Читання дняпонеділок

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Флп. 4:10–23 Послання до Филип'ян

зач. 24810Я ду́же зраді́в у Го́споді, що ви вже зно́ву почали́ турбува́тися про ме́не; ви і рані́ше турбува́лись, але́ вам не сприя́ли обста́вини.

11Говорю́ це не тому́, що ма́ю потре́бу, бо я навчи́вся бу́ти задово́леним тим, що в ме́не є;

12умі́ю жи́ти і в неста́тку, вмі́ю жи́ти і в доста́тку; навчи́вся всьо́го і у всьо́му, наси́чуватись і терпі́ти го́лод, бу́ти і в доста́тку, і в неста́тку.

13Усе́ мо́жу в Іісу́сі Христі́, Яки́й мене́ змі́цнює.

14А втім ви до́бре зроби́ли, взя́вши у́часть у мої́й скорбо́ті.

15Ви зна́єте, филипі́йці, що з поча́тку благові́стя, коли́ я ви́йшов з Македо́нії, жо́дна Це́рква не ви́явила мені́ ува́ги подава́ння та прийма́ння, крім вас одни́х;

16ви і до Фессалоні́ки і раз і два присила́ли мені́ на потре́бу.

17Кажу́ це не тому́, що я шука́в подава́ння; але́ шука́ю пло́ду, яки́й примно́жується на ко́ристь ва́шу.

18Я оде́ржав усе́ і ма́ю з доста́тком; я задово́лений, оде́ржавши від Єпафроді́та наді́слане ва́ми, як благово́нне курі́ння, же́ртву приє́мну, благоу́годну Бо́гові.

19Бог мій хай спо́внить уся́ку потре́бу ва́шу, за бага́тством Свої́м у сла́ві, Христо́м Іісу́сом.

20Бо́гові ж і Отце́ві на́шому сла́ва на віки́ ві́чні! Амі́нь.

21Віта́йте ко́жного свято́го у Христі́ Іісу́сі. Віта́ють вас бра́ття, що перебува́ють зі мно́ю.

22Віта́ють вас усі́ святі́, а найбі́льше з ке́саревого до́му.

23Благода́ть Го́спода на́шого Іісу́са Христа́ з усіма́ ва́ми. Амі́нь.

Ап. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян

зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.

10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.

11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,

12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;

13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.

14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,

15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.

16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.

Євангеліє

Лк. 6:24–30 Євангеліє від Луки

зач. 2524Навпаки́, го́ре вам, бага́ті! бо ви вже оде́ржали свою́ вті́ху.

25Го́ре вам, си́ті ни́ні! бо зголодні́єте. Го́ре вам, що сміє́тесь ни́ні! бо бу́дете пла́кати і рида́ти.

26Го́ре вам, коли́ всі лю́ди говори́тимуть про вас до́бре! бо так роби́ли з лжепроро́ками батьки́ ї́хні.

27Але́ вам, хто слу́хає, кажу́: любі́ть ворогі́в ва́ших, добро́ творі́ть тим, хто нена́видить вас;

28благословля́йте тих, що проклина́ють вас і молі́ться за тих, хто кри́вдить вас.

29Хто вда́рить тебе́ по щоці́, підста́в і дру́гу, і хто зніма́є з те́бе ве́рхню оде́жу, не борони́ взя́ти і соро́чку.

30Ко́жному, хто про́сить у те́бе, дай, а від то́го, хто взяв твоє́, не вимага́й.

Ап. Ін. 20:19–31 Євангеліє від Іоанна

зач. 6519Того́ ж пе́ршого дня на ти́жні, вве́чері, коли́ две́рі до́му, де збира́лися у́чні Його́, були́ за́мкнені з о́страху пе́ред іуде́ями, прийшо́в Іісу́с і став посере́дині і ка́же їм: мир вам!

20Сказа́вши це, Він показа́в їм ру́ки і но́ги, і ре́бра Свої́. У́чні зраді́ли, поба́чивши Го́спода.

21Іісу́с же сказа́в їм вдру́ге: мир вам! як посла́в Мене́ Оте́ць, так і Я посила́ю вас.

22Сказа́вши це, ду́нув і гово́рить їм: приймі́ть Ду́ха Свято́го.

23Кому́ простите́ гріхи́, тим простя́ться, на ко́му зали́шите, зали́шаться.

24Фома́ ж, оди́н з дванадцятьо́х, яки́й назива́вся Близню́к, не був тут з ни́ми, коли́ прихо́див Іісу́с.

25І́нші у́чні сказа́ли йому́: ми ба́чили Го́спода. Він же сказа́в їм: якщо́ не поба́чу на рука́х Його́ ран від цвяхі́в і не вкладу́ па́льця мого́ в ра́ни від цвяхі́в, і не вкладу́ руки́ моє́ї в ре́бра Його́, не пові́рю.

26Пі́сля восьми́ днів у́чні Його́ зно́ву були́ в до́мі і Фома́ з ни́ми. Прийшо́в Іісу́с, коли́ две́рі були́ за́мкнені, став посере́д них і сказа́в: мир вам!

27По́тім гово́рить Фомі́: дай па́лець твій сюди́ і подиви́сь на ру́ки Мої́; пода́й ру́ку твою́ і вклади́ в ре́бра Мої́, і не будь неві́рним, а ві́рним.

28Фома́ у ві́дповідь сказа́в Йому́: Госпо́дь мій і Бог мій!

29Іісу́с гово́рить йому́: ти пові́рив, тому́ що поба́чив Мене́; блаже́нні ті, що не ба́чили і уві́рували.

30Бага́то і́нших чуде́с сотвори́в Іісу́с пе́ред у́чнями Свої́ми, про які́ не напи́сано в кни́зі цій.

31Це ж напи́сано, щоб ви уві́рували, що Іісу́с є Хри́стос, Син Божи́й, і, ві́руючи, ма́ли життя́ в ім’я́ Його́.