Читання днясереда
На утрені
Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна
зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.
16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.
19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.
20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?
21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?
22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.
23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?
24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.
25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.
На літургії
Апостол
Рим. 11:2–12 Послання до Римлян
зач. 1052Не відки́нув Бог наро́ду Свого́, яки́й Він напере́д знав. Хіба́ не зна́єте, що гово́рить Писа́ння про Іллю́? Як він ска́ржиться Бо́гові на Ізра́їль, ка́жучи:
3Го́споди! проро́ків Твої́х уби́ли, жерто́вники Твої́ зруйнува́ли; залиши́вся я оди́н, і моє́ї душі́ шука́ють.
4Що ж гово́рить йому́ Бо́жа ві́дповідь? Я збері́г Собі́ сім ти́сяч чолові́к, які́ не преклони́ли колі́на пе́ред Ваа́лом.
5Так і тепе́р, за вибрання́м благода́ті, збері́гся оста́ток.
6Але́ якщо́ за благода́ттю, то не за діла́; іна́кше благода́ть не була́ б уже́ благода́ттю. А якщо́ за діла́, то це вже не благода́ть; іна́кше ді́ло вже не є ді́ло.
7Що ж? Ізра́їль, чого́ шука́в, того́ не оде́ржав; ви́брані ж оде́ржали, а і́нші озло́билися,
8як напи́сано: Бог дав їм ду́ха сонли́вості, о́чі, яки́ми не ба́чать і ву́ха, яки́ми не чу́ють, аж до цього́ дня.
9І Дави́д гово́рить: хай бу́де тра́пеза їх сі́ттю, і тене́тами, і петле́ю на відпла́ту їм;
10хай потьма́ряться о́чі ї́хні, щоб не ба́чили; і хребе́т ї́хній хай наза́вжди зігне́ться.
11Ото́ж пита́ю: невже́ вони́ спіткну́лися, щоб зо́всім упа́сти? Зо́всім ні. Але́ від ї́хнього паді́ння спасі́ння язи́чникам, щоб ви́кликати в них ре́вність.
12Якщо́ ж паді́ння ї́хнє – бага́тство сві́тові, і зме́ншення ї́хнє – бага́тство язи́чникам, то тим бі́льше повнота́ ї́хня.
Апп. Діян. 11:19–26,29–30 Діяння святих апостолів
зач. 2819Тим ча́сом розсі́яні че́рез гоні́ння, що ста́лося пі́сля Стефа́на, пройшли́ до Фінікі́ї та Кі́пра і Антіохі́ї, ніко́му не пропові́дуючи сло́во, крім іуде́їв.
20Були́ ж де́які з них кіпря́ни і кирине́йці, які́, прийшо́вши до Антіохі́ї, говори́ли до е́ллінів, благовіству́ючи Го́спода Іісу́са.
21І рука́ Госпо́дня була́ з ни́ми, і вели́ке число́, уві́рувавши, наверну́лося до Го́спода.
22Дійшла́ чу́тка про це до це́ркви Ієрусали́мської, і доручи́ли Варна́ві йти до Антіохі́ї.
23Він прийшо́в і, поба́чивши благода́ть Бо́жу, зраді́в і переко́нував усіх трима́тися Го́спода щи́рим се́рцем;
24бо він був чолові́к до́брий і спо́внений Ду́ха Свято́го і ві́ри. І приєдна́лося чима́ло наро́ду до Го́спода.
25По́тім Варна́ва пішо́в у Тарс шука́ти Са́вла і, знайшо́вши його́, приві́в до Антіохі́ї.
26Ці́лий рік збира́лися вони́ в це́ркві і вчи́ли бага́то наро́ду, і у́чні в Антіохі́ї впе́рше почали́ зва́тися христия́нами.
29Тоді́ у́чні ухвали́ли, щоб ко́жний зі свого́ доста́тку посла́в допомо́гу бра́ттям, які живу́ть в Іуде́ї,
30що й зроби́ли, посла́вши зі́бране до пресві́терів че́рез Варна́ву і Са́вла.
Євангеліє
Мф. 11:20–26 Євангеліє від Матфея
зач. 4220Тоді́ Іісу́с поча́в докоря́ти міста́м, у яки́х найбі́льше я́влено було́ чуде́с Його́, за те, що вони́ не пока́ялись:
21го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися чудеса́, що я́влені були́ у вас, то вони́ б давно́ пока́ялись у вере́тищі й по́пелі.
22Але́ кажу́ вам: Ти́ру й Сидо́ну відра́дніше бу́де в день су́ду, ніж вам.
23І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, спаде́ш до пе́кла, бо якби́ в Содо́мі ста́лися чудеса́, що я́влені були́ в тобі́, то зоста́вся б він до цього́ дня;
24але кажу́ вам, що землі́ Содо́мській відра́дніше бу́де в день су́ду, ніж тобі́.
25В той час, продо́вжуючи да́лі, Іісу́с сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба й землі́, що Ти втаї́в це від му́дрих і розу́мних і відкри́в те ді́тям,
26так, О́тче! бо таке́ було́ Твоє́ благоволі́ння.
Апп. Лк. 10:16–21 Євангеліє від Луки
зач. 5116Хто слу́хає вас, той Мене́ слу́хає, і хто відверта́ється вас, той Мене́ відверта́ється, а хто відверта́ється Мене́, той відверта́ється Того́, Хто посла́в Мене́.
17Сімдеся́т у́чнів поверну́лися з ра́дістю і говори́ли: Го́споди! і бі́си коря́ться нам в ім’я́ Твоє́.
18Він же сказа́в їм: Я ба́чив сатану́, що, як бли́скавка, впав з не́ба;
19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;
20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.
21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.