Читання днячетвер
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
Флп. 1:20–27 Послання до Филип'ян
зач. 23820при впе́вненості й наді́ї мої́й, що я ні в чо́му не бу́ду посоро́млений, але́ при вся́кому дерза́нні і тепе́р, як і за́вжди, возвели́читься Христо́с у ті́лі моє́му, чи то життя́м, чи сме́ртю.
21Бо для ме́не життя́ – Христо́с, і смерть – придба́ння.
22Якщо́ ж життя́ у пло́ті дає́ плід моє́му ді́лу, то не зна́ю, що ви́брати,
23ва́бить мене́ те і і́нше: ма́ю бажа́ння ви́зволитися і бу́ти з Христо́м, бо це незрівня́нно кра́ще;
24а залиша́тися в пло́ті потрі́бніше для вас.
25І я ві́рно зна́ю, що зали́шусь і бу́ду з усіма́ ва́ми для ва́шого у́спіху й ра́дості у ві́рі,
26щоб похвала́ ва́ша у Христі́ Іісу́сі примно́жилася че́рез ме́не, при моє́му дру́гому прихо́ді до вас.
зач. 23927Ті́льки живі́ть досто́йно благові́стя Христо́вого, щоб мені́, чи прийду́ я і поба́чу вас, чи не прийду́, чу́ти про вас, що ви стоїте́ в одно́му ду́сі, подвиза́ючись одноду́шно за ві́ру єва́нгельську.
і за п’ятницю (під зачало) Флп. 1:27–2:4 Послання до Филип'ян
зач. 2391:27Ті́льки живі́ть досто́йно благові́стя Христо́вого, щоб мені́, чи прийду́ я і поба́чу вас, чи не прийду́, чу́ти про вас, що ви стоїте́ в одно́му ду́сі, подвиза́ючись одноду́шно за ві́ру єва́нгельську.
28І не страші́ться ні в чо́му проти́вників; це для них озна́ка поги́белі, а для вас – спасі́ння. І це від Бо́га,
29тому́ що вам да́но зара́ди Христа́ не ті́льки ві́рувати в Ньо́го, але́ й стражда́ти за Ньо́го,
30таки́м же по́двигом, яки́й ви ба́чили в мені́ і ни́ні чу́єте про ме́не.
2:1Отже, коли́ є яке́ втіша́ння у Христі́, коли́ є яка́ відра́да любо́ві, коли́ є яке́ єдна́ння ду́ху, коли́ є яке́ милосе́рдя і співчутли́вість,
2то допо́вніть мою́ ра́дість: ма́йте одні́ думки́, ма́йте ту ж любо́в, бу́дьте одноду́шні та одноду́мні;
3нічо́го не робі́ть з любо́ві до супере́чок або́ чванли́вості, але́ в смиренному́дрості вважа́йте оди́н о́дного ви́щим за се́бе.
4Не про се́бе ті́льки ко́жен турбу́йся, але́ ко́жний і про і́нших,
Прп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Лк. 4:16–22 Євангеліє від Луки
зач. 1316І прийшо́в у Назаре́т, де був ви́хований, і увійшо́в, за зви́чаєм Свої́м, в день субо́тній у синаго́гу, і встав чита́ти.
17Йому́ подали́ кни́гу проро́ка Іса́ії; і Він, розкри́вши кни́гу, знайшо́в мі́сце, де було́ напи́сано:
18Дух Госпо́дній на Мені́; бо Він пома́зав Мене́ благовісти́ти убо́гим, і посла́в Мене́ зціля́ти розби́тих се́рцем, пропові́дувати полоне́ним ви́зволення, сліпи́м прозрі́ння, відпусти́ти зму́чених на во́лю,
19пропові́дувати лі́то Госпо́днє сприя́тливе.
20І, згорну́вши кни́гу і відда́вши служи́телю, сів, і о́чі всіх в синаго́зі були́ зве́рнені до Ньо́го.
21І Він поча́в говори́ти їм: ни́ні спра́вдилося писа́ння, яке́ ви слу́хали.
22І всі засві́дчили Йому́ це, і дивува́лися слова́м благода́ті, що вихо́дили з уст Його́. І говори́ли: чи ж не Йо́сифів це син?
і за п’ятницю (під зачало) Лк. 4:22–30 Євангеліє від Луки
22І всі засві́дчили Йому́ це, і дивува́лися слова́м благода́ті, що вихо́дили з уст Його́. І говори́ли: чи ж не Йо́сифів це син?
зач. 1423Він сказа́в їм: звича́йно, ви ска́жете Мені́ при́казку: лі́карю, зціли́ Само́го Себе́, зроби́ і тут, на Твої́й батьківщи́ні, те, що, ми чу́ли, було́ в Капернау́мі.
24І сказа́в: і́стинно кажу́ вам: нія́кого проро́ка не прийма́ють на батьківщи́ні свої́й.
25Попра́вді кажу́ вам: бага́то вдів було́ в Ізра́їлі за днів Іллі́, коли́ не́бо замкну́лося на три ро́ки і шість мі́сяців, так що наста́в вели́кий го́лод по всій землі́,
26і до жо́дної з них не був по́сланий Ілля́, а ті́льки до вдови́ в Саре́пту Сидо́нську;
27бага́то та́кож було́ прокаже́них в Ізра́їлі за проро́ка Єлисе́я, і жо́ден з них не очи́стився, крім Неєма́на сірія́нина.
28Почу́вши це, всі в синаго́зі напо́внились гні́вом
29і, вста́вши, ви́гнали Його́ геть з мі́ста і повели́ на верши́ну гори́, на які́й було́ збудо́ване ї́хнє мі́сто, щоб ски́нути Його́;
30Він же, пройшо́вши се́ред них, відійшо́в.
Прп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.