Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:1–12 Євангеліє від Луки
зач. 1121У пе́рший же день ти́жня, ду́же ра́но, несучи́ нагото́влені па́хощі, вони́ прийшли́ до гро́бу і ра́зом з ни́ми де́які і́нші;
2але́ знайшли́, що ка́мінь був відва́лений від гро́бу.
3І, увійшо́вши, не знайшли́ ті́ла Го́спода Іісу́са.
4Коли́ ж вони́ не могли́ зрозумі́ти цього́, ра́птом два мужі́ ста́ли пе́ред ни́ми в оде́жах блиску́чих.
5І коли́ вони́ наляка́лись і схили́лися обли́ччям до землі́, сказа́ли їм: що ви шука́єте живо́го між ме́ртвими?
6Нема́ Його́ тут: Він воскре́с; згада́йте, як Він говори́в вам, коли́ був ще в Галіле́ї,
7ка́жучи, що Си́нові Людсько́му нале́жить бу́ти ви́даному до рук люде́й грі́шників, і бу́ти розп’я́тим, і на тре́тій день воскре́снути.
8І згада́ли вони́ слова́ Його́;
9і, поверну́вшись від гро́бу, сповісти́ли про все те одинадцятьо́х і всіх і́нших.
10То були́ Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я, ма́ти Я́кова, та і́нші з ни́ми, які́ сказа́ли про це Апо́столам.
11І здали́ся їм слова́ ї́хні неправди́вими, і вони́ не пові́рили їм.
зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.
На літургії
Апостол
Рим. 6:18–23 Послання до Римлян
зач. 9318та звільни́вшись від гріха́, ви ста́ли раба́ми пра́ведності.
19Кажу́ за людськи́м міркува́нням за́для не́мочі пло́ті ва́шої. Як віддава́ли ви чле́ни ва́ші в раби́ нечистоті́ і беззако́нню для діл беззако́нних, так ни́ні предста́вте чле́ни ва́ші в раби́ пра́ведності для діл святи́х.
20Бо, коли́ ви були́ раба́ми гріха́, тоді́ були́ ві́льні від пра́ведності.
21Яки́й же плід ви ма́ли тоді́? Такі́ діла́, яки́х тепе́р самі́ соро́митесь, бо кіне́ць ї́хній – смерть.
22А ни́ні, коли́ ви звільни́лися від гріха́ і ста́ли раба́ми Бо́гові, плід ваш є свя́тість, а кіне́ць – життя́ ві́чне.
23Бо відпла́та за гріх – смерть, а дар Бо́жий – життя́ ві́чне у Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.
Свт. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Євангеліє
Мф. 8:5–13 Євангеліє від Матфея
зач. 255Коли́ ж увійшо́в Іісу́с у Капернау́м, підійшо́в до Ньо́го со́тник і блага́в Його́:
6Го́споди! слуга́ мій вдо́ма лежи́ть розсла́блений і тя́жко стражда́є.
7Іісу́с гово́рить йому́: Я прийду́ і зцілю́ його́.
8Со́тник же, відповіда́ючи, ска́зав: Го́споди! я недосто́йний, щоб Ти увійшо́в під покрі́влю мою́, але промо́в ті́льки сло́во, і ви́дужає слуга́ мій;
9бо я і підвла́дна люди́на, але́, ма́ючи під собо́ю во́їнів, кажу́ одному́: «іди́», і йде́; і дру́гому: «прийди́», і прихо́дить; і слузі́ моє́му: «зроби́ це», і зро́бить.
10Почу́вши це, Іісу́с здивува́вся і сказа́в тим, що йшли́ за Ним: і́стинно кажу́ вам, і в Ізра́їлі не знайшо́в Я тако́ї ві́ри.
11Кажу́ ж вам, що бага́то при́йдуть від схо́ду й за́ходу і возля́жуть з Авраа́мом, Ісаа́ком і Я́ковом у Ца́рстві Небе́сному;
12а сини́ ца́рства ви́гнані бу́дуть у тьму безпросві́тню: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.
13І сказа́в Іісу́с со́тникові: іди́, і як ві́рив ти, хай бу́де тобі́. І оду́жав слуга́ його́ в ту ж мить.
Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.