12 травня 2030
неділя · 29 квітня ст. ст.
Святих жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусани та інших; праведних Іосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування в Неділю 3-тю після Пасхи). Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213) (перехідне святкування в Неділю 3-тю Пасхи). Дев’яти мчч. Кізіцьких: Феогніда, Руфа, Антипатра, Феостиха, Артеми, Магна, Феодота, Фавмасія та Филимона (286–299). Прп. Мемнона чудотворця. Мчч. Діодора та Родопіана диякона (284–305). Свт. Василія Острозького, митр. Захолмського (ХVI) (Серб.). 300 мучеників, які в горах Дудикваті та Папаті (Туреччина) постраждали (XVII–XVIII) (Груз). Прославлення свт. Іларіона, єп. Полтавського і Переяславського (1904). Прп. Нектарія Оптинського (1928). Прославлення прп. Амфілохія Почаївського (2002).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам Кізіцькимглас 8
Тропар, глас 8
Святи́и девяточи́сленнии му́ченицы,/ от разли́чных градо́в во еди́н лик совокупи́вшеся ма́нием Боже́ственным,/ му́жественно за Христа́ пострада́сте,/ неви́димаго врага́ победи́сте,/ злове́рныя кня́зи и мучи́тели посрами́сте ва́шим терпе́нием,/ огне́м же любве́ Бо́жия разжиза́еми,/ веще́ственно вас огнь му́чащий в хлад преложи́сте,/ те́мже даде́ся вам от Христа́ Бо́га благода́ть/ тряса́вичную исцеля́ти боле́знь,/ от нея́же и многови́дных страсте́й,// ми́лостивно спаса́йте и нас предста́тельством ва́шим, мо́лимся.
Кондак, глас 2
Тве́рдый и всесве́тлый лик му́ченик девяти́,/ Трисо́лнечнаго Божества́ испове́дницы,/ на суди́щи Тому́ нача́льно взыва́ху:/ кровь и ду́ши на́ша с телесы́,/ я́ко непоро́чную же́ртву, прино́сим Тебе́, Влады́ко,// в ли́цех Небе́сных Твои́х сопричти́, я́ко Бог Ми́лостивый.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Невтомні жони! Сну не давали очам і повікам дрімоти, доки не знайшли Возлюбленого! А чоловіки ніби впираються ногами: ідуть на гроб, бачать його порожнім, і залишаються в подиві, що б це означало, бо Самого не бачили. Але чи означає це, що в них менше було любові, ніж у жінок? Ні, тут була любов, що розмірковує, боїться помилки через високу ціну любові і предмета її. Коли і вони побачили й відчули, тоді кожен з них не язиком, подібно до Фоми, а серцем сповідував: "Господь мій і Бог мій" (Ін.20:28), і вже ніщо не могло розлучити їх із Господом.
Мироносиці й апостоли - образ двох сторін нашого життя: почуття і розсуду. Без почуття - життя не життя; без розсуду - життя сліпе, багато витрачається, а мало плоду здорового дає. Треба поєднувати те й інше. Почуття нехай іде вперед і збуджує; розсуд же нехай визначає час, місце, спосіб, узагалі побутовий лад того, що робити натякає серце. Усередині серце йде вперед, а на практиці - розсуд. Коли ж почуття стануть навченими в розсуді добра і зла, тоді, можливо, можна буде покластися і на одне серце; як із живого дерева самі собою йдуть відростки, квіти і плоди, так і з серця починає тоді виникати тільки добро, яке розумно вкладається впродовж життя нашого.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter














