Читання днясубота

На літургії

Апостол

1 Тим. 6:11–16 Перше послання до Тимофія

зач. 28811Ти ж, чолові́че Бо́жий, тіка́й від цьо́го, а досяга́й у́спіхів у пра́вді, благоче́сті, ві́рі, любо́ві, терпі́нні, ла́гідності.

12Подвиза́йся до́брим по́двигом ві́ри, держи́сь ві́чного життя́, до яко́го ти і покли́каний, і спові́дував до́бре спові́дання пе́ред багатьма́ сві́дками.

13Пе́ред Бо́гом, все животворя́щим, і пе́ред Христо́м Іісу́сом, Котри́й засві́дчив пе́ред По́нтієм Піла́том до́бре спові́дання, заповіда́ю тобі́

14ви́конати за́повідь чи́сто і бездога́нно, на́віть до я́влення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́,

15яке́ в свій час відкри́є блаже́нний і єди́ний си́льний Цар царю́ючих і Госпо́дь госпо́дствуючих,

16єди́ний, Котри́й ма́є безсме́ртя і живе́ у непристу́пному сві́тлі, Котро́го ніхто́ з люде́й не ба́чив і ба́чити не мо́же. Йому́ честь і держа́ва ві́чна! Амі́нь.

Ряд. (під зачало) 1 Сол. 5:14–23 Перше послання до Солунян

зач. 27314Блага́ємо вас та́кож, бра́ття, наставля́йте на ро́зум безчи́нних, втіша́йте малоду́шних, підтри́муйте слабки́х, бу́дьте довготерпели́ві до всіх.

15Пильну́йте, щоб хто кому́ не відплачу́вав злом за зло; але́ завжди́ дба́йте про добро́ оди́н о́дному і всім.

16Завжди́ раді́йте.

17Безпереста́нно молі́ться.

18За все дя́куйте: бо така́ про вас во́ля Бо́жа у Христі́ Іісу́сі.

19Ду́ха не вгаша́йте.

20Проро́цтва не зневажа́йте.

21Все дослі́джуйте, до́брого держі́ться.

22Утри́муйтесь від уся́кого ро́ду зла.

23Сам же Бог ми́ру хай освя́тить вас у всій повноті́, і ваш дух і душа́ і ті́ло у всій ці́лості хай збереже́ться непоро́чно на прише́стя Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

Первомч. Діян. 6:8–15;7:1–5,47–60 Діяння святих апостолів

зач. 176:8А Стефа́н, спо́внений ві́ри і си́ли, твори́в вели́кі чудеса́ і знаме́ння в наро́ді.

9Де́хто з так зва́ної синаго́ги ліберти́нців і кирине́йців і олександрі́йців та де́які з Кілікі́ї і Асі́ї спереча́лися зі Стефа́ном;

10та не могли́ протистоя́ти му́дрості і Ду́хові, Яки́м він говори́в.

11Тоді́ вони́ намо́вили де́кого сказа́ти: ми чу́ли, як він говори́в хулу́ на Мойсе́я і на Бо́га.

12І підбу́рили наро́д і старі́йшин і кни́жників і, напа́вши, схопи́ли його́ і привели́ в синедріо́н.

13І поста́вили лжесві́дків, які́ говори́ли: цей чолові́к не перестає́ говори́ти хулу́ на це святе́ мі́сце і на зако́н.

14Бо ми чу́ли, як він каза́в, що Іісу́с Назоре́й зруйну́є це мі́сце і змі́нить зви́чаї, пере́дані нам Мойсе́єм.

15І всі, хто сиді́в у синедріо́ні, ди́влячись на ньо́го, ба́чили лице́ його́, як лице́ А́нгела.

7:1Тоді́ сказа́в первосвяще́нник: чи спра́вді це так?

2Він же сказа́в: мужі́ бра́ття і отці́! послу́хайте. Бог сла́ви яви́вся отцю́ на́шому Авраа́мові у Месопота́мії, до пересе́лення його́ в Харра́н,

3і сказа́в йому́: ви́йди із землі́ твоє́ї, і з ро́ду твого́, і з до́му ба́тька твого́ і йди в зе́млю, яку́ покажу́ тобі́.

4Тоді́ він ви́йшов із землі́ Халде́йської і осели́вся в Харра́ні; а зві́дти, пі́сля сме́рті ба́тька його́, пересели́в його́ Бог у цю зе́млю, в які́й ви ни́ні живете́.

5І не дав йому́ на ній спа́дщини ані́ на стопу́ ноги́, а обіця́в да́ти її́ у володі́ння йому́ і пі́сля ньо́го пото́мству його́, хоч у ньо́го ще не було́ діте́й.

47Соломо́н же збудува́в Йому́ дім.

48Але́ Всеви́шній живе́ не в рукотво́рних хра́мах, як гово́рить проро́к:

49не́бо – престо́л Мій, і земля́ – підні́жжя ніг Мої́х. Яки́й дім збуду́єте Мені́, гово́рить Госпо́дь, або́ яке́ мі́сце для спо́кою Мого́?

50Чи не Моя́ рука́ сотвори́ла все це?.

51Жорстокосе́рдні! лю́ди з необрі́заним се́рцем та ву́хами! ви завжди́ проти́витесь Ду́хові Свято́му, як отці́ ва́ші, так і ви.

52Кого́ із проро́ків не гна́ли отці́ ва́ші? Вони́ повбива́ли прові́сників прише́стя Пра́ведника, зра́дниками та вби́вцями Котро́го ни́ні ста́ли ви, –

53ви, які́ прийняли́ зако́н при служі́нні А́нгелів і не зберегли́.

54Слу́хаючи це, вони́ розлютува́лися в серця́х свої́х і скрегота́ли на ньо́го зуба́ми.

55А Стефа́н, спо́внений Ду́ха Свято́го, гля́нувши на не́бо, поба́чив сла́ву Бо́жу й Іісу́са, Яки́й стоя́в право́руч Бо́га,

56і сказа́в: ось, я ба́чу небеса́, що розкри́лись, і Си́на Людсько́го, Яки́й стої́ть право́руч Бо́га.

57Вони́ ж, закрича́вши го́лосно, позатуля́ли ву́ха свої́ і односта́йно ки́нулись на ньо́го,

58і, ви́вівши за мі́сто, ста́ли побива́ти його́ камі́нням. Сві́дки ж покла́ли свої́ оде́жі бі́ля ніг юнака́, на ім’я́ Савл,

59і побива́ли камі́нням Стефа́на, яки́й моли́вся і говори́в: Го́споди Іісу́се! прийми́ дух мій.

60І, преклони́вши колі́на, ви́кликнув го́лосно: Го́споди! не вміни́ їм гріха́ цього́. І, сказа́вши це, упоко́ївся.

Євангеліє

Мф. 12:15–21 Євангеліє від Матфея

15І пішло́ за Ним бага́то наро́ду, і Він зціли́в їх усі́х

16і заборони́в їм розголо́шувати про Ньо́го,

17щоб спра́вдилось ска́зане Іса́ією проро́ком, яки́й гово́рить:

18Це О́трок Мій, Котро́го Я обра́в, Улю́блений Мій, до Яко́го благоволи́ть душа́ Моя́. Покладу́ Дух Мій на Ньо́го і провісти́ть наро́дам суд;

19не бу́де супере́чити, ні крича́ти, і ніхто́ не почу́є на ву́лицях го́лосу Його́;

20трости́ни надло́мленої не перело́мить, і льо́ну тлі́ючого не зага́сить, до́ки не доведе́ су́ду до перемо́ги;

21і на ім’я́ Його́ упова́тимуть наро́ди.

Ряд. (під зачало) Лк. 16:10–15 Євангеліє від Луки

зач. 8110Ві́рний у мало́му і у вели́кому ві́рний; а неві́рний у мало́му неві́рний і у вели́кому.

11О́тже, якщо́ ви в непра́ведному бага́тстві не були́ ві́рні, хто ж дові́рить вам і́стинне?

12І якщо́ не були́ ві́рні в чужо́му, хто вам дасть ва́ше?

13Нія́кий слуга́ не мо́же служи́ти двом госпо́дарям, бо або́ одного́ бу́де нена́видіти, а дру́гого люби́ти, або́ одному́ виявля́тиме стара́нність, а дру́гого занедба́є. Не мо́жете служи́ти Бо́гові і мамо́ні.

14Чу́ли все це і фарисе́ї, що були́ сріблолю́бцями, і глузува́ли з Ньо́го.

15Він сказа́в їм: ви пока́зуєте себе́ пра́ведниками пе́ред людьми́, але́ Бог зна́є серця́ ва́ші, бо що висо́ке в люде́й, те мерзо́тне пе́ред Бо́гом.

Первомч. Мф. 21:33–42 Євангеліє від Матфея

зач. 8733Ви́слухайте і́ншу при́тчу. Був оди́н госпо́дар до́му, котри́й посади́в виногра́дник і обні́с його́ огоро́жею, ви́копав в ньо́му виності́к, збудува́в ба́шту і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.

34Коли́ ж набли́зився час плоді́в, він посла́в свої́х слуг до виногра́дарів взя́ти свої́ плоди́;

35виногра́дарі, схопи́вши слу́г його́, одного́ поби́ли, дру́гого вби́ли, а і́ншого поби́ли камі́нням.

36Зно́ву посла́в він і́нших слуг, бі́льше, ніж споча́тку; і з ни́ми вчини́ли так са́мо.

37Наоста́нок посла́в він до них свого́ си́на, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.

38Але́ виногра́дарі, поба́чивши си́на, сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́мо уб’є́мо його́ і заволоді́ємо спа́дщиною його́.

39І, схопи́вши його́, ви́вели геть з виногра́дника і вби́ли.

40О́тже, ко́ли при́йде госпо́дар виногра́дника, що він зро́бить з ци́ми виногра́дарями?

41Гово́рять Йому́: злочи́нців цих відда́сть злій сме́рті, а виногра́дник відда́сть і́ншим виногра́дарям, які́ бу́дуть віддава́ти йому́ плоди́ у свій час.

42Іісу́с гово́рить їм: невже́ ви ніко́ли не чита́ли в Писа́нні: ка́мінь, який відки́нули будівни́чі, той сами́й став нарі́жним? Це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.