Читання днячетвер
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
Гал. 3:23–4:5 Послання до Галатів
зач. 2083:23А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.
4:1Ще скажу́: до́ки спадкоє́мець в дити́нстві, він нічи́м не відрізня́ється від раба́, хоч і є госпо́дарем усьо́го:
2а перебува́є під опікуна́ми і домоправи́телями до ви́значеного ба́тьком стро́ку.
3Так і ми, до́ки були́ ді́тьми, понево́лені були́ стихі́ями сві́ту;
зач. 2094коли́ ж наста́ла повнота́ ча́су, посла́в Бог Си́на Свого́ (Єдиноро́дного), Котри́й народи́вся від Жони́, був під зако́ном,
5щоб ви́купити підзако́нних, щоб нам прийня́ти всино́влення.
і за п’ятницю (під зачало) Гал. 4:8–21 Послання до Галатів
зач. 2108Але́ тоді́, не зна́вши Бо́га, ви служи́ли бога́м, які́ по су́ті не є боги́.
9Тепе́р же, пізна́вши Бо́га, або́, кра́ще, оде́ржавши пізна́ння від Бо́га, наві́що поверта́єтесь знов до не́мічних та вбо́гих стихі́й і хо́чете ще зно́ву себе́ понево́лити їм?
10Ви дотри́муєтеся днів, місяці́в, часі́в і рокі́в.
11Бою́ся за вас, чи не ма́рно я труди́вся у вас.
12Прошу́ вас, бра́ття, бу́дьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічи́м не обра́зили мене́.
13Зна́єте, що хоч я в не́мочі пло́ті благовіствува́в вам пе́ршого ра́зу,
14але́ ви не знева́жили і не відцура́лись споку́си моє́ї в пло́ті мої́й, а прийняли́ мене́, як А́нгела Бо́жого, як Христа́ Іісу́са.
15Яке́ було́ блаже́нство ва́ше! Сві́дчу вам, якби́ це було́ можли́во, ви ви́рвали б о́чі свої́ і дали́ мені́.
16Невже́ ж я став во́рогом ва́шим, гово́рячи вам і́стину?
17Піклу́ються про вас не чи́сто, а хо́чуть відлучи́ти вас, щоб ви піклува́лися про них.
18До́бре піклува́тися в до́брому завжди́, а не лише́ в мої́й прису́тності у вас.
19Ді́ти мої́, для яки́х я зно́ву в му́ках наро́дження, до́ки не відобрази́ться у вас Христо́с!
20Хоті́в би я тепе́р бу́ти у вас і зміни́ти го́лос мій, бо я в здивува́нні про вас.
21Скажі́ть мені́ ви, які́ бажа́єте бу́ти під зако́ном: хіба́ ви не слу́хаєте зако́ну?
Прпп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Мк. 6:30–45 Євангеліє від Марка
зач. 2530І зібра́лись Апо́столи до Іісу́са і розповіли́ Йому́ все, і що зроби́ли, і чого́ навчи́ли.
31Він сказа́в їм: піді́ть ви одні́ у безлю́дне мі́сце і тро́хи відпочи́ньте, бо так бага́то наро́ду прихо́дило і відхо́дило, що їм ні́коли було́ і ї́сти.
32І ви́рушили в безлю́дне мі́сце в човні́ одні́.
33Наро́д поба́чив, як вони́ відправля́лись, і бага́то хто впізна́в їх; і схо́дились туди́ пі́ші з усі́х міст, і ви́передили їх, і зійшли́сь до Ньо́го.
34Іісу́с, ви́йшовши, поба́чив бага́то люде́й і змилосе́рдився над ни́ми, бо вони́ були́, як ві́вці, що не ма́ють па́стиря; і поча́в учи́ти їх бага́то.
35І коли́ мину́ло бага́то ча́су, у́чні Його́, підійшо́вши до Ньо́го, каза́ли: мі́сце тут безлю́дне, а час уже́ пі́зній, –
36відпусти́ їх, щоб вони́ пішли́ у навко́лишні се́лища та се́ла і купи́ли собі́ хлі́ба, бо їм ні́чого ї́сти.
37Він сказа́в їм у ві́дповідь: ви да́йте їм ї́сти. І сказа́ли Йому́: хіба́ нам піти́ купи́ти хлі́ба дина́ріїв на дві́сті і да́ти їм ї́сти?
38Але́ Він спита́в у них: скі́льки у вас є хлібі́в? піді́ть і подиві́ться. Вони́, дові́давшись, сказа́ли: п’ять хлібі́в і дві риби́ни.
39Тоді́ звелі́в їм розсади́ти всіх ряда́ми на зеле́ній траві́.
40І посіда́ли ряда́ми, по сто і по п’ятдеся́т.
41Він взяв п’ять хлібі́в і дві риби́ни, підня́вши о́чі на не́бо, благослови́в і розлама́в хліби́ і дав у́чням Свої́м, щоб вони́ роздали́ їм; і дві риби́ни поділи́в на всіх.
42І всі ї́ли, і наси́тились.
43І набра́ли кускі́в хлі́ба і ре́шток від риб двана́дцять по́вних ко́шиків.
44Було́ ж тих, що ї́ли хліби́, бли́зько п’яти́ ти́сяч мужі́в.
зач. 2645І зра́зу наказа́в у́чням Свої́м увійти́ в чо́вен і перепра́витись рані́ше на той бік до Віфсаї́ди, по́ки Він відпу́стить наро́д.
і за п’ятницю (під зачало) Мк. 6:45–53 Євангеліє від Марка
зач. 2645І зра́зу наказа́в у́чням Свої́м увійти́ в чо́вен і перепра́витись рані́ше на той бік до Віфсаї́ди, по́ки Він відпу́стить наро́д.
46І, відпусти́вши їх, пішо́в на го́ру помоли́тись.
47Уве́чері чо́вен був посере́д мо́ря, а Він оди́н на землі́.
48І поба́чив, як вони́ терпі́ли біду́ у пла́ванні; бо ві́тер їм був зустрі́чний; бли́зько ж четве́ртої сторо́жі но́чі прийшо́в до них, ідучи́ по мо́рю, і хоті́в мину́ти їх.
49Вони́ ж, поба́чивши, що Він іде́ по мо́рю, поду́мали, що це при́вид, і закрича́ли.
50Бо всі ба́чили Його́ і поляка́лись. І за́раз же заговори́в з ни́ми і сказа́в їм: підбадьо́ртеся: це Я, не бі́йтеся!
51І увійшо́в до них у чо́вен; і ві́тер стих. І вони́ надзвича́йно дивува́лись в собі́,
52бо не зрозумі́ли чу́да з хліба́ми, тому́ що се́рце ї́хнє було́ скам’яні́ле.
53І, перепра́вившись, прибули́ в зе́млю Геннісаре́тську і приста́ли до бе́рега.
Прпп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.