Читання днянеділя
На утрені
Ін. 12:28–36 Євангеліє від Іоанна
28Отче! просла́в ім’я́ Твоє́. Тоді́ зійшо́в го́лос з не́ба: і просла́вив і ще просла́влю.
29Наро́д, яки́й стоя́в і чув те, говори́в: це грім; а і́нші каза́ли: А́нгел говори́в Йому́.
30Іісу́с на це сказа́в: не для Ме́не був го́лос цей, а для наро́ду.
31Ни́ні суд сві́тові цьому́; ни́ні князь сві́ту цього́ ви́гнаний бу́де геть.
32І коли́ Я бу́ду підне́сений від землі́, то всіх приверну́ до Се́бе.
33Це говори́в Він, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.
34Наро́д відповіда́в Йому́: ми чу́ли із зако́ну, що Христо́с перебува́є пові́к; як же Ти гово́риш, що Си́нові Людсько́му нале́жить піднести́ся? Хто є Цей Син Людськи́й?
35Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ще на коро́ткий час сві́тло є з ва́ми; ході́ть, по́ки є сві́тло, щоб те́мрява вас не огорну́ла: а той, що хо́дить у те́мряві, не зна́є, куди́ йде.
зач. 4336До́ки сві́тло з ва́ми, ві́руйте у сві́тло, щоб бу́ти сина́ми сві́тла. шо́в від них і зник.
На літургії
Апостол
1 Кор. 1:18–24 Перше послання до Коринфян
зач. 12518Бо сло́во про хрест для тих, хто ги́не, безу́мство є, а для нас, хто спаса́ємось, – си́ла Бо́жа.
19Бо напи́сано: погублю́ му́дрість мудреці́в, і ро́зум розу́мних відки́ну.
20Де мудре́ць? де кни́жник? де допи́тливий ві́ку цього́? Чи не оберну́в Бог му́дрість сві́ту цього́ на безу́мство?
21Бо коли́ світ своє́ю му́дрістю не пізна́в Бо́га в прему́дрості Бо́жій, то благоуго́дно було́ Бо́гові безу́мством про́повіді спасти́ ві́руючих.
22Бо й іуде́ї вимага́ють чуде́с, і е́лліни шука́ють му́дрості;
23а ми пропові́дуємо Христа́ розп’я́того, для іуде́їв споку́са, а для е́ллінів безу́мство,
24для сами́х же покли́каних, іуде́їв і е́ллінів, – Христа́, Бо́жу си́лу і Бо́жу прему́дрість;
Євангеліє
Ін. 19:6–11,13–20,25–28,30–35 Євангеліє від Іоанна
6Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.
зач. 607Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.
8Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.
9І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.
10Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?
11Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.
13Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.
14Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!
15Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.
16І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.
17І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;
18там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.
19Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.
20Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.
зач. 6125Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.
26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.
27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.
28Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!
30Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.
31А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.
32І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.
33А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.
34Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.
35І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.
Перед всеношною Хрест зі співом тропаря і кондака свята переноситься із жертовника на престол. На вечірні «Блажен муж...» кафізма вся. Після входу — прокімен дня. На утрені полієлей звершується у вівтарі, величання: «Величаем Тя, Живодавче Христе, и чтем Крест Твой Святый, Имже нас спасл еси от работы вражия» (співається у вівтарі
там же читається Євангеліє)
Замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята. 1-й приспів: «Величай, душе моя, Пречестный Крест Господень». Після великого славослов’я — винесення Хреста і поклоніння йому. У соборних і, за благословенням єпархіального архієрея, парафіяльних храмах звершується чин воздвиження Хреста. Відпуст: «Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, силою Честнаго и Животворящаго Креста, (на літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец». На літургії — вхідний вірш: «Возносите Господа Бога нашего и покланяйтеся подножию ногу Его, яко свято есть». Замість Трисвятого — «Кресту Твоему покланяемся, Владыко…». Хрест залишається на середині храму до віддання свята. На трапезі благословляється вкушання їжі з єлеєм