Читання днячетвер

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Рим. 15:17–29 Послання до Римлян

зач. 11817Ото́ж я мо́жу похвали́тися в Іісу́сі Христі́ в то́му, що стосу́ється Бо́га,

18бо не нава́жуюсь сказа́ти що- не́будь таке́, чого́ не сотвори́в Христо́с че́рез ме́не, в підко́ренні язи́чників ві́рі, сло́вом і ді́лом,

19си́лою знаме́нь і чуде́с, си́лою Ду́ха Бо́жого, так що благові́стя Христо́ве розповсю́джено мно́ю від Ієрусали́ма і око́лиць до Іллі́рику.

20Прито́му я стара́вся пропові́дувати не там, де вже було́ відо́ме ім’я́ Христо́ве, щоб не ство́рювати на чужі́й осно́ві,

21але́, як напи́сано: ті, кому́ не звіща́лось про Ньо́го, поба́чать, і ті, що не чу́ли, дізна́ються.

22Са́ме це бага́то разі́в і перешкоджа́ло мені́ прийти́ до вас.

23Тепе́р же, не ма́ючи тако́го мі́сця в цих краї́нах, а з да́вніх літ ма́ючи бажа́ння прийти́ до вас,

24як ті́льки ви́рушу в доро́гу до Іспа́нії, прийду́ до вас. Бо наді́юсь, що, прохо́дячи, поба́чусь з ва́ми і що ви проведе́те мене́ туди́ пі́сля то́го, як я наті́шусь, хо́ча б частко́во, спілкува́нням з ва́ми.

25А тепе́р я йду до Ієрусали́ма, щоб послужи́ти святи́м,

26бо Македо́нія і Аха́ія стара́ються зібра́ти де́яке подая́ння для бі́дних між святи́ми в Ієрусали́мі.

27Стара́ються, але́ й боржники́ вони́ пе́ред ни́ми. Бо коли́ язи́чники ста́ли уча́сниками в ї́хньому духо́вному, то пови́нні і їм послужи́ти в тіле́сному.

28Ви́конавши це і ві́рно вручи́вши їм цей плід стара́нності, я ви́рушу че́рез ва́ші місця́ до Іспа́нії,

29і впе́внений, що коли́ прийду́ до вас, то прийду́ з по́вним благослові́нням благові́стя Христо́вого.

Свт. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Ап. Іуд. 1:1–10 Соборне послання Іуди

1Іу́да, раб Іісу́са Христа́, брат Я́кова, покли́каним, що освя́чені Бо́гом Отце́м і збере́жені Іісу́сом Христо́м:

2ми́лість вам і мир, і любо́в хай примно́жаться.

3Улю́блені! ма́ючи стара́ння писа́ти вам про зага́льне спасі́ння, я ви́знав за потрі́бне написа́ти вам блага́ння – подвиза́тися за ві́ру, раз і наза́вжди пере́дану святи́м.

4Бо вкра́лися де́які лю́ди, що зда́вна призна́чені до цьо́го о́суду, нечести́ві, які́ благода́ть Бо́га на́шого оберта́ють у при́від до розпу́сти і відріка́ються єди́ного Влади́ки Бо́га і Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

5Я хо́чу нагада́ти вам, які́ вже зна́єте це, що Госпо́дь, ви́зволивши наро́д із землі́ Єги́петської, по́тім погуби́в тих, що не ві́рували,

6і а́нгелів, які́ не зберегли́ свого́ досто́їнства, але́ зали́шили своє́ житло́, Він зберіга́є у ві́чних кайда́нах, під те́мрявою на суд вели́кого дня.

7Як Содо́м і Гомо́рра та навко́лишні міста́, які́ поді́бно до них блудоді́яли і ходи́ли за і́ншою пло́ттю, зазна́вши ка́ри вогню́ ві́чного, поста́влені в при́клад, –

8так са́мо бу́де і з ци́ми мрі́йниками, що оскверня́ють плоть, зневажа́ють нача́льства і лихосло́влять висо́кі вла́сті.

9Михаї́л Арха́нгел, коли́ говори́в з дия́волом, спереча́ючись про Мойсе́єве ті́ло, не смів промо́вити докі́рливого су́ду, але́ сказа́в: хай заборо́нить тобі́ Госпо́дь.

10А ці лихосло́влять те, чого́ не зна́ють; а що зна́ють з приро́ди, як безслове́сні твари́ни, тим розтліва́ють себе́.

Євангеліє

Мф. 12:46–13:3 Євангеліє від Матфея

зач. 4912:46Коли́ ж Він ще говори́в до наро́ду, Ма́ти і брати́ Його́ стоя́ли надво́рі, бажа́ючи говори́ти з Ним.

47І хтось сказа́в Йому́: он Ма́ти Твоя́ і брати́ Твої́ стоя́ть надво́рі і бажа́ють говори́ти з Тобо́ю.

48Він же відпові́в тому́, що говори́в до Ньо́го: хто Ма́ти Моя́? і хто брати́ Мої́?

49І, показа́вши руко́ю Своє́ю на у́чнів Свої́х, сказа́в: ось ма́ти Моя́ і брати́ Мої́;

50бо, хто вико́нуватиме во́лю Отця́ Мого́ Небе́сного, той Мені́ брат, і сестра́, і ма́ти.

13:1Того́ ж дня, ви́йшовши з до́му, Іісу́с сів бі́ля мо́ря.

2І зібра́лось до Ньо́го бага́то наро́ду, так що Йому́ довело́ся ввійти́ в чо́вен і сі́сти; а весь наро́д стоя́в на бе́резі.

3І повча́в їх бага́то при́тчами, ка́жучи: Ось ви́йшов сія́ч сі́яти;

Свт. (під зачало) Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

Ап. Ін. 14:21–24 Євангеліє від Іоанна

21Хто ма́є за́повіді Мої́ і дотри́мується їх, той лю́бить Мене́; а хто лю́бить Мене́, той возлю́блений бу́де Отце́м Мої́м; і Я полюблю́ його́ і явлю́ся йому́ Сам.

22Іу́да, не Іскаріо́т, гово́рить Йому́: Го́споди! що це, що Ти хо́чеш яви́ти Себе́ нам, а не сві́тові?

23Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: хто лю́бить Мене́, той сло́во Моє́ вико́нуватиме; і Оте́ць Мій полю́бить його́, і Ми при́йдемо до ньо́го і осе́лю сотво́римо у ньо́го.

24А хто не лю́бить Мене́, слів Мої́х не вико́нує; сло́во ж, яке ви чу́єте, не Моє́, а Отця́, Яки́й посла́в Мене́.