Читання днясубота

На утрені

Ін. 10:1–9 Євангеліє від Іоанна

1Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто вхо́дить в коша́ру ове́чу не двери́ма, а десь перела́зить, той зло́дій і розбі́йник.

2А хто вхо́дить у две́рі, той па́стир ове́ць.

3Йому́ ворота́р відчиня́є, і ві́вці го́лос його́ чу́ють, і він кли́че свої́х ове́ць по і́мені і виво́дить їх.

4І коли́ ви́веде свої́х ове́ць, йде попере́д них, а ві́вці йдуть за ним, бо зна́ють його́ го́лос.

5За чужи́м же не йдуть, а тіка́ють від ньо́го, бо не зна́ють чужо́го го́лосу.

6Цю при́тчу сказа́в їм Іісу́с; але́ вони́ не зрозумі́ли, про що Він говори́в їм.

7О́тже, зно́ву сказа́в їм Іісу́с: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що Я две́рі ві́вцям.

8Всі, скі́льки їх прихо́дило пе́реді Мно́ю, є зло́дії й розбі́йники; але́ ві́вці не послу́хали їх.

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

На літургії

Апостол

Сщмч. Євр. 13:7–16 Послання до Євреїв

зач. 3347Пам’ята́йте наста́вників ва́ших, котрі́ пропові́дували вам сло́во Бо́же, і, ди́влячись на кончи́ну життя́ ї́хнього, наслі́дуйте ві́ру їх.

8Іісу́с Христо́с учо́ра і сього́дні і наві́ки Той же.

9Вче́ннями рі́зними й чужи́ми не захо́плюйтесь; бо до́бре благода́ттю змі́цнювати серця́, а не стра́вами, від яки́х не оде́ржали ко́ристі ті, що займа́лися ни́ми.

10Ми ма́ємо жерто́вник, від яко́го не ма́ють пра́ва спожива́ти ті, що слу́жать скі́нії.

11Так як тіла́ твари́н, кров яки́х для очи́щення гріха́ вно́сить первосвяще́нник у святи́лище, спа́люються за ста́ном, –

12то і Іісу́с, щоб освяти́ти люде́й Кро́в’ю Своє́ю, постражда́в по́за воро́тами.

13Ото́ж ви́йдемо до Ньо́го за стан, несучи́ Його́ нару́гу;

14бо не ма́ємо тут пості́йного мі́ста, але́ шука́ємо майбу́тнього.

15Ото́ж бу́демо че́рез Ньо́го безуста́нно прино́сити Бо́гові же́ртву хвали́, то́бто плід уст, що прославля́ють ім’я́ Його́.

16Не забува́йте та́кож доброді́йності і спілкува́ння, бо такі́ же́ртви благоуго́дні Бо́гу.

Ряд. (під зачало) Рим. 6:11–17 Послання до Римлян

зач. 9211Так і ви вважа́йте себе́ ме́ртвими для гріха́, живи́ми ж для Бо́га у Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.

12Ото́ж хай не пану́є гріх у сме́ртному ва́шому ті́лі, щоб вам кори́тися йому́ в по́хотях його́;

13і не віддава́йте чле́нів ва́ших гріхо́ві в знаря́ддя непра́вди, але́ відда́йте себе́ Бо́гові, як таки́х, що ожили́ з ме́ртвих, і чле́ни ва́ші Бо́гові в знаря́ддя пра́ведності.

14Гріх не пови́нен над ва́ми панува́ти, бо ви не під зако́ном, а під благода́ттю.

15Що ж? чи ста́немо гріши́ти, тому́ що ми не під зако́ном, а під благода́ттю? Зо́всім ні.

16Невже́ ви не зна́єте, що кому́ ви віддаєте́ себе́ в раби́ на по́слух, того́ ви і раби́, кому́ підкоря́єтесь: чи раби́ гріха́ на смерть, чи по́слуху на пра́ведність?

17Дя́ка Бо́гові, що ви, бу́дучи рані́ше раба́ми гріха́, від се́рця ста́ли слухня́ні тому́ о́бразу вче́ння, яко́му віддали́ себе́,

Прор. Як. 5:10–20 Соборне послання Якова

зач. 5710Візьмі́ть за при́клад, бра́ття мої́, тяжкі́ стражда́ння і довготерпі́ння проро́ків, які́ говори́ли ім’я́м Госпо́днім.

11Ось, ми ублажа́ємо тих, які́ терпі́ли. Ви чу́ли про терпі́ння І́ова і ба́чили кіне́ць його́ від Го́спода; бо Госпо́дь ду́же милосе́рдний і жа́лісливий.

12Перш за все, бра́ття мої́, не кляні́ться ні не́бом, ні земле́ю, ні і́ншою яко́ю кля́твою, а хай бу́де у вас: «так, так»; і «ні, ні», щоб вам не зазна́ти осу́дження.

13Хто з вас тя́жко стражда́є, хай мо́литься. Хто в до́брому на́строї, хай співа́є псалми́.

14Хто з вас хво́рий, хай покли́че пресві́терів Це́ркви і хай помо́ляться над ним, пома́завши його́ єле́єм в ім’я́ Госпо́днє.

15І моли́тва ві́ри зці́лить хво́рого і підведе́ його́ Госпо́дь; і, якщо́ він гріхи́ вчини́в, простя́ться йому́.

16Признава́йтесь оди́н о́дному в прови́нах і молі́ться оди́н за о́дного, щоб зціли́тися: бо бага́то мо́же поси́лена моли́тва пра́ведного.

17Ілля́ був чолові́к, поді́бний до нас, і помоли́вся моли́твою, щоб не було́ дощу́: і не було́ дощу́ на зе́млю три ро́ки і шість мі́сяців.

18І зно́ву помоли́вся: і не́бо дало́ дощ, і земля́ зрости́ла плід свій

19Бра́ття! якщо́ хто з вас відхили́ться від і́стини, і хтось наверне́ його́,

20хай той зна́є, що хто поверну́в грі́шника з неві́рної путі́ його́, спасе́ ду́шу від сме́рті і покри́є бе́зліч гріхі́в.

Євангеліє

Сщмч. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

Ряд. (під зачало) Мф. 8:14–23 Євангеліє від Матфея

зач. 2614Прийшо́вши до Петро́вого до́му, Іісу́с поба́чив те́щу його́, що лежа́ла в гаря́чці,

15і доторкну́вся до руки́ її́, і гаря́чка поки́нула її́; і вона́ вста́ла і служи́ла їм.

16Коли́ ж на́став ве́чір, привели́ до Ньо́го бага́то біснува́тих, і Він ви́гнав ду́хів сло́вом і зціли́в усі́х неду́жих,

17щоб спра́вдилося ска́зане проро́ком Іса́ією, яки́й гово́рить: Він взяв на Се́бе неду́ги на́ші і поні́с хворо́би.

18А як поба́чив Іісу́с довко́ла Се́бе бага́то наро́ду, звелі́в у́чням відпливти́ на дру́гий бік.

19Тоді́ оди́н кни́жник, підійшо́вши, сказа́в Йому́: Учи́телю! я піду́ за Тобо́ю, куди́ б Ти не пішо́в.

20І ка́же йому́ Іісу́с: лиси́ці ма́ють но́ри і птахи́ небе́сні – гні́зда, а Син Людськи́й не ма́є де го́лову прихили́ти.

21І́нший же з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Го́споди! дозво́ль мені́ спе́ршу піти́ і похова́ти ба́тька мого́.

22Але́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́ за Мно́ю, і залиши́ ме́ртвим хова́ти свої́х мерці́в.

зач. 2723І коли́ увійшо́в Він у чо́вен, за Ним пішли́ у́чні Його́.

Прор. Лк. 4:22–30 Євангеліє від Луки

22І всі засві́дчили Йому́ це, і дивува́лися слова́м благода́ті, що вихо́дили з уст Його́. І говори́ли: чи ж не Йо́сифів це син?

зач. 1423Він сказа́в їм: звича́йно, ви ска́жете Мені́ при́казку: лі́карю, зціли́ Само́го Себе́, зроби́ і тут, на Твої́й батьківщи́ні, те, що, ми чу́ли, було́ в Капернау́мі.

24І сказа́в: і́стинно кажу́ вам: нія́кого проро́ка не прийма́ють на батьківщи́ні свої́й.

25Попра́вді кажу́ вам: бага́то вдів було́ в Ізра́їлі за днів Іллі́, коли́ не́бо замкну́лося на три ро́ки і шість мі́сяців, так що наста́в вели́кий го́лод по всій землі́,

26і до жо́дної з них не був по́сланий Ілля́, а ті́льки до вдови́ в Саре́пту Сидо́нську;

27бага́то та́кож було́ прокаже́них в Ізра́їлі за проро́ка Єлисе́я, і жо́ден з них не очи́стився, крім Неєма́на сірія́нина.

28Почу́вши це, всі в синаго́зі напо́внились гні́вом

29і, вста́вши, ви́гнали Його́ геть з мі́ста і повели́ на верши́ну гори́, на які́й було́ збудо́ване ї́хнє мі́сто, щоб ски́нути Його́;

30Він же, пройшо́вши се́ред них, відійшо́в.