Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

Тит. 1:15–2:10 Послання до Тита

зач. 3011:15Для чи́стих усе́ чи́сте; а для оскве́рнених і неві́рних нема́ нічо́го чи́стого, бо оскве́рнені і ро́зум ї́хній і со́вість.

16Вони́ гово́рять, що зна́ють Бо́га, а діла́ми відріка́ються, бу́дучи оги́дними і непокі́рними і не зда́тними ні до я́кого до́брого ді́ла.

2:1Ти ж говори́ те, що згі́дно із здоро́вим вче́нням:

2щоб старі́ чоловіки́ були́ пи́льні, пова́жні, доброче́сні, здоро́ві у ві́рі, в любо́ві, в терпі́нні;

3щоб старі́ жінки́ та́кож одяга́лись як ли́чить святи́м, не були́ обмо́вницями, не піднево́лювались п’я́нству, вчи́ли добру́;

4щоб наставля́ли молоди́х люби́ти чоловікі́в, люби́ти діте́й,

5бу́ти доброче́сними, чи́стими, дбайли́вими про дім, до́брими, покі́рними свої́м чоловіка́м, щоб не зневажа́лося сло́во Бо́же.

6Юнакі́в та́кож навча́й бу́ти доброче́сними.

7У всьо́му пока́зуй в собі́ взіре́ць до́брих діл, в учи́тельстві чистоту́, стате́чність, непошко́дженість,

8сло́во здоро́ве, недокі́рливе, щоб проти́вник був осоро́млений, не ма́ючи нічо́го сказа́ти про нас пога́ного.

9Рабі́в навча́й кори́тися свої́м госпо́дарям, догоджа́ти їм у всьо́му, не пере́чити,

10не кра́сти, але́ виявля́ти всю до́бру ві́рність, щоб вони́ в усьо́му були́ прикра́сою вче́ння Спаси́теля на́шого Бо́га.

Прмч. 2 Тим. 1:8–18 Друге послання до Тимофія

зач. 2918Отже, не соро́мся сві́дчення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, ні мене́, в’я́зня Його́; але́ стражда́й з благові́стям Христо́вим си́лою Бо́га,

9Котри́й спас нас і покли́кав по́кликом святи́м, не за діла́ми на́шими, а з во́лі Своє́ї і благода́ті, яка́ да́на нам у Христі́ Іісу́сі рані́ше вікови́х часі́в,

10а ни́ні відкри́лася я́вленням Спаси́теля на́шого Іісу́са Христа́, Котри́й зруйнува́в смерть і яви́в життя́ і нетлі́ння че́рез благові́стя,

11для яко́го я поста́влений пропові́дником і Апо́столом, і вчи́телем язи́чників.

12З ціє́ї причи́ни я і стражда́ю так; але́ не соро́млюсь. Бо я зна́ю, в Ко́го уві́рував, і впе́внений, що Він ма́є си́лу зберегти́ запору́ку мою́ на той день.

13Держи́сь взірця́ здоро́вого вче́ння, яке́ ти чув від ме́не, з ві́рою і любо́в’ю в Христі́ Іісу́сі.

14Бережи́ до́брий запові́т Ду́хом Святи́м, що живе́ в нас.

15Ти зна́єш, що всі асі́йські зали́шили мене́; між ни́ми Фі́гел та Єрмоге́н.

16Хай дасть Госпо́дь ми́лість до́му Онисифо́ра за те, що він багаторазо́во поко́їв мене́ і не соро́мився кайда́нів мої́х,

17а, бу́вши в Ри́мі, з вели́ким стара́нням шука́в мене́ і знайшо́в.

18Хай дасть йому́ Госпо́дь знайти́ ми́лість у Го́спода в той день; а скі́льки він служи́в мені́ в Ефе́сі, ти кра́ще зна́єш.

Євангеліє

Лк. 19:12–28 Євангеліє від Луки

12Ото́ж сказа́в: оди́н чолові́к висо́кого ро́ду вируша́в у дале́ку краї́ну, щоб отри́мати собі́ ца́рство і поверну́тись;

зач. 9513покли́кавши де́сять рабі́в свої́х, дав їм деся́ть мин і сказа́в їм: пусті́ть їх в ді́ло, по́ки я поверну́сь.

14Але́ громадя́ни нена́виділи його́ і відпра́вили слі́дом за ним посланці́в, сказа́вши: не хо́чемо, щоб він царюва́в над на́ми.

15І коли́ поверну́вся, оде́ржавши ца́рство, то звелі́в покли́кати до се́бе тих рабі́в, яки́м дав срі́бло, щоб дові́датись, хто що придба́в.

16Прийшо́в пе́рший і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла де́сять мин.

17І сказа́в йому́: гара́зд, до́брий ра́бе! за те, що ти у мало́му був ві́рний, візьми́ управлі́ння над десятьма́ міста́ми.

18Прийшо́в дру́гий і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла п’ять мин.

19Сказа́в і цьому́: і ти будь над п’ятьма́ міста́ми.

20Прийшо́в тре́тій і сказа́в: госпо́дарю! ось твоя́ ми́на, яку́ я зберіга́в, загорну́вши в хусти́ну,

21бо я боя́вся тебе́, тому́ що ти чолові́к жорсто́кий: бере́ш, чого́ не клав, і жнеш, чого́ не сі́яв.

22Госпо́дар сказа́в йому́: твої́ми уста́ми суди́тиму тебе́, лука́вий ра́бе! ти знав, що я чолові́к жорсто́кий, беру́, чого́ не клав, і жну, чого́ не сі́яв;

23чому́ ж ти не відда́в срі́бла мого́ купця́м, щоб я, поверну́вшись, взяв його́ з прибу́тком?

24І сказа́в тим, що там стоя́ли: візьмі́ть у ньо́го ми́ну і да́йте тому́, що ма́є де́сять мин.

25І сказа́ли йому́: госпо́дарю! у ньо́го є де́сять мин.

26Кажу́ ж бо вам, що вся́кому, хто ма́є, тому́ да́сться; а хто не ма́є, відбере́ться і те, що ма́є;

27а ворогі́в мої́х, які не хоті́ли, щоб я царюва́в над ни́ми, приведі́ть сюди́ і поби́йте переді мно́ю.

28Сказа́вши це, Іісу́с пішо́в да́лі, підійма́ючись до Ієрусали́ма.

Прмч. Мф. 10:23–31 Євангеліє від Матфея

зач. 3723Коли́ ж гони́тимуть вас в одному́ мі́сті, біжі́ть у і́нше. Бо і́стинно кажу́ вам: не всти́гнете обійти́ міст Ізра́їлевих, як при́йде Син Людськи́й.

24У́чень не ви́щий за вчи́теля і слуга́ не ви́щий за госпо́даря свого́.

25До́сить для у́чня, щоб він був, як учи́тель його́, і для слуги́, щоб він був, як госпо́дар його́. Якщо́ госпо́даря до́му назва́ли веєльзеву́лом, то чи не тим бі́льше домашні́х його́?

26О́тже, не бі́йтесь їх, бо нема́ нічо́го прихо́ваного, що не відкри́лося б, і тає́много, що не ста́ло б відо́мим.

27Що кажу́ вам у те́мряві, говорі́ть при сві́тлі, і що чу́єте на ву́хо, пропові́дуйте на покрі́влях.

28І не бі́йтесь тих, що вбива́ють ті́ло, а душі́ не можуть уби́ти; але́ бі́йтесь бі́льше Того́, Хто мо́же і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́ні.

29Чи не дві малі́ пта́шки продаю́ться за оди́н асса́рій? І жо́дна з них не впаде́ на зе́млю без во́лі Отця́ ва́шого;

30у вас же і воло́сся на голові́ все порахо́вано;

31не бі́йтеся ж: ви кра́щі за багатьо́х мали́х пташо́к.