Читання днясереда
На утрені
Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки
зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,
40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.
41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.
42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!
43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?
44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.
45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.
46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,
47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,
48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;
49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.
56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.
або Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.
На літургії
Апостол
Рим. 1:18–27 Послання до Римлян
зач. 8018Бо відкрива́ється гнів Бо́жий з не́ба на вся́ке нече́стя і непра́вду люде́й, які́ приду́шують і́стину непра́вдою.
19Бо, що мо́жна зна́ти про Бо́га, я́вне для них, тому́ що Бог яви́в їм.
20Бо неви́диме Його́, ві́чна си́ла Його́ і Божество́, від ство́рення сві́ту че́рез розгляда́ння творі́ння ви́димі, так що нема́ їм ви́правдання.
21А як вони́, пізна́вши Бо́га, не просла́вили Його́, як Бо́га, і не подя́кували, а заметуши́лися в свої́х мудрува́ннях, і затьма́рилось нерозу́мне ї́хнє се́рце;
22назива́ючи себе́ му́дрими, збожево́ліли,
23і сла́ву нетлі́нного Бо́га зміни́ли на подо́бу о́бразу тлі́нної люди́ни, і птахі́в, і четвероно́гих, і плазуні́в, –
24тому́ й відда́в їх Бог у по́хотях серде́ць ї́хніх нечистоті́, і вони́ самі́ скверни́ли свої́ тіла́.
25Вони́ заміни́ли і́стину Бо́жу непра́вдою і поклоня́лися, і служи́ли тва́рі за́мість Творця́, Котри́й благослове́нний во ві́ки, амі́нь.
26За це і відда́в їх Бог гане́бним при́страстям: жінки́ ї́хні заміни́ли приро́дне використа́ння протиприро́дним;
27поді́бно і чоловіки́, залиши́вши приро́дне використа́ння жіно́чої ста́ті, розпаля́лися по́хоттю оди́н до о́дного, чоловіки́ на чоловіка́х ро́блячи со́ром, оде́ржуючи в собі́ сами́х нале́жну відпла́ту за своє́ заблу́дження.
Рівноапп. (під зачало) Гал. 1:11–19 Послання до Галатів
зач. 20011Сповіща́ю ж вам, бра́ття, що Єва́нгеліє, яке́ я благовіствува́в, не є людське́;
12бо я прийня́в його́ і навчи́вся не від люди́ни, а че́рез одкрове́ння Іісу́са Христа́.
13Ви чу́ли про мій попере́дній спо́сіб життя́ в іуде́йстві, що я жорсто́ко гони́в Це́ркву Бо́жу та спусто́шував її́,
14і досяга́в у́спіхів в іуде́йстві бі́льше за багатьо́х рове́сників у моє́му роду́, бу́дучи надмі́рним ревни́телем ба́тьківських мої́х переда́нь.
15Коли́ ж Бог, Котри́й ви́брав мене́ від утро́би ма́тері моє́ї і покли́кав благода́ттю Своє́ю, благоволи́в
16відкри́ти в мені́ Си́на Свого́, щоб я благовіствува́в Його́ язи́чникам, – я не став тоді́ ж ра́дитися з пло́ттю і кро́в’ю,
17і не пішо́в в Ієрусали́м до тих, що ста́ли Апо́столами рані́ше за ме́не, а пішо́в до Араві́ї, і зно́ву поверну́вся в Дама́ск.
18По́тім, че́рез три ро́ки, пішо́в я до Ієрусали́ма поба́чити Петра́ і пробу́в у ньо́го днів п’ятна́дцять.
19І́ншого з Апо́столів я не ба́чив ніко́го, крім Я́кова, бра́та Госпо́днього.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Мф. 5:20–26 Євангеліє від Матфея
зач. 1220Кажу́ бо вам, якщо́ пра́ведність ва́ша не переве́ршить пра́ведності кни́жників і фарисе́їв, то ви не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.
21Ви чу́ли, що ска́зано дре́внім: не вбива́й, а хто уб’є́, підляга́є суду́.
22А Я кажу́ вам, що вся́кий, хто гні́вається на бра́та свого́ даре́мно, підляга́є суду́; а хто ска́же бра́ту своє́му: «рака́», підляга́є синедріо́ну; а хто ска́же: «потво́ра», підляга́є вогню́ пеке́льному.
23О́тже, коли́ ти принесе́ш дар твій до жерто́вника і там згада́єш, що брат твій ма́є щось про́ти те́бе,
24залиши́ там дар твій пе́ред жерто́вником і піди́ спе́ршу примири́ся з бра́том твої́м, і тоді́ прийди́ і принеси́ дар твій.
25Мири́ся з супе́рником твої́м шви́дко, до́ки ти в доро́зі з ним, щоб супе́рник не відда́в тебе́ судді́, а суддя́ не відда́в би тебе́ слузі́, і не вки́нули б тебе́ у в’язни́цю.
26І́стинно кажу́ тобі́: ти не ви́йдеш зві́дти, по́ки не віддаси́ оста́ннього кодра́нта.
Рівноапп. (під зачало) Ін. 10:1–9 Євангеліє від Іоанна
1Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто вхо́дить в коша́ру ове́чу не двери́ма, а десь перела́зить, той зло́дій і розбі́йник.
2А хто вхо́дить у две́рі, той па́стир ове́ць.
3Йому́ ворота́р відчиня́є, і ві́вці го́лос його́ чу́ють, і він кли́че свої́х ове́ць по і́мені і виво́дить їх.
4І коли́ ви́веде свої́х ове́ць, йде попере́д них, а ві́вці йдуть за ним, бо зна́ють його́ го́лос.
5За чужи́м же не йдуть, а тіка́ють від ньо́го, бо не зна́ють чужо́го го́лосу.
6Цю при́тчу сказа́в їм Іісу́с; але́ вони́ не зрозумі́ли, про що Він говори́в їм.
7О́тже, зно́ву сказа́в їм Іісу́с: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що Я две́рі ві́вцям.
8Всі, скі́льки їх прихо́дило пе́реді Мно́ю, є зло́дії й розбі́йники; але́ ві́вці не послу́хали їх.
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.
* На утрені, з благословення настоятеля, може бути прочитане Євангеліє рівноапостольним