Читання дняп’ятниця
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
Еф. 1:7–17 Послання до Ефесян
зач. 2177в Котро́му Ми ма́ємо ви́куплення Кро́в’ю Його́, про́щення гріхі́в че́рез бага́тство благода́ті Його́,
8яку́ Він ще́дро да́рував нам у вся́кій прему́дрості і розумі́нні,
9відкри́вши нам таємни́цю во́лі Своє́ї, за Свої́м благоволі́нням, яке́ Він рані́ше покла́в у Ньо́му,
10в устано́влення повноти́ часі́в, щоб усе́ небе́сне і земне́ з’єдна́ти під главо́ю Христо́м.
11У Ньо́му ми і ста́ли спадкоє́мцями, бу́вши для то́го напере́д призна́ченими за ви́значенням Того́, Хто все тво́рить за ра́дою во́лі Своє́ї,
12щоб бу́ти нам, які́ рані́ше упова́ли на Христа́, на похвалу́ сла́ви Його́.
13В Ньо́му і ви, почу́вши сло́во і́стини, благові́стя ва́шого спасі́ння, та уві́рувавши в Ньо́го, були́ відзна́чені обітова́нним Святи́м Ду́хом,
14Котри́й є запору́кою спа́дщини на́шої для ви́куплення уді́лу Його́, на похвалу́ сла́ви Його́.
15Тому́ і я, почу́вши про ва́шу ві́ру в Христа́ Іісу́са і про любо́в до всіх святи́х,
зач. 21816безпереста́нно дя́кую за вас Бо́гові, зга́дуючи вас в моли́твах мої́х,
17щоб Бог Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, Оте́ць сла́ви, дав вам Ду́ха прему́дрості і одкрове́ння для пізна́ння Його́,
Прор. (під зачало) Євр. 6:13–20 Послання до Євреїв
зач. 31413Бог, даючи́ обі́тницю Авраа́мові, як не міг ніки́м ви́щим кля́стися, кля́вся Сами́м Собо́ю,
14ка́жучи: і́стинно благословля́ючи, благословлю́ тебе́ і, розмно́жуючи, розмно́жу тебе́.
15І так Авраа́м, довготерпі́вши, оде́ржав обі́цяне.
16Лю́ди кляну́ться ви́щим, і кля́тва на запе́внення закі́нчує вся́ку супере́чку ї́хню.
17Тому́ і Бог, бажа́ючи істо́тніше показа́ти спадкоє́мцям обі́тниці незмі́нність Своє́ї во́лі, вжив як посере́дництво кля́тву,
18щоб у двох непохи́тних реча́х, в яки́х Бог не міг говори́ти непра́вду, тверде́ уті́шення ма́ли ми, що прийшли́ взя́тися за по́дану наді́ю,
19яка́ для душі́ є нена́че я́кір безпе́чний і міцни́й, і вхо́дить аж до сере́дини за заві́су,
20куди́ предте́чею за нас увійшо́в Іісу́с, зроби́вшись Первосвяще́нником наві́к за чино́м Мелхіседе́ка.
Прп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Мк. 8:1–10 Євангеліє від Марка
зач. 321У ті дні, коли́ зібра́лось ду́же бага́то наро́ду і ні́чого було́ їм ї́сти, Іісу́с, покли́кавши у́чнів Свої́х, сказа́в їм:
2жаль Мені́ наро́ду, що вже три дні знахо́диться зі Мно́ю, і ні́чого їм ї́сти.
3Якщо́ відпущу́ їх голо́дними до свої́х домі́в, осла́бнуть у доро́зі, бо де́які з них прийшли́ зда́леку.
4У́чні Його́ відповіли́ Йому́: зві́дки міг би хто взя́ти тут у пусти́ні хлібі́в, щоб нагодува́ти їх?
5І запита́в у них: скі́льки у вас хлібі́в? Вони́ сказа́ли: сім.
6Тоді́ звелі́в наро́дові возлягти́ на зе́млю; і, взя́вши сім хлібі́в і возда́вши подя́ку, переломи́в і дав у́чням Свої́м, щоб вони́ роздали́; і вони́ роздали́ наро́дові.
7Було́ у них і небага́то ри́бок; благослови́вши, Він звелі́в розда́ти і їх.
8І ї́ли, і наси́тились; і набра́ли сім ко́шиків кускі́в, що залиши́лися.
9А тих, що ї́ли, було́ бли́зько чотирьо́х ти́сяч. І відпусти́в їх.
10І відра́зу увійшо́вши у чо́вен з у́чнями Свої́ми, прибу́в у краї́ Далману́фські.
Прор. (під зачало) Мф. 23:29–39 Євангеліє від Матфея
зач. 9629Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що буду́єте гробни́ці проро́кам і прикраша́єте па́м’ятники пра́ведників,
30і гово́рите: якби́ ми були́ в часи́ батькі́в на́ших, то не були́ б спі́льниками їх у пролива́нні кро́ві проро́ків;
31таки́м чи́ном ви самі́ сві́дчите про́ти се́бе, що ви сини́ тих, які вбива́ли проро́ків;
32допо́внюйте ж мі́ру батькі́в ва́ших.
33Змі́ї, поро́дження єхи́днині! як утечете́ ви від осу́дження в геє́ну?
34Тому́ ось, Я посила́ю до вас проро́ків, і му́дрих, і кни́жників; і ви одни́х уб’є́те і розіпне́те, а і́нших бу́дете би́ти в синаго́гах ва́ших і гна́ти з мі́ста до мі́ста.
35Хай при́йде на вас уся́ кров пра́ведна, проли́та на землі́, від кро́ві А́веля пра́ведного до кро́ві Заха́рії, си́на Варахі́їна, яко́го ви вби́ли між хра́мом і жерто́вником.
36І́стинно кажу́ вам, що все це при́йде на рід цей.
37Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, що вбива́єш проро́ків і камі́нням б’єш по́сланих до те́бе! скі́льки разі́в хоті́в Я зібра́ти діте́й твої́х, як птах збира́є пташеня́т свої́х під кри́ла, і ви не схоті́ли!
38Ось, залиша́ється вам дім ваш пусти́й.
39Бо кажу́ вам: не поба́чите Мене́ відни́ні, до́ки не ви́гукнете: благослове́н Гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє!
Прп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.