9 березня 2030
субота · 24 лютого ст. ст.
Усіх преподобних отців, у подвигу просіявших (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Прп. Піора, затворника Печерського, в Дальніх печерах (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Перше (IV) та друге (452) знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна. Прп. Єразма Печерського, в Ближніх печерах (близько 1160).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Предтечі і Хрестителю Господньому Iоаннуглас 4
Тропар, глас 4
От земли возсиявши, Предтечева глава/ лучи испущает нетления верным исцелений,/ свыше собирает множество Ангел,/ доле же созывает человеческий род// единогласную возсылати славу Христу Богу.
Кондак, глас 2
Пророче Божий и Предтече благодати,/ главу твою, яко шипок священнейший, от земли обретше,/ исцеления всегда приемлем,/ ибо паки, якоже прежде,// в мире проповедуеши покаяние.
Величання
Величаем тя,/ Крестителю Спасов Иоанне,/ и почитаем вси/ честныя твоея главы// обретение.
Преподобному Єразму Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Благоле́пие до́му Госпо́дня любя́,/ расточи́л еси́ неща́дно име́ние твое́ во украше́ние того́,/ преподо́бне Еразме,/ тем ны́не живя́ в до́му Госпо́дни на Небеси́,/ моли́ и нам освяти́тися в жили́ще Госпо́дне.
Кондак, глас 8
Украси́вый це́рковь Богома́тере/ расточе́нием име́ния ти на сие́ ико́нами, Ера́зме сла́вне,/ себе́ же о том нераска́янием;/ пода́ждь и нам расточе́нием грехо́в свои́х/ и покая́ния лепото́ю укра́сившимся/ це́рковию све́тлою Духови Свято́му яви́тися.
Преподобним отцямглас 4
Тропар, глас 4
Бо́же оте́ц на́ших, / творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости, / не отста́ви ми́лость Твою́ от нас: / но моли́твами их // в ми́ре упра́ви живо́т наш.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия пропове́дники, и нече́стия обузда́тели/ богоно́сных собо́р уясни́л еси́,/ подсо́лнечную осиява́ющия:/ в ми́ре соверше́нном тех моли́твами,/ Тебе́ сла́вящия и велича́ющия сохрани́,// пою́щия Ти Го́споди: Аллилу́иа.
Преподобному Піору Печерськомуглас 5
Тропар, глас 5
Затвори́выйся в ме́сте те́мне, Богоблаже́нне Пио́ре,/ и отню́д све́та сего́ и вся́ких пре́лестей в нем су́щих зре́ти нехоте́вый,/ Све́та же днесь Невече́рняго сподо́блься,// моли́ и нам Све́том те́мже озари́тися.
Кондак, глас 4
Весе́лия днесь Ла́вра Пече́рская исполня́ется/ в па́мять благотво́рнаго затво́рника/ преподо́бнаго Пио́ра,/ вопию́ще ко Го́споду:// ди́вен еси́ во святы́х Свои́х.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:2-15)
«Царствие небесное нýдится, и нýждницы восхищаютъ е»* (Мф. 11:12). "Нудиться" Царство, тобто з нуждою, з працею, зусиллями і тяжкими подвигами досягається; тому і досягає його тільки той, хто веде життя нелегке, подвижницьке. Цим на шляху до Царства заперечується всякого роду втішність. Втіхи всіх сортів віддаляють від Царства, а в нас нині тільки й турбот що про втіхи, зрідка душевні, а більше тілесні: їсти, пити, веселитися, гуляти і розкошувати в усьому.
Царству сказали: "прошу тебе, вибач мене", хоч і в ньому бенкет, і бенкет царський, якого й на думку нікому не спаде приготувати, та смаки в нас не ті. Що там солодким вважається, те нам гірко; що там приємно, те нам гидко, що там веселить, те нас обтяжує – розійшлися зовсім. І Царство з подвижниками, які здобувають його, відходить від нас. Ми і раді, навіть готові скоріше б прогнати їх, і розмови вже про те заводимо, але лукавий все якось не примудряється це залагодити.
*Переклад церковно-слов’янською залишений тут, тому що саме на ньому базується коментар святителя Феофана. Український переклад: "Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його".
Ще 3 думки
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
(Лк. 7:17-30)
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він «Той, Котрий має прийти» (Лк. 7:19), чи іншого чекати треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв'язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено. Божественні справи свідчили про Божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір'я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір'я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб'язкові й нікчемні. Того хоче його серце — тому все і стерпно.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter



