Читання днясубота

На літургії

Апостол

Діян. 5:21–33 Діяння святих апостолів

зач. 1521Вони́, ви́слухавши, ввійшли́ вра́нці до хра́му і навча́ли. А первосвяще́нник і ті, які́ з ним, прийшо́вши, скли́кали синедріо́н та всіх старі́йшин із сині́в Ізра́їлевих і посла́ли до темни́ці привести́ Апо́столів.

22Слу́ги ж, прийшо́вши, не знайшли́ їх у темни́ці і, поверну́вшись, доповіли́,

23ка́жучи: темни́цю ми знайшли́ за́мкненою з усіє́ю пи́льністю, і зі сторо́жею, яка́ стоя́ла пе́ред двери́ма; але́, відчини́вши, не знайшли́ в ній ніко́го.

24Почу́вши ці слова́, первосвяще́нник, нача́льник сторо́жі та і́нші первосвяще́нники, не могли́ зрозумі́ти, що б це означа́ло.

25Але́ оди́н хтось прийшо́в і доні́с їм, ка́жучи: ось, мужі́, яки́х ви ув’язни́ли, стоя́ть у хра́мі і навча́ють наро́д.

26Тоді́ нача́льник охоро́ни пішо́в із служи́телями і приві́в їх без наси́льства, бо боя́лись наро́ду, щоб не поби́ли їх камі́нням.

27Приві́вши їх, поста́вили пе́ред синедріо́ном; і спита́в їх первосвяще́нник, ка́жучи:

28чи не суво́ро ми заборони́ли вам учи́ти про це ім’я́? а ви ось напо́внили Ієрусали́м вче́нням ва́шим і хо́чете навести́ на нас кров Чолові́ка Того́.

29Петро́ ж і Апо́столи сказа́ли у ві́дповідь: Бо́гові тре́ба кори́тися бі́льше, ніж лю́дям.

30Бог отці́в на́ших воскреси́в Іісу́са, Котро́го ви вби́ли, пові́сивши на дре́ві.

31Бог Своє́ю десни́цею возні́с Його́ як Нача́льника і Спаси́теля, щоб да́ти Ізра́їлеві покая́ння і відпу́щення гріхі́в.

32Сві́дки Йому́ в цьо́му ми і Дух Святи́й, Котро́го дав Бог тим, хто покоря́ється Йому́.

33Вони́ ж, почу́вши це, розлюти́лися й ра́дились уби́ти їх.

Євангеліє

Ін. 6:14–27 Євангеліє від Іоанна

зач. 1914Тоді́ лю́ди, поба́чивши, яке́ чу́до сотвори́в Іісу́с, сказа́ли: це воі́стину Той Проро́к, Котри́й ма́є прийти́ у світ.

15Іісу́с же, дізна́вшись, що хо́чуть прийти́, несподі́вано взя́ти Його́ і зроби́ти царе́м, зно́ву пішо́в на го́ру оди́н.

16Коли́ ж наста́в ве́чір, то у́чні Його́ зійшли́ до мо́ря

17і, сі́вши в чо́вен, попливли́ на дру́гий бік мо́ря до Капернау́ма. Було́ вже те́мно, а Іісу́с не прихо́див до них.

18Дув си́льний ві́тер і мо́ре хвилюва́лось.

19Пропли́вши ста́дій бли́зько двадцяти́ п’яти́ чи тридцяти́, вони́ поба́чили Іісу́са, Яки́й ішо́в по мо́рю і вже наближа́вся до човна́, і зляка́лись.

20Але́ Він сказа́в їм: це Я; не бі́йтесь.

21Вони́ хоті́ли взя́ти Його́ в чо́вен; і відра́зу чо́вен приста́в до бе́рега, куди́ пливли́.

22Дру́гого дня наро́д, яки́й стоя́в по той бік мо́ря, ба́чив, що і́ншого човна́ не було́ там, крім то́го, в яки́й увійшли́ у́чні Його́, і що Іісу́с не вхо́див у чо́вен з у́чнями Свої́ми, а відпливли́ одні́ у́чні Його́.

23Тим ча́сом прийшли́ з Тиверіа́ди і́нші човни́ до то́го мі́сця, де ї́ли хліб з благослові́ння Госпо́днього.

24О́тже, коли́ наро́д поба́чив, що тут нема́ Іісу́са, ні у́чнів Його́, то посіда́ли в човни́ і попливли́ до Капернау́ма, шука́ючи Іісу́са.

25І, знайшо́вши Його́ по той бік мо́ря, сказа́ли Йому́: Равві́! коли́ Ти прийшо́в сюди́?

26Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: ви шука́єте Мене́ не тому́, що ба́чили чудеса́, а тому́, що ї́ли хліб і наси́тились.

зач. 2027Дба́йте не про ї́жу тлі́нну, а про ї́жу, яка́ зостає́ться на життя́ ві́чне, яку́ дасть вам Син Людськи́й, бо на Ньо́му покла́в печа́ть Свою́ Оте́ць, Бог.