Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Діян. 5:1–11 Діяння святих апостолів
зач. 131Оди́н же чолові́к, на ім’я́ Ана́нія, з жі́нкою своє́ю Сапфі́рою, прода́вши має́ток,
2затаї́в з ціни́, з ві́дома і жі́нки своє́ї, а де́яку части́ну прині́с і покла́в до ніг Апо́столів.
3А Петро́ сказа́в: Ана́ніє! Наві́що ти попусти́в сатані́ вкла́сти в се́рце твоє́ ду́мку сказа́ти непра́вду Ду́хові Свято́му і втаї́ти з ціни́ за зе́млю?
4Чи не твої́м було́ те, що ти мав, і чи не ти володі́в тим, що оде́ржав від про́дажу? Наві́що ти покла́в у се́рці своє́му так зроби́ти? Ти сказа́в непра́вду не лю́дям, а Бо́гові.
5Почу́вши ці слова́, Ана́нія впав ме́ртвим; і вели́кий стра́х охопи́в усі́х, хто чув це.
6Вста́вши, юнаки́ взя́ли його́, ви́несли і похова́ли.
7Годи́ни че́рез три пі́сля цьо́го прийшла́ й жі́нка його́, не зна́ючи, що ста́лося.
8Петро́ ж спита́в її́: скажи́ мені́, чи за сті́льки ви продали́ зе́млю? Вона́ відповіла́: так, за сті́льки.
9А Петро́ сказа́в їй: що це ви змо́вилися спокуси́ти Ду́ха Госпо́днього? ось, вхо́дять в две́рі ті, які́ похова́ли чолові́ка твого́; і тебе́ ви́несуть.
10Ра́птом вона́ впа́ла бі́ля ніг його́ і вме́рла. Юнаки́, ввійшо́вши, знайшли́ її́ ме́ртвою і, ви́нісши, похова́ли по́ряд з чолові́ком її́.
11І вели́кий страх охопи́в усю́ Це́ркву і всіх, хто чув про це.
Євангеліє
Ін. 5:30–6:2 Євангеліє від Іоанна
5:30Я нічо́го не мо́жу твори́ти Сам від Се́бе. Як чу́ю, так і суджу́, і суд Мій пра́ведний; бо не шука́ю Моє́ї во́лі, а во́лі Отця́, Котри́й посла́в Мене́.
зач. 1731Коли́ Я сві́дчу Сам про Се́бе, то сві́дчення Моє́ не є і́стинне.
32Є і́нший, яки́й сві́дчить про Ме́не; і Я зна́ю, що і́стинне те сві́дчення, яки́м він сві́дчить про Ме́не.
33Ви посила́ли до Іоа́нна, і він засві́дчив про і́стину.
34А втім, Я не від люди́ни прийма́ю сві́дчення, але́ говорю́ це для то́го, щоб ви спасли́ся.
35Він був світи́льник, яки́й горі́в і світи́в; ви ж хоті́ли коро́ткий час пора́дуватися при сві́тлі його́.
36Я ж ма́ю сві́дчення бі́льше за Іоа́ннове: бо ді́ла, які́ Оте́ць дав Мені́ зверши́ти, самі́ діла́ ці, котрі́ Я творю́, сві́дчать про Ме́не, що Оте́ць посла́в Мене́.
37І Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, Сам засві́дчив про Ме́не. А ви ні го́лосу Його́ ніко́ли не чу́ли, ні лиця́ Його́ ніко́ли не ба́чили;
38і не ма́єте сло́ва Його́, яке́ перебува́ло б у вас; бо ви не ві́руєте в То́го, Котро́го Він посла́в.
39Досліді́ть Писа́ння, бо ви сподіва́єтесь че́рез них ма́ти життя́ ві́чне; а вони́ сві́дчать про Ме́не.
40Але́ ви не хо́чете прийти́ до Ме́не, щоб ма́ти життя́.
41Не прийма́ю сла́ви від люде́й,
42але́ зна́ю вас: ви не ма́єте в собі́ любо́ві до Бо́га.
43Я прийшо́в в ім’я́ Отця́ Мого́, і не прийма́єте Мене́; а коли́ і́нший при́йде в ім’я́ своє́, його́ при́ймете.
44Як ви мо́жете ві́рувати, коли́ прийма́єте сла́ву оди́н від одного́, а сла́ви, яка́ від Єди́ного Бо́га, не шука́єте?
45Не ду́майте, що Я бу́ду звинува́чувати вас пе́ред Отце́м: є на вас обвинува́ч – Мойсе́й, на яко́го ви упова́єте.
46Бо якби́ ви ві́рили Мойсе́єві, то пові́рили б і Мені́, тому́ що він писа́в про Ме́не.
47Якщо́ ж його́ писа́нням не ві́рите, то як пові́рите Мої́м слова́м?
6:1Пі́сля цьо́го пішо́в Іісу́с на той бік Тиверіа́дського мо́ря в Галіле́ї.
2За Ним йшло бага́то наро́ду, бо ба́чили чудеса́, які́ Він твори́в над неду́жими.