна́ла, що ві́рний Той, Хто обіця́в.

12І тому́ від одно́го, і до то́го ж омертві́лого, народи́лось так бага́то, як бага́то зіро́к на не́бі, і як незліче́нний пісо́к на морсько́му бе́резі.

13Усі́ ці поме́рли у ві́рі, не оде́ржавши обі́тниць, а ті́льки здаля́ ба́чили їх, і раді́ли, та говори́ли про се́бе, що вони́ стра́нники і прише́льці на землі́;

14бо ті, котрі́ гово́рять так, пока́зують, що вони́ шука́ють вітчи́зни.

15І коли́ б вони́ в думка́х ма́ли ту вітчи́зну, з яко́ї ви́йшли, то ма́ли б час поверну́тися;

16але́ вони́ пра́гнули кра́щого, то́бто небе́сного; тому́ і Бог не соро́миться їх, назива́ючи Себе́ ї́хнім Бо́гом; бо Він приготува́в їм мі́сто.

і за суботу (під зачало) Еф. 5:1–8 Послання до Ефесян

зач. 2281Отже, наслі́дуйте Бо́га, як ді́ти улю́блені,

2і живі́ть у любо́ві, як і Христо́с полюби́в нас і відда́в Себе́ за нас у прино́шення і же́ртву Бо́гові, на благоуха́ння приє́мне.

3А блуд і вся́ка нечистота́ та користолю́бство не пови́нні на́віть іменува́тися у вас, як ли́чить святи́м.

4Та́кож лихослі́в’я, і марнослі́в’я, і сміхотво́рство не присто́йні вам, а, навпаки́, подя́ка;

5бо зна́йте, що нія́кий блудни́к чи нечи́стий, чи користолю́бець, яки́й є ідолослужи́телем, не ма́є спа́дку в Ца́рстві Христа́ і Бо́га.

6Хай ніхто́ не зва́блює вас пусти́ми слова́ми, бо за це прихо́дить гнів Бо́жий на сині́в непокі́рних;

7о́тже, не бу́дьте ї́хніми спі́льниками.

зач. 2298Ви були́ коли́сь те́мрявою, а тепе́р – сві́тло в Го́споді: робі́ть, як ді́ти сві́тла,

Ап. Діян. 12:1–11 Діяння святих апостолів

зач. 291В той час цар І́род підня́в ру́ки на де́кого з тих, що нале́жали до Це́ркви, щоб заподі́яти їм зло,

2і мече́м уби́в Я́кова, бра́та Іоа́ннового.

3А поба́чивши, що це подо́бається іуде́ям, пі́сля то́го взяв і Петра́, – тоді́ були́ дні опрі́сноків, –

4і, схопи́вши його́, посади́в у темни́цю; і наказа́в чотирьо́м четвери́цям во́їнів стерегти́ його́, ма́ючи на́мір пі́сля Па́схи ви́вести його́ до наро́ду.

5Ото́ж Петра́ стерегли́ в темни́ці, а тим ча́сом Це́рква щи́ро моли́лась за ньо́го Бо́гові.

6Коли́ ж І́род хоті́в ви́вести його́, тіє́ї но́чі Петро́ спав між двома́ во́їнами, ску́тий двома́ ланцюга́ми, і сторо́жа бі́ля двере́й стерегла́ темни́цю.

7І ось, предста́в А́нгел Госпо́дній, і сві́тло ося́яло темни́цю і, штовхну́вши Петра́ в бік, він розбуди́в його́ і сказа́в: встань шви́дше. І впа́ли ланцюги́ з його́ рук.

8І сказа́в йому́ А́нгел: підпережи́сь і взу́йся. Він зроби́в так. По́тім гово́рить йому́: одягни́ оде́жу твою́ і йди за мно́ю.

9Петро́ ви́йшов і попрямува́в за ним, не зна́ючи, що ро́блене А́нгелом було́ в ді́йсності, а ду́мав, що ба́чить виді́ння.

10Пройшо́вши пе́ршу й дру́гу сторо́жу, вони́ прийшли́ до залі́зної бра́ми, що вела́ до мі́ста, яка́ сама́ собо́ю відчини́лася їм: вони́ ви́йшли, і пройшли́ одну́ ву́лицю, і ра́птом А́нгела не ста́ло з ним.

11Тоді́ Петро́, опам’ята́вшись, сказа́в: тепе́р я ба́чу воі́стину, що Госпо́дь посла́в А́нгела Свого́ і звільни́в мене́ від руки́ І́родової та від усьо́го, чого́ чека́в наро́д іуде́йський.

Євангеліє

Мк. 9:33–41 Євангеліє від Марка

зач. 4133Прийшо́в до Капернау́ма; і коли́ був у до́мі, запита́в їх: про що доро́гою ви міркува́ли між собо́ю?

34Вони́ мовча́ли; бо доро́гою міркува́ли між собо́ю, хто бі́льший.

35І, сі́вши, покли́кав дванадцятьо́х і сказа́в їм: хто хо́че бу́ти пе́ршим, хай бу́де з усі́х оста́ннім і всім слуго́ю.

36І, взя́вши дитя́, поста́вив його́ посере́д них і, обня́вши його́, сказа́в їм:

37хто при́йме в ім’я́ Моє́ одного́ з таки́х діте́й, той Мене́ прийма́є; а хто Мене́ при́йме, той не Мене́ прийма́є, а Того́, Хто посла́в Мене́.

38При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Учи́телю! ми ба́чили чолові́ка, яки́й Твої́м і́менем виганя́є бі́сів, а не хо́дить за на́ми; і заборони́ли йому́, бо не хо́дить за на́ми.

39Іісу́с сказа́в: не забороня́йте йому́, бо ніхто́, сотвори́вши чу́до і́менем Мої́м, не мо́же ско́ро злосло́вити Мене́.

40Бо хто не про́ти вас, той за вас.

41І хто напо́їть вас ча́шею води́ в ім’я́ Моє́, тому́ що ви Христо́ві, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить своє́ї нагоро́ди.

і за суботу (під зачало) Лк. 14:1–11 Євангеліє від Луки

зач. 741Довело́сь Йому́ в субо́ту ввійти́ в дім одного́ з нача́льників фарисе́йських вкуси́ти хлі́ба, і вони́ сте́жили за Ним.

2І ось став пе́ред Ним чолові́к, яки́й стражда́в водяно́ю хворо́бою.

3Тоді́ Іісу́с запита́в зако́нників і фарисе́їв: чи дозво́лено зціля́ти в субо́ту?

4Вони́ мовча́ли. А Він, доторкну́вшись, зціли́в його́ і відпусти́в.

5При цьо́му сказа́в їм: якщо́ у ко́го з вас осе́л або віл упаде́ в коло́дязь, чи не зра́зу ж ви́тягнете його́ і в субо́ту?

6І не змогли́ відповісти́ Йому́ на це.

7Поміча́ючи ж, як запро́шені вибира́ли пе́рші місця́, сказа́в їм при́тчу:

8коли́ бу́деш запро́шений ким на весі́лля, не сіда́й на пе́рше мі́сце, щоб не знайшо́вся хто між запро́шеними пова́жніший за те́бе,

9і щоб той, хто запроси́в тебе́ і його́, підійшо́вши, не сказа́в тобі́: поступи́ся цьому́ мі́сцем, і тоді́ доведе́ться тобі́ з со́ромом зайня́ти оста́ннє мі́сце.

10Але́ коли́ бу́деш запро́шений, то, прийшо́вши, сіда́й на оста́ннє мі́сце, щоб той, хто запроси́в тебе́, підійшо́вши, сказа́в: дру́же! переся́дь ви́ще; тоді́ бу́де тобі́ честь пе́ред ти́ми, хто сиди́ть з тобо́ю,

11бо вся́кий, хто сам се́бе ви́соко ста́вить, бу́де прини́жений, а хто прини́жує себе́, піднесе́ться.

Ап. Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.