19 жовтня 2029

п’ятниця · 6 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Апостола Фоми
Апостола Фоми
Сщмч. Никифора, екзарха Константинопольського патріарха в Україні
Сщмч. Никифора, екзарха Константинопольського патріарха в Україні
Ікони Божої Матері «О, Всепетая Мати»
Ікони Божої Матері «О, Всепетая Мати»

Cедмиця 21-ша після П’ятидесятниці · Глас 3 · Пісний день

Апостола Фоми (I). Сщмч. Никифора, екзарха Константинопольського патріарха в Україні (XVI). Сщмч. Іоанна Рибіна пресвітера (1937). Ікони Божої Матері «О, Всепетая Мати».

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:15-25 (зач. 67)

На літургії

АпостолКол. 2:1-7 (зач. 253)
ЄвангелієЛк. 7:31-35 (зач. 32)

Апостолу

Апостол1Кор. 4:9-16 (зач. 131)
ЄвангелієІн. 20:19-31 (зач. 65)

Тропарі та кондаки

Апостолу Фоміглас 2

Тропар, глас 2

Учени́к Христо́в быв, Боже́ственнаго собо́ра апо́стольскаго соприча́стник,/ неве́рствием бо Христо́во Воскресе́ние извести́в,/ и Того́ пречи́стую страсть осяза́нием уве́рив, Фомо́ всехва́льне,// и ны́не нам проси́ ми́ра и ве́лия ми́лости.

Кондак, глас 4

Прему́дрости благода́ти испо́лнен/ Христо́в апо́стол, и служи́тель и́стинный,/ в покая́нии вопия́ше Тебе́:// Ты мой еси́ Бог же и Госпо́дь.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід. 

Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя. 

Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

Ще 1 думка

(Лк. 7:31-35)
"Кому уподібню людей роду цього?" (Лк. 7:31), тобто невіруючих? Якщо Господь ставить це запитання ніби здивовано, чи не тим більше доречно нам дивуватися з виявів невір'я? Здавалося б, як іти проти всебічної очевидності? І проте ж ідуть. Що сатана опирається — це не дивно; його ім'я таке. Противник істини і добра ясно бачить, що Бог є, що Він судитиме його і засудить, що страту йому вже приготовано, а все йде всупереч, і не для чогось іншого, як тільки на зло, а отже на більшу собі згубну шкоду. Чи не цей вже дух богоборства володіє і невірами? Принаймні, за тими поняттями, які маємо ми про душу та її дії, невір’я, за очевидності підстав віри, незрозуміле, так само як незрозуміле і рабство грішника гріху, коли він дізнається ясно, що гріх губить його. І яке ще протиріччя! Тільки невіри і страстолюбці відкидають буття сатани і нечистих духів. Ті, яким би найбільше треба було б стояти за них, зовсім відступаються від них. Чи не від них самих і наука-то ця? Темні темряву люблять і навчають говорити, що їх немає і що в моральному світі будується само собою, без їхніх пасток і підступності.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter