Читання днявівторок

На літургії

Апостол

1 Кор. 6:20–7:12 Перше послання до Коринфян

зач. 1366:20Бо ви ку́плені дорого́ю ціно́ю. Тому́ прославля́йте Бо́га і в тіла́х ва́ших і в ду́шах ва́ших, які́ є Бо́жі.

7:1А про що ви писа́ли мені́, то до́бре чолові́кові не торка́тися жі́нки.

2Але́, щоб уни́кнути блудодія́ння, ко́жний хай ма́є свою́ жі́нку, і ко́жна жі́нка хай ма́є свого́ чолові́ка.

3Хай чолові́к віддає́ свої́й жі́нці нале́жну любо́в; так са́мо і жі́нка своє́му чолові́кові.

4Жі́нка не володі́є свої́м ті́лом, а чолові́к; та́кож і чолові́к не володі́є свої́м ті́лом, а жі́нка.

5Не ухиля́йтеся оди́н від о́дного, хіба́ за зго́дою, до часу́, щоб перебува́ти в пості́ та моли́тві, і зно́ву бу́дьте ра́зом, щоб не спокуша́в вас сатана́ нестри́манням ва́шим.

6А втім це кажу́ вам як пора́ду, а не як повелі́ння.

7Бо бажа́ю, щоб усі́ лю́ди були́, як і я; але́ ко́жен ма́є від Бо́га своє́ дарува́ння, оди́н так, і́нший – іна́кше.

8Безшлю́бним та вдо́вам кажу́: до́бре їм залиша́тися, як я.

9Але́ якщо́ не мо́жуть стри́муватися, хай одру́жуються: бо кра́ще одружи́тися, ніж розпа́люватися.

10А одру́женим заповіда́ю не я, а Госпо́дь: жі́нці з чолові́ком не розлуча́тися, –

11якщо́ ж розлу́читься, то хай бу́де безшлю́бна, або́ поми́риться з чолові́ком свої́м, – і чолові́кові не залиша́ти своє́ї жі́нки.

зач. 13712І́ншим же кажу́ я, а не Госпо́дь: Коли́ яки́й брат ма́є жі́нку неві́руючу, і вона́ згі́дна жи́ти з ним, то він не пови́нен залиша́ти її́;

Безсрр. 1 Кор. 12:27–13:8 Перше послання до Коринфян

зач. 15312:27І ви – ті́ло Христо́ве, а окре́мо – чле́ни.

28І одни́х Бог поста́вив у Це́ркві, по-пе́рше, Апо́столами, по-дру́ге, проро́ками, по-тре́тє, вчителя́ми; да́лі, і́ншим дав си́ли чудотво́рення, та́кож дари́ зці́лення, засту́пництва, управлі́ння, рі́зні мо́ви.

29Чи всі Апо́столи? Чи всі проро́ки? Чи всі вчителі́? Чи всі чудотво́рці?

30Чи всі ма́ють дари́ зці́лення? Чи всі гово́рять рі́зними мо́вами? Чи всі тлумачі́?

31Дба́йте про дари́ бі́льші, і я покажу́ вам шлях ще кра́щий.

13:1Якщо́ я говорю́ мо́вами людськи́ми й а́нгельськими, а любо́ві не ма́ю, то я – мідь, що дзвени́ть, або́ кімва́л, що бринчи́ть.

2Якщо́ ма́ю дар проро́цтва, і зна́ю всі таємни́ці, і ма́ю вся́ке пізна́ння і всю ві́ру, так що й го́ри мо́жу переставля́ти, а любо́ві не ма́ю, – то я ніщо́.

3І якщо́ розда́м усе́ добро́ моє́ і відда́м ті́ло моє́ на спа́лення, а любо́ві не ма́ю, то нема́ мені́ в то́му нія́кої ко́ристі.

зач. 1544Любо́в довготе́рпить, милосе́рдствує, любо́в не за́здрить, любо́в не вихваля́ється, не горди́ться,

5не безчи́нствує, не шука́є свого́, не роздрато́вується, не ми́слить зла,

6не раді́є непра́вді, а раді́є і́стині;

7усе́ покрива́є, всьо́му ві́рить, всьо́го наді́ється, все перено́сить.

8Любо́в ніко́ли не перестає́, ся, і мо́ви замо́вкнуть, і знання́ зни́кне.

Євангеліє

Мф. 14:1–13 Євангеліє від Матфея

зач. 571У той час дійшла́ чу́тка до І́рода четвертовла́дника про Іісу́са

2і сказа́в прислу́жникам свої́м: це Іоа́нн Хрести́тель; він воскре́с з ме́ртвих, і тому́ чудеса́ ді́ються ним.

3Бо І́род взяв Іоа́нна, зв’яза́в його́ і посади́в у темни́цю че́рез Іродіа́ду, жі́нку Фили́па, бра́та свого́,

4тому́ що Іоа́нн говори́в йому́: не мо́жна тобі́ ма́ти її́.

5І хоті́в уби́ти його́, та побоя́вся наро́ду, бо вважа́ли його́ проро́ком.

6Під час святкува́ння дня наро́дження І́рода дочка́ Іродіа́ди танцюва́ла пе́ред зібрання́м і догоди́ла І́родові,

7тому́ він покля́вся да́ти їй, що б вона́ не попроси́ла.

8Вона́ ж, з намо́ви ма́тері своє́ї, сказа́ла: дай мені́ тут на блю́ді го́лову Іоа́нна Хрести́теля.

9І засмути́вся цар, але́, ра́ди кля́тви і тих, що возлежа́ли з ним, звелі́в да́ти їй.

10І посла́в відсікти́ го́лову Іоа́нну в темни́ці.

11І принесли́ го́лову його́ на блю́ді і дали́ діви́ці, а та відне́сла ма́тері свої́й.

12У́чні ж його́, прийшо́вши, взяли́ ті́ло і похова́ли його́; пішли́ і сповісти́ли Іісу́са.

13І, почу́вши, Іісу́с віддали́вся зві́дти на човні́ у пусти́нне мі́сце оди́н; а наро́д, почу́вши про те, пішо́в за Ним з міст пі́шки.

Безсрр. Мф. 10:1,5–8 Євангеліє від Матфея

1І покли́кавши двана́дцять у́чнів Свої́х, Він дав їм вла́ду над нечи́стими ду́хами, щоб виганя́ти їх і зціля́ти вся́ку хворо́бу і вся́ку не́міч.

5Цих дванадцятьо́х посла́в Іісу́с і запові́в їм, гово́рячи: на шлях до язи́чників не ході́ть, і в мі́сто Самаря́нське не вхо́дьте;

6а йді́ть кра́ще до заги́блих ове́ць до́му Ізра́їлевого;

7хо́дячи ж, пропові́дуйте, що набли́зилось Ца́рство Небе́сне;

8хво́рих зціля́йте, прокаже́них очища́йте, ме́ртвих воскреша́йте, бі́сів виганя́йте; як дар оде́ржали, як дар дава́йте.