Читання днявівторок

На літургії

Апостол

1 Кор. 15:29–38 Перше послання до Коринфян

зач. 16129Іна́кше, що ро́блять ті, які́ хре́стяться зара́ди ме́ртвих? Якщо́ ме́ртві зо́всім не воскреса́ють, то наві́що і хре́стяться для ме́ртвих?

30Наві́що і ми повсякча́с наража́ємось на небезпе́ки?

31Я щодня́ вмира́ю: тому́ сві́док ва́ша похвала́ мені́, бра́ття, яку́ я ма́ю в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.

32Коли́ я боро́вся із зві́рами в Ефе́сі, то, з людсько́го по́гляду, яка́ мені́ ко́ристь, якщо́ ме́ртві не воскреса́ють? Бу́демо ї́сти й пи́ти, бо за́втра помремо́!

33Не обма́нюйтесь: лихе́ товари́ство псує́ до́брі зви́чаї.

34Протверезі́ться, як нале́жить, і не гріші́ть; бо на со́ром вам кажу́, де́які з вас не зна́ють Бо́га.

35Та хто-не́будь ска́же: як са́ме воскре́снуть ме́ртві? і в яко́му ті́лі при́йдуть?

36Безрозсу́дний! Те, що ти сі́єш, не оживе́, якщо́ не помре́.

37І коли́ ти сі́єш, то сі́єш не ті́ло майбу́тнє, а го́ле зерно́, яке́ тра́питься, пшени́чне, чи яке́сь і́нше;

38але́ Бог дає́ йому́ ті́ло, як хо́че, і ко́жній зерни́ні своє́ ті́ло.

і за середу (під зачало) 1 Кор. 16:4–12 Перше послання до Коринфян

зач. 1654Якщо́ ж бу́де присто́йно і мені́ піти́, то вони́ пі́дуть зі мно́ю.

5Я прийду́ до вас, коли́ пройду́ Македо́нію; бо я йду че́рез Македо́нію.

6У вас же, можли́во, поживу́ або́ й перезиму́ю, щоб ви мене́ провели́, куди́ піду́.

7Бо не хо́чу тепе́р ба́читись з ва́ми мимохі́дь, а сподіва́юсь де́який час пробу́ти у вас, коли́ дозво́лить Госпо́дь.

8В Ефе́сі ж я пробу́ду до П’ятидеся́тниці,

9бо для ме́не відкри́ті вели́кі й широ́кі две́рі, і проти́вників бага́то.

10Якщо́ при́йде до вас Тимофі́й, гляді́ть, щоб він був у вас у безпе́ці; бо він ро́бить ді́ло Госпо́днє, як і я.

11Тому́ хай ніхто́ не зневажа́є його́, але́ проводі́ть його́ з ми́ром, щоб він прийшо́в до ме́не; бо я чека́ю на ньо́го з бра́ттями.

12Що ж до бра́та Аполло́са, я ду́же проси́в його́, щоб він з бра́ттями пішо́в до вас; та він нія́к не хоті́в іти́ тепе́р, а при́йде при наго́ді.

Рівноап. 1 Кор. 9:2–12 Перше послання до Коринфян

зач. 1412Якщо́ для і́нших я не Апо́стол, то для вас Апо́стол; бо печа́ть мого́ апо́стольства – ви у Го́споді.

3Ось мій за́хист про́ти тих, що осу́джують мене́.

4Хіба́ ми не ма́ємо вла́ди ї́сти і пи́ти?

5Хіба́ не ма́ємо вла́ди ма́ти супу́тницею сестру́ – жі́нку, як і і́нші Апо́столи, і брати́ Госпо́дні, і Ки́фа?

6Або́ оди́н я та Варна́ва не ма́ємо вла́ди не труди́тися?

7Яки́й во́їн слу́жить коли́-не́будь на своє́му утри́манні? Хто, насади́вши виногра́д, не їсть плоді́в його́? Хто, пасучи́ ста́до, не їсть молока́ від ста́да?

8Чи ті́льки за людськи́м міркува́нням я це кажу́? Чи не те ж гово́рить і зако́н?

9Бо в Мойсе́євому зако́ні напи́сано: не закрива́й ро́та у вола́, що моло́тить. Чи про волі́в турбу́ється Бог?

10Чи, звича́йно, ра́ди нас гово́риться? Так, для нас це напи́сано; бо хто оре́, пови́нен ора́ти з наді́єю, і хто моло́тить, пови́нен молоти́ти з наді́єю оде́ржати те, чого́ чека́є.

11Якщо́ ми посі́яли у вас духо́вне, то, чи вели́ке те, коли́ пожне́мо у вас тіле́сне?

12Якщо́ і́нші ма́ють у вас вла́ду, чи не бі́льше ми? Одна́к ми не користува́лися ціє́ю вла́дою, а все те́рпимо, щоб не поста́вити яко́їсь перешко́ди благові́стю Христо́вому.

Євангеліє

Мф. 21:23–27 Євангеліє від Матфея

зач. 8523І коли́ Він прийшо́в у храм і навча́в, приступи́ли до Ньо́го первосвяще́нники і старі́йшини наро́ду і сказа́ли: яко́ю вла́дою Ти це ро́биш? і хто Тобі́ дав таку́ вла́ду?

24Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́; якщо́ про те ска́жете Мені́, то і Я вам скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́;

25хре́щення Іоа́ннове зві́дки було́: з небе́с, чи від люде́й? Вони́ ж міркува́ли між собо́ю: якщо́ ска́жемо: з небе́с, то Він ска́же нам: чому́ ж ви не пові́рили йому́?

26а якщо́ сказа́ти: від люде́й, то боїмо́сь наро́ду, бо всі ма́ють Іоа́нна за проро́ка.

27І відповіли́ Іісу́сові: не зна́ємо. Сказа́в їм і Він: і Я вам не скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́.

і за середу (під зачало) Мф. 21:28–32 Євангеліє від Матфея

зач. 8628А як вам здає́ться? В одного́ чолові́ка було́ два сини́; і він, підійшо́вши до пе́ршого, сказа́в: си́ну! піди́ сього́дні роби́ у виногра́днику моє́му.

29Але́ той сказа́в у ві́дповідь: не хо́чу; а зго́дом, розка́явшись, пішо́в.

30І, підійшо́вши до дру́гого, він сказа́в те са́ме. Цей сказа́в у ві́дповідь: іду́, госпо́дарю, і не пішо́в.

31Котри́й з двох ви́конав во́лю ба́тька? Ка́жуть Йому́: пе́рший. Іісу́с гово́рить їм: і́стинно кажу́ вам, що ми́тарі й блудни́ці попере́д вас йду́ть у Ца́рство Бо́же,

32бо прийшо́в до вас Іоа́нн Хрести́тель доро́гою пра́ведності, і ви не пові́рили йому́, а ми́тарі та блудни́ці пові́рили йому́; ви ж, і ба́чивши це, не розка́ялися по́тім, щоб пові́рити йому́.

Рівноап. Ін. 20:11–18 Євангеліє від Іоанна

зач. 6411А Марі́я стоя́ла бі́ля гро́бу і пла́кала, і коли́ пла́кала, нахили́лася до гро́бу,

12і ба́чить двох А́нгелів у бі́лому о́дязі, що сиді́ли оди́н бі́ля голови́ і дру́гий бі́ля ніг, де лежа́ло ті́ло Іісу́сове.

13І вони́ ка́жуть їй: жо́но! що ти пла́чеш? Гово́рить їм: взяли́ Го́спода мого́, і не зна́ю, де покла́ли Його́.

14Сказа́вши це, оберну́лася наза́д і поба́чила Іісу́са, Котри́й стоя́в, але́ не впізна́ла, що це Іісу́с.

15Гово́рить їй Іісу́с: жо́но! що ти пла́чеш? кого́ шука́єш? Вона́, ду́маючи, що це садівни́к, ка́же Йому́: госпо́дарю! якщо́ ти ви́ніс Його́, скажи́ мені́, де ти покла́в Його́, і я візьму́ Його́.

16Іісу́с гово́рить їй: Марі́є! Вона́, оберну́вшись, ка́же Йому́: Раввуні́! – що означа́є: Учи́телю!

17Іісу́с гово́рить їй: не доторка́йся до Ме́не, бо Я ще не зійшо́в до Отця́ Мого́; а йди до браті́в Мої́х і скажи́ їм: іду́ до Отця́ Мого́ і Отця́ ва́шого, і до Бо́га Мого́ і Бо́га ва́шого.

18Марі́я Магдали́на прийшла́ і сповісти́ла у́чням, що ба́чила Го́спода і що Він це сказа́в їй.