Читання днясубота

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Діян. 20:7–12 Діяння святих апостолів

зач. 437Пе́ршого ж дня ти́жня, коли́ у́чні зібра́лися для перело́млення хлі́ба, Па́вел, ма́ючи на́мір ви́рушити вра́нці насту́пного дня, розмовля́в з ни́ми і продо́вжив сло́во до пі́вночі.

8У го́рниці, де ми зібра́лися, було́ бага́то світи́льників.

9Під час трива́лої бе́сіди Па́влової одного́ юнака́ на ім’я́ Євти́х, яки́й сиді́в на вікні́, огорну́в глибо́кий сон, і похитну́вшись, со́нний упа́в додо́лу з тре́тього житла́, і підняли́ його́ ме́ртвим.

10Па́вел, зійшо́вши, впав на ньо́го і, обня́вши його́, сказа́в: заспоко́йтесь, бо душа́ його́ в ньо́му.

11Увійшо́вши ж і переломи́вши хліб та вкуси́вши, до́вго бесі́дував аж до світа́нку, і по́тім ви́йшов.

12Тим ча́сом о́трока привели́ живо́го, і нема́ло вті́шилися.

Ап. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян

зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.

10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.

11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,

12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;

13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.

14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,

15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.

16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.

Євангеліє

Ін. 14:10–21 Євангеліє від Іоанна

10Хіба́ ти не ві́риш, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́? Слова́, які́ Я кажу́, не від Се́бе кажу́; Оте́ць, Яки́й в Мені́ перебува́є, Він тво́рить діла́.

зач. 4811Ві́рте Мені́, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́; а якщо́ не так, то ві́рте Мені́ за сами́ми діла́ми.

12І́стинно, і́стинно кажу́ вам: хто ві́рує в Ме́не, діла́, які́ творю́ Я, і він сотво́рить, і бі́льше цих сотво́рить; тому́ що Я до Отця́ Мого́ іду́.

13І коли́ чого́ попро́сите у Отця́ в ім’я́ Моє́, те зроблю́, щоб Оте́ць просла́вився в Си́ні.

14І коли́ чого́ попро́сите в ім’я́ Моє́, Я те зроблю́.

15Якщо́ лю́бите Мене́, то вико́нуйте Мої́ за́повіді.

16І Я умолю́ Отця́, і дасть вам і́ншого Уті́шителя, що бу́де з ва́ми пові́к,

17Ду́ха і́стини, Яко́го світ не мо́же прийня́ти, бо не ба́чить Його́ і не зна́є Його́; а ви зна́єте Його́, бо Він з ва́ми перебува́є і у вас бу́де.

18Не зали́шу вас си́ротами; прийду́ до вас.

19Ще тро́хи, і світ уже́ не поба́чить Мене́; а ви поба́чите Мене́, бо Я живу́, і ви бу́дете жи́ти.

20У той день дізна́єтесь ви, що Я в Отці́ Моє́му, і ви в Мені́, і Я в вас.

21Хто ма́є за́повіді Мої́ і дотри́мується їх, той лю́бить Мене́; а хто лю́бить Мене́, той возлю́блений бу́де Отце́м Мої́м; і Я полюблю́ його́ і явлю́ся йому́ Сам.

Ап. Мф. 13:54–58 Євангеліє від Матфея

54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?

55чи Він не теслярі́в син? чи не Його́ Ма́ти зве́ться Марі́єю і брати́ Його́ Я́ків та Іосі́й, і Си́мон, і Іу́да?

56і се́стри Його́, чи не всі між на́ми? зві́дки ж у Ньо́го все це?

57І спокуша́лись про Ньо́го. Іісу́с же сказа́в їм: не бува́є проро́к без че́сті, хіба́ ті́льки у вітчи́зні свої́й і в до́мі свої́м.

58І не сотвори́в там багатьо́х чуде́с че́рез неві́р’я ї́хнє.