6 жовтня 2029

субота · 23 вересня ст. ст.

Сьогодні
Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської
Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської
Прославлення свт. Інокентія, митр. Московського
Прославлення свт. Інокентія, митр. Московського
Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії
Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії
Мц. Іраїди діви
Мц. Іраїди діви
Священномученик Іоанн Панкратович, пресвітер
Священномученик Іоанн Панкратович, пресвітер
Словенської ікони Божої Матері
Словенської ікони Божої Матері

Cедмиця 19-та після П’ятидесятниці · Глас 1 · Посту немає

Зачаття чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії (109). Мц. Іраїди діви (близько 308). Мчч. Андрія, Іоанна та чад Іоаннових, Петра й Антоніна (IX). Сщмч. Іоанна Панкратовича пресвітера (1937). Прославлення свт. Інокентія, митр. Московського (1977). Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської (2009). Словенської ікони Божої Матері (1635).

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Кор. 15:58-16:3 (зач. 164)
ЄвангелієЛк. 4:31-36 (зач. 15)

Предтечі

АпостолГал. 4:22-31 (зач. 210 від полу)
ЄвангелієЛк. 1:5-25 (зач. 2)

Тропарі та кондаки

Предтечіглас 4

Тропар, глас 4

Пе́рвее неражда́ющая непло́ды, возвесели́ся,/ се бо зачала́ еси́ Со́лнца свети́льника я́ве,/ просвеща́ти иму́ща всю вселе́нную, слепото́ю неду́гующую./ Лику́й, Заха́рие, вопия́ со дерзнове́нием:// проро́к Вы́шняго есть хотя́й роди́тися.

Кондак, глас 1

Весели́тся све́тло Заха́рия вели́кий/ со всесла́вною Елисаве́тию сопру́жницею,/ досто́йно зачина́юще Иоа́нна Предте́чу,/ его́же Арха́нгел благовести́, ра́дуяся,/ и челове́цы достодо́лжно почти́м,// я́ко таи́нника благода́ти.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.

Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.

Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.

(Лк. 4:31-36)

«Якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших» (Ін. 8:24). «Нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастись» (Діян. 4:12).

Потрібно одержати відпущення гріхів, а його одержати не можна інакше, як тільки вірою в Сина Божого, Котрий плоттю нас заради розіп'явся, під умовою небажання потурати гріховним звичкам і ділам. Бо коли «согрішаємо, то тільки Його маємо ходатаєм до Отця» (1 Ін. 2:1). Тому, хто дав слово утримуватися від гріхів, треба прийняти благодать Пресвятого Духа, яка сприяє. А вона на землю зійшла після того, як Господь, вознісшись, сів праворуч Бога Отця. І дається вона лише тому, хто вірує в цю дивовижну ікономію нашого спасіння та з цією вірою приступає до Божественних таїнств, установлених у Святій Церкві Господній через апостолів. Так, хто не вірує в Господа, як Він є, той не може бути чистим від гріхів. Не очистившись від них, він і помре в них; а померши, і суд прийме за всією тяжкістю їхньою. Хто хоче зробити комусь добро вічно цінними благодіяннями, понаправляй його у вірі в Господа, вірі істинній, яка не допускає мудрувань і вагань. Тих же, які прямо чи побічно розладнують віру в Господа, треба вважати віковічними лиходіями, бо вони завдають такого зла, котре нічим не можна виправити і сила котрого простягається на всю вічність. Не виправдає їх незнання, бо як не знати тієї істини, котра відома всьому світу? Не виправдають супротивні переконання, бо почни лишень строго перевіряти їх — одразу похитнеш їхню силу, і ні на що потім не зможеш спертися, окрім як тільки на віру в Господа. Відходять від віри ті, які не розбирають, як слід, і засад, і віри, і тих учень, до котрих пристають. Точне дослідження умов спасіння приведе до переконання, що вони здійсненні тільки з Богом, Який воплотився, помер на Хресті і послав на землю Духа Святого. У цьому й полягає сутність віри християнської. Хто щиро так вірує, той ніколи не помре у гріхах своїх, бо він сам у собі носить силу, що приносить помилування. Невіруючий же вже засуджений, бо сам у собі носить засудження.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter