Читання днянеділя
На утрені
Ін. 20:19–31 Євангеліє від Іоанна
зач. 6519Того́ ж пе́ршого дня на ти́жні, вве́чері, коли́ две́рі до́му, де збира́лися у́чні Його́, були́ за́мкнені з о́страху пе́ред іуде́ями, прийшо́в Іісу́с і став посере́дині і ка́же їм: мир вам!
20Сказа́вши це, Він показа́в їм ру́ки і но́ги, і ре́бра Свої́. У́чні зраді́ли, поба́чивши Го́спода.
21Іісу́с же сказа́в їм вдру́ге: мир вам! як посла́в Мене́ Оте́ць, так і Я посила́ю вас.
22Сказа́вши це, ду́нув і гово́рить їм: приймі́ть Ду́ха Свято́го.
23Кому́ простите́ гріхи́, тим простя́ться, на ко́му зали́шите, зали́шаться.
24Фома́ ж, оди́н з дванадцятьо́х, яки́й назива́вся Близню́к, не був тут з ни́ми, коли́ прихо́див Іісу́с.
25І́нші у́чні сказа́ли йому́: ми ба́чили Го́спода. Він же сказа́в їм: якщо́ не поба́чу на рука́х Його́ ран від цвяхі́в і не вкладу́ па́льця мого́ в ра́ни від цвяхі́в, і не вкладу́ руки́ моє́ї в ре́бра Його́, не пові́рю.
26Пі́сля восьми́ днів у́чні Його́ зно́ву були́ в до́мі і Фома́ з ни́ми. Прийшо́в Іісу́с, коли́ две́рі були́ за́мкнені, став посере́д них і сказа́в: мир вам!
27По́тім гово́рить Фомі́: дай па́лець твій сюди́ і подиви́сь на ру́ки Мої́; пода́й ру́ку твою́ і вклади́ в ре́бра Мої́, і не будь неві́рним, а ві́рним.
28Фома́ у ві́дповідь сказа́в Йому́: Госпо́дь мій і Бог мій!
29Іісу́с гово́рить йому́: ти пові́рив, тому́ що поба́чив Мене́; блаже́нні ті, що не ба́чили і уві́рували.
30Бага́то і́нших чуде́с сотвори́в Іісу́с пе́ред у́чнями Свої́ми, про які́ не напи́сано в кни́зі цій.
31Це ж напи́сано, щоб ви уві́рували, що Іісу́с є Хри́стос, Син Божи́й, і, ві́руючи, ма́ли життя́ в ім’я́ Його́.
На літургії
Апостол
Євр. 9:11–14 Послання до Євреїв
11Але́ Христо́с, Первосвяще́нник майбу́тніх благ, прийшо́вши з бі́льшою та доскона́лішою скі́нією, нерукотво́рною, то́бто не тако́го спору́дження,
12і не з кро́в’ю козлі́в і теля́т, але́ зі Своє́ю Кро́в’ю, оди́н раз увійшо́в у святи́лище і здобу́в ві́чне ви́куплення.
13Бо якщо́ кров теля́т і козлі́в та по́піл тели́ці че́рез окро́плення освя́чує оскве́рнених, щоб чи́сте було́ ті́ло,
14то тим бі́льше Кров Христа́, Котри́й Ду́хом Святи́м прині́с Себе́ непоро́чного Бо́гові, очи́стить со́вість на́шу від ме́ртвих діл для служі́ння Бо́гу живо́му і і́стинному!
Прп. Гал. 3:23–29 Послання до Галатів
зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.
Євангеліє
Мк. 10:32–45 Євангеліє від Марка
32Коли́ вони́ були́ в доро́зі, йдучи́ до Ієрусали́ма, Іісу́с ішо́в попе́реду них, а вони́ жаха́лися і, йдучи́ за Ним слі́дом, боя́лись. Покли́кавши дванадцятьо́х, Він зно́ву поча́в їм говори́ти про те, що бу́де з Ним:
зач. 4733ось, ми йдемо́ до Ієрусали́ма, і Син Людськи́й ви́даний бу́де первосвяще́нникам і кни́жникам, і осу́дять Його́ на смерть, і ви́дадуть Його́ язи́чникам;
34і знуща́тимуться над Ним, і би́тимуть Його́, і обплюю́ть Його́, і уб’ю́ть Його́; і на тре́тій день воскре́сне.
35Тоді́ підійшли́ до Ньо́го сини́ Зеведе́єві Я́ків та Іоа́нн і сказа́ли: Учи́телю! ми хо́чемо, щоб Ти зроби́в нам, про що попро́симо.
36Він сказа́в їм: що хо́чете, щоб Я зроби́в вам?
37Вони́ сказа́ли Йому́: дай нам сі́сти у Те́бе, одному́ право́руч, а дру́гому ліво́руч у сла́ві Твої́й.
38Іісу́с же сказа́в їм: не зна́єте, чого́ про́сите. Чи мо́жете пи́ти ча́шу, яку́ Я п’ю, і хрести́тись хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь?
39Вони́ відповіда́ли Йому́: мо́жемо. Іісу́с же сказа́в їм: ча́шу, яку́ Я п’ю, бу́дете пи́ти, і хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь, бу́дете хрести́тись;
40а да́ти сі́сти право́руч і ліво́руч Ме́не – не від Ме́не зале́жить, а кому́ угото́вано.
41І, почу́вши, де́сять почали́ гні́ватись на Я́кова та Іоа́нна.
42Іісу́с же, покли́кавши їх, сказа́в їм: ви зна́єте, що ті, яки́х назива́ють князя́ми наро́дів, пану́ють над ни́ми, і вельмо́жі ї́хні володі́ють ни́ми.
43Але́ між ва́ми хай не бу́де так: а хто хо́че бу́ти бі́льшим між ва́ми, хай бу́де вам слуго́ю;
44і хто хо́че бу́ти пе́ршим між ва́ми, хай бу́де всім рабо́м.
45Бо і Син Людськи́й не для то́го прийшо́в, щоб Йому́ служи́ли, але́ щоб послужи́ти і відда́ти ду́шу Свою́ для ви́зволення багатьо́х.
Прп. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки
зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.
37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром
38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.
39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.
40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.
41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,
42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?
43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.
44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;
45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;
46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.
47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.
48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.
49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?
50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.