Читання днясубота

На літургії

Апостол

1 Кор. 12:27–13:8 Перше послання до Коринфян

зач. 15312:27І ви – ті́ло Христо́ве, а окре́мо – чле́ни.

28І одни́х Бог поста́вив у Це́ркві, по-пе́рше, Апо́столами, по-дру́ге, проро́ками, по-тре́тє, вчителя́ми; да́лі, і́ншим дав си́ли чудотво́рення, та́кож дари́ зці́лення, засту́пництва, управлі́ння, рі́зні мо́ви.

29Чи всі Апо́столи? Чи всі проро́ки? Чи всі вчителі́? Чи всі чудотво́рці?

30Чи всі ма́ють дари́ зці́лення? Чи всі гово́рять рі́зними мо́вами? Чи всі тлумачі́?

31Дба́йте про дари́ бі́льші, і я покажу́ вам шлях ще кра́щий.

13:1Якщо́ я говорю́ мо́вами людськи́ми й а́нгельськими, а любо́ві не ма́ю, то я – мідь, що дзвени́ть, або́ кімва́л, що бринчи́ть.

2Якщо́ ма́ю дар проро́цтва, і зна́ю всі таємни́ці, і ма́ю вся́ке пізна́ння і всю ві́ру, так що й го́ри мо́жу переставля́ти, а любо́ві не ма́ю, – то я ніщо́.

3І якщо́ розда́м усе́ добро́ моє́ і відда́м ті́ло моє́ на спа́лення, а любо́ві не ма́ю, то нема́ мені́ в то́му нія́кої ко́ристі.

зач. 1544Любо́в довготе́рпить, милосе́рдствує, любо́в не за́здрить, любо́в не вихваля́ється, не горди́ться,

5не безчи́нствує, не шука́є свого́, не роздрато́вується, не ми́слить зла,

6не раді́є непра́вді, а раді́є і́стині;

7усе́ покрива́є, всьо́му ві́рить, всьо́го наді́ється, все перено́сить.

8Любо́в ніко́ли не перестає́, ся, і мо́ви замо́вкнуть, і знання́ зни́кне.

Ряд. Рим. 9:1–5 Послання до Римлян

зач. 1001Істину кажу́ у Христі́, не обма́нюю, со́вість моя́ сві́дчить мені́ в Ду́сі Свято́му,

2що вели́ка мені́ печа́ль і беззупи́нний біль се́рцю моє́му:

3я бажа́в би сам бу́ти відлу́ченим від Христа́ за браті́в мої́х, рі́дних мені́ по пло́ті,

4то́бто ізраїльтя́н, яки́м нале́жать усино́влення і сла́ва, і запові́ти, і законополо́ження, і богослужі́ння, і обі́тниці;

5ї́хні й отці́, і від них Христо́с по пло́ті, су́щий над усі́м Бог, благослове́нний наві́ки, амі́нь.

Євангеліє

Мф. 10:1,5–8 Євангеліє від Матфея

1І покли́кавши двана́дцять у́чнів Свої́х, Він дав їм вла́ду над нечи́стими ду́хами, щоб виганя́ти їх і зціля́ти вся́ку хворо́бу і вся́ку не́міч.

5Цих дванадцятьо́х посла́в Іісу́с і запові́в їм, гово́рячи: на шлях до язи́чників не ході́ть, і в мі́сто Самаря́нське не вхо́дьте;

6а йді́ть кра́ще до заги́блих ове́ць до́му Ізра́їлевого;

7хо́дячи ж, пропові́дуйте, що набли́зилось Ца́рство Небе́сне;

8хво́рих зціля́йте, прокаже́них очища́йте, ме́ртвих воскреша́йте, бі́сів виганя́йте; як дар оде́ржали, як дар дава́йте.

Ряд. Мф. 9:18–26 Євангеліє від Матфея

зач. 3218Коли́ Він говори́в їм це, підійшо́в до Ньо́го яки́йсь нача́льник і, кла́няючись Йому́, говори́в: дочка́ моя́ тепе́р помира́є, але́ Ти прийди́, поклади́ на не́ї ру́ку Твою́, і вона́ бу́де жива́.

19І, вста́вши, Іісу́с пішо́в за ним, і у́чні Його́.

20І ось, жі́нка, що двана́дцять ро́ків стражда́ла кровоте́чею, підійшо́вши зза́ду, доторкну́лася до кра́ю оде́жі Його́,

21бо вона́ каза́ла сама́ в собі́: як ті́льки доторкну́сь до оде́жі Його́, оду́жаю.

22Іісу́с же, оберну́вшись і поба́чивши її́, сказа́в: дерза́й, до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І оду́жала жі́нка з то́го ча́су.

23І коли́ прийшо́в Іісу́с в дім нача́льника і поба́чив сопілкарі́в і наро́д збенте́жений,

24сказа́в їм: ви́йдіть геть, бо не вме́рла ді́вчина, а спить. І насміха́лися з Ньо́го.

25Коли́ ж люде́й було́ ви́проваджено, Він, увійшо́вши, взяв її́ за ру́ку, і ді́вчина вста́ла.

26І рознесла́ся чу́тка про це по всій землі́ тій.