Читання днянеділя

На утрені

Лк. 24:36–53 Євангеліє від Луки

зач. 11436Коли́ вони́ про це говори́ли, Сам Іісу́с став посере́д них і сказа́в їм: мир вам.

37Вони́ схвилюва́лись і зляка́лись, ду́маючи, що ба́чать ду́ха.

38Але́ Він сказа́в їм: що хвилю́єтесь, і для чо́го такі́ думки́ вхо́дять до серде́ць ва́ших?

39Погля́ньте на ру́ки Мої́ і на но́ги Мої́; це Я Сам; доторкні́ться до Ме́не і роздиві́ться; бо дух ті́ла і кісто́к не ма́є, як ба́чите у Ме́не.

40І, сказа́вши це, показа́в їм ру́ки і но́ги.

41Коли́ ж вони́ від ра́дості ще не ві́рили і дивува́лись, Він сказа́в їм: чи ма́єте тут яку́сь ї́жу?

42Вони́ подали́ Йому́ части́ну пече́ної ри́би і стільнико́вого ме́ду.

43І, взя́вши, їв пе́ред ни́ми.

44І сказа́в їм: ось те, про що Я говори́в вам, коли́ ще був з ва́ми, що нале́жить здійсни́тися всьо́му, напи́саному про Ме́не в зако́ні Мойсе́євому, і у проро́ків, та в псалма́х.

45Тоді́ відкри́в їм ро́зум до розумі́ння Писа́нь.

46І сказа́в їм: так напи́сано і так нале́жало постражда́ти Христу́, і воскре́снути з ме́ртвих на тре́тій день,

47і щоб в ім’я́ Його́ пропові́дувалося покая́ння і про́щення гріхі́в між усіма́ наро́дами, почина́ючи від Ієрусали́ма.

48Ви ж сві́дки цьому́.

49І Я пошлю́ обі́тницю Отця́ Мого́ на вас; ви ж залиша́йтесь у мі́сті Ієрусали́мі, до́ки не спо́внитеся си́лою з не́ба.

50І ви́вів їх з мі́ста до Віфа́нії і, підня́вши ру́ки Свої́, благослови́в їх.

51І коли́ Він благословля́в їх, поча́в віддаля́тися від них і возно́ситися на не́бо.

52Вони́ поклони́лись Йому́ і поверну́лись до Ієрусали́ма з вели́кою ра́дістю.

53І перебува́ли завжди́ в хра́мі, прославля́ючи і благословля́ючи Бо́га. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Рим. 12:6–14 Послання до Римлян

зач. 1106І як, за да́ною нам благода́ттю, ма́ємо рі́зні дарува́ння, то, чи ма́єш проро́цтво, пророку́й за мі́рою ві́ри;

7чи ма́єш служі́ння, перебува́й у служі́нні; чи учи́тель, – у навча́нні;

8чи уті́шитель, утіша́й; хто роздає́, роздава́й у простоті́; нача́льник, нача́льствуй зі стара́нністю; хто милосе́рдствує, милосе́рдствуй зі щи́рістю.

9Любо́в хай бу́де нелицемі́рна; відверта́йтесь зла, прихиля́йтесь до добра́;

10бу́дьте братолю́бні оди́н до о́дного з ні́жністю; випереджа́йте оди́н о́дного шанобли́вістю;

11у стара́нності не ослабля́йтесь; ду́хом па́лайте; Го́споду служі́ть;

12утіша́йтесь наді́єю; в скорбо́тах бу́дьте терпели́ві; в моли́тві пості́йні;

13у потре́бах святи́х бері́ть у́часть; бу́дьте гости́нні до подоро́жніх.

14Благословля́йте гони́телів ва́ших; благословля́йте, а не проклина́йте.

Апп. 2 Кор. 11:21–12:9 Друге послання до Коринфян

зач. 19311:21На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.

22Вони́ євре́ї? і я. Ізраїльтя́ни? і я. Сі́м’я Авраа́мове? і я.

23Христо́ві служи́телі? (в безу́мності говорю́) – я бі́льше. Я зна́чно бі́льше був у труда́х, безмі́рно в ра́нах, бі́льше у темни́цях і багаторазо́во при́ смерті.

24Від іуде́їв п’ять разі́в да́но було́ мені́ по со́рок уда́рів без одно́го;

25три рази́ мене́ би́ли па́лицями, оди́н раз побива́ли камі́нням; три рази́ розбива́вся зі мно́ю корабе́ль, ніч і день пробу́в я в глибині́ морські́й;

26бага́то разі́в був у по́дорожах, у небезпе́ках на річка́х, у небезпе́ках від розбі́йників, у небезпе́ках від єдиноплемі́нників, у небезпе́ках від язи́чників, у небезпе́ках у мі́сті, у небезпе́ках в пусте́лі, у небезпе́ках на мо́рі, у небезпе́ках між лжебрата́ми,

27в труді́ і у ви́снаженні, ча́сто без сну, в го́лоді і спра́зі, ча́сто в поста́х, на хо́лоді і в наготі́.

28Крім сторо́нніх приго́д, у ме́не щодня́ напли́в люде́й, турбо́та про всі Церкви́.

29Хто знемага́є, з ким би і я не знемага́в? Хто спокуша́ється, за ко́го б я не пала́в?

30Якщо́ тре́ба мені́ хвали́тися, то бу́ду хвали́тися не́міччю моє́ю.

зач. 19431Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, благослове́нний вові́ки, зна́є, що я кажу́ пра́вду.

32У Дама́ску обласни́й прави́тель царя́ Аре́ти стері́г мі́сто Дама́ск, щоб схопи́ти мене́, і мене́ в ко́шику спусти́ли з вікна́ по стіні́, і я уни́к його́ рук.

12:1Не кори́сно хвали́тися мені́, бо я прийду́ до виді́нь і одкрове́нь Госпо́дніх.

2Зна́ю чолові́ка у Христі́, яки́й чотирна́дцять ро́ків тому́ (чи в ті́лі – не зна́ю, чи без ті́ла – не зна́ю: Бог ві́дає) узя́тий був до тре́тього не́ба.

3І зна́ю про тако́го чолові́ка (ті́льки не зна́ю – в ті́лі, чи без ті́ла: Бог ві́дає),

4що він був взя́тий в рай і чув невимо́вні слова́, яки́х люди́ні не мо́жна переказа́ти.

5Таки́м чолові́ком мо́жу хвали́тись; собо́ю ж не похвалю́ся, хіба́ ті́льки не́мочами мої́ми.

6А коли́ я захо́чу хвали́тися, не бу́ду безу́мний, бо скажу́ і́стину; але́ я утри́муюсь, щоб ніхто́ не поду́мав про ме́не бі́льше, ніж скі́льки в мені́ ба́чить або́ чу́є від ме́не.

7А щоб я не звели́чувався надзвича́йністю одкрове́нь, да́но мені́ жа́ло у плоть, а́нгел сатани́, пригні́чувати мене́, щоб я не велича́вся.

8Три́чі блага́в я Го́спода про те, щоб удали́в його́ від ме́не.

9Але́ Госпо́дь сказа́в мені́: до́сить для те́бе благода́ті Моє́ї, бо си́ла Моя́ верши́ться в не́мочі. І тому́ я зна́чно охо́чіше бу́ду хвали́тися не́мочами свої́ми, щоб перебува́ла в мені́ си́ла Христо́ва.

Євангеліє

Мф. 9:1–8 Євангеліє від Матфея

зач. 291Тоді́ Він, увійшо́вши в чо́вен, перепли́в наза́д і прибу́в до Свого́ мі́ста.

2І ось, принесли́ до Ньо́го розсла́бленого, покла́деного на посте́лі. І, ба́чачи ві́ру ї́хню, Іісу́с сказа́в розсла́бленому: дерза́й, ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́!

3При цьо́му де́які з кни́жників сказа́ли в собі́: Він богоху́льствує.

4Іісу́с же, вбача́ючи по́мисли ї́хні, промо́вив: наві́що ви ду́маєте лука́ве в серця́х ва́ших?

5Бо що ле́гше сказа́ти: проща́ються тобі́ гріхи́, чи сказа́ти: вста́нь і ходи́?

6Але́ щоб зна́ли ви, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – тоді́ гово́рить розсла́бленому: вста́нь, візьми́ по́стіль твою́, і йди до до́му твого́.

7І він встав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в до до́му свого́.

8Наро́д же, поба́чивши це, здивува́вся і просла́вив Бо́га, Котри́й дав таку́ вла́ду лю́дям.

Апп. Мф. 16:13–19 Євангеліє від Матфея

зач. 6713Коли́ Іісу́с прийшо́в в краї́ни Кеса́рії Фили́пової, то запи́тував у́чнів Свої́х: за ко́го лю́ди вважа́ють Мене́, Си́на Людсько́го?

14Вони́ сказа́ли: одні́ за Іоа́нна Хрести́теля, дру́гі за Іллю́, і́нші ж за Ієремі́ю, або́ за одного́ з проро́ків.

15Він гово́рить їм: а ви за ко́го Мене́ вважа́єте?

16Си́мон же Петро́, відповіда́ючи, сказа́в: Ти – Христо́с, Син Бо́га Живо́го.

17Тоді́ Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: блаже́нний ти, Си́моне, си́ну Іо́нин, бо не плоть і кров відкри́ли тобі́ це, а Оте́ць Мій, Котри́й є на небеса́х;

18і Я кажу́ тобі́: ти Петро́, і на цьо́му ка́мені Я збуду́ю Це́ркву Мою́, і воро́та пе́кла не здола́ють її́;

19і дам тобі́ ключі́ Ца́рства Небе́сного: і що зв’я́жеш на землі́, те бу́де зв’я́зане на небеса́х, і що розв’я́жеш на землі́, те бу́де розв’я́зане на небеса́х.

«Величаем вас, апостоли Христовы Петре и Павле, весь мир ученьми своими просветившия и вся концы ко Христу приведшия»